Вакцина проти епідемічного паротиту
Вакцина проти епідемічного паротиту безпечно запобігає зараженню епідемічним паротитом.[1] Коли більшість населення вакциновано, зменшуються ускладнення на рівні населення.[1] При вакцинації 90 % населення ефективність запобігання захворюванню складає 85 %.[2] Для довготривалої профілактики необхідно введення двох доз вакцини — вакцинація та ревакцинація.[1] Першу дозу рекомендується вводити у віці від 12 до 18 місяців.[1] Другу дозу зазвичай вводять дітям віком від двох до шести років.[1] Введення вакцини тим, хто ще не має імунітету, після контакту з хворим може виявитися корисним.[3]
| ? | |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | ? |
| Код ATC | |
| PubChem | ? |
| Хімічні дані | |
| Формула | ? |
| Мол. маса | ? |
| Фармакокінетичні дані | |
| Біодоступність | ? |
| Метаболізм | ? |
| Період напіврозпаду | ? |
| Виділення | ? |
| Терапевтичні застереження | |
| Кат. вагітності |
? |
| Лег. статус | |
| Шляхи введення | ? |
Історія, суспільство і культура ред.
Вакцина проти епідемічного паротиту була вперше ліцензована в 1948 році. Однак ця перша вакцина була ефективною лише протягом короткого періоду часу.[3] Покращену вакцину ввели до обігу в 1960-і роки.[1]Хоча первісна вакцина була інактивованою, наступні вакцини містили живий вірус, який було ослаблено.[1] Вакцина входить до переліку основних лікарських засобів Всесвітньої організації охорони здоров'я, який складається з найбільш важливих ліків у базовій системі охорони здоров'я.[4] Станом на 2007 рік використовують декілька різновидів вакцини.[1]
Безпечність ред.
Вакцина проти епідемічного паротиту є дуже безпечною, а побічні ефекти зазвичай виражені слабко.[1][3] Вони можуть включати помірну біль та набряк в місці ін'єкції та невелике підвищення температури. Більш значні побічні ефекти спостерігають рідко.[1] Немає достатньої доказової бази, щоб пов'язати введення вакцини з виникненням ускладнень, таких як неврологічні ефекти.[3] Не слід вводити вакцину вагітним жінкам, або людям з пригніченою імунною системою. Тим не менш, несприятливих результатів серед дітей, матерям яких було введено вакцину, зафіксовано не було.[1][3] Хоча вакцину виробляють в курячих клітинах, вона нормально переноситься людьми з алергією на курячі яйця.[3]
Використання ред.
Найбільш ефективним методом профілактики епідемічного паротиту є вакцинація, яка в Україні входить до календарю щеплень. Вакцинацію для одночасної профілактики кору, епідемічного паротиту та краснухи проводять комбінованою вакциною у віці 12 місяців. Друге щеплення проводять дітям у віці 6 років. Хлопців додатково вакцинують некомбінованою паротитною вакциною у віці 15 років.
У більшості розвинених країн і в багатьох країнах, що розвиваються вакцина входить до програм імунізації, часто в поєднанні з вакцинами проти кору і краснухи (вакцина КПК).[1] Також існує вакцина, що складається з трьох попередньо згаданих вакцин та вакцини проти вітряної віспи (вакцина КПКВ).[3] Станом на 2005 рік вакцинацію таким чином проводили 110 країн. У районах, де проведена загальна вакцинація, захворюваність знизилась більш ніж на 90 %. Загалом було введено майже півмільярда доз одного різновиду вакцини.[1]
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п Mumps virus vaccines (PDF). Weekly epidemiological record. 82 (7): 49—60. 16 лютого 2007. PMID 17304707. Архів оригіналу (PDF) за 16 березня 2015. Процитовано 27 квітня 2016.
- ↑ Hviid A, Rubin S, Mühlemann K (March 2008). Mumps. The Lancet. 371 (9616): 932—44. doi:10.1016/S0140-6736(08)60419-5. PMID 18342688.
- ↑ а б в г д е ж Atkinson, William (May 2012). Mumps Epidemiology and Prevention of Vaccine-Preventable Diseases (вид. 12). Public Health Foundation. с. Chapter 14. ISBN 9780983263135. Архів оригіналу за 6 липня 2016. Процитовано 27 квітня 2016.
- ↑ WHO Model List of EssentialMedicines (PDF). World Health Organization. October 2013. Архів оригіналу (PDF) за 11 квітня 2016. Процитовано 22 квітня 2014.