Бойня номер п'ять (фільм)
«Бойня номер п'ять» (англ. Slaughterhouse-Five) — художній фільм 1972 року за романом Курта Воннеґута Бойня номер п'ять, або Хрестовий похід дітей. Сценаристом виступив Стівен Геллер, режисером став Джордж Рой Гілл. У ролях Майкл Сакс, Рон Лейбман і Валері Перрін, а також Юджин Роуч, Шарон Ганс, Голлі Нір і Перрі Кінг. Сцени, поставлені У Дрездені, були зняті в Празі, інші сцени знімалися У штаті Міннесота.
Бойня номер п'ять | |
|---|---|
| Slaughterhouse-Five | |
 | |
| Жанр |
драма військовий фантастика |
| Режисер | Джордж Рой Гілл |
| Продюсер | Пол Монаш |
| Сценарист | Стефан Геллер |
| На основі | роману Курта Воннеґута |
| У головних ролях |
Майкл Саксd[1], Ron Leibmand[1], Валері Перрін[1], Perry Kingd[1], Henry Bumsteadd, Kevin Conwayd[1], Робертс Блоссом[1], Джон Вудd[1], Karl-Otto Albertyd[1], Sorrell Booked[1], Oto Ševčíkd[1], Friedrich von Ledeburd[1], Alexander Allersond[1] і Ladislav Jakimd[1] |
| Оператор | Мирослав Ондржічек |
| Композитор | Гленн Гульд |
| Монтаж | Деде Аллен |
| Художник | Henry Bumsteadd |
| Кінокомпанія | Universal Studios |
| Дистриб'ютор | Universal Pictures і Netflix |
| Тривалість | 104 minutes |
| Мова | англійська |
| Країна |
 США |
| Рік | 1972 |
| Дата виходу | 15 березня 1972 |
| IMDb | ID 0069280 |
Воннегут писав про фільм незабаром після його виходу на екран, у передмові до Між часом і Тімбукту:
|
Я люблю Джорджа Роя Гілла і «Universal Pictures», які зробили бездоганний переклад мого роману Бойня номер п'ять на кіноекрані … я пускаю слину і кудкудакаю кожен раз, коли дивлюся цей фільм, тому що це настільки гармонійно з тим, що я відчував, коли я писав книгу. | 
|
Сценарій кінофільму ред.
Фільм — роман-розповідь від першої особи Біллі Пілігрима, який стає «відключеним від часу» і проживає події свого життя у випадковому порядку, а після всього переноситься на планету Тральфамадор. Особливий акцент зроблено на досвіді героя під час Другої світової війни, бомбардуванні Дрездена у Другій світовій війні, а також часі, проведеному з військовополоненими колегами Едгаром Дербі (Юджин Роуч) та психопатичним Полем Лаззаро (Рон Лейбман). Також зображено його життя, як чоловіка Валенсії (Шарон Ганс), і батька Барбари і Роберта (Холлі Нір та Перрі Кінг), як вони іноді насолоджуються своїм життям у достатку в Іліоні, Нью-Йорк. Фігурують сцени з філософією батька Біллі Пілігрима «пливи або потопай». Сцени позаземного життя на Тральфамадорі разом з Голлівудською зіркою Монтаною Вайлдгек (Валері Перрін).
Ролі ред.
| Актор | Роль |
|---|---|
| Майкл Сакс | Біллі Пілігрим |
| Рон Лейбман | Поль Лаззаро |
| Юджин Роч | Едгар Дербі |
| Шарон Ганс | Валенсія Марбл Пілігрим |
| Валері Перрін | Монтана Вайлдгек |
| Холлі Ніррі | Барбара Пілігрим |
| Перрі Кінг | Роберт Пілігрим |
| Кевін Конвей | Роланд Вірі |
| Фрідріх фон Ледебуром | німецький командир |
| Екхард Белл | молодий німецький охоронець |
| Соррелл Бук | Ліонель Марбл |
| Робертс Блоссом | Дикий Боб Коді |
| Джон Ленер | Професор Рамфорд |
| Гарі Вейнсміт | Стенлі |
| Річард Шааль | Говард У. Кемпбелл-молодший. |
| Гільмер Маккормік | Лілі Рамфорд |
| Стен Готтліб | Гобо |
| Карл-Отто Альберті | німецький охоронець другої групи |
| Генріх Бамстед | Еліот Роузвотер |
| Люсіль Бенсон | Матір Біллі |
| Джон Вуд | англійський офіцер у титрах поданий як Том Вуд |
Відмінності від роману ред.
- Весь пролог, під назвою «Хрестовий похід дітей», у якому Воннегут зустрічається зі своїм старим фронтовим приятелем опущений, щоб зосередитися на «вигаданій» історії Біллі Пілігрима. Перша сцена, яка фокусує на друкуванні листа Біллі Пілігримом у редакцію газети, насправді написана набагато пізніше.
- Деякі елементи роману відсутні у фільмі. Відсутні персонажі Кілгор Траут і сам Воннегут. Епізод, де Біллі Пілігрим дивиться фільм про бомбардування у період Другої світової війни спочатку нормально, а згодом реверсивно, також відсутній, оскільки він не вміщався у хронометраж фільму, хоча Воннегут шкодував про це. Роман містить неодноразові посилання на комах у бурштині, які відсутні у фільмі. Сцена викрадення Біллі Пілігрима у фільмі коротша, а також відсутні детальний опис зовнішнього вигляду літаючої тарілки, 100 футів в діаметрі, з пурпуровим світлом, яке пульсує навколо ілюмінаторів.
- Розстріл Дербі у фільмі відбувається відразу після того, як він знаходить невелику порцелянову статуетку на руїнах Дрездена. У романі його спершу віддали під суд, а згодом розстріляли за викрадення зброї. Сцена, де в листі до дружини Дербі описує значення фігурки, теж придумана для фільму.
- Філософія Тральфамадору про смерть і смертність і фраза-рефрен «Бува й таке», не подається у фільмі, проте у романі вона звучить сто шістнадцять разів.
- Наприкінці фільму Біллі допомагає своїм приятелям зібрати величезний годинник діда. Та коли входять російські війська і Біллі Пілігрим помирає, його друзі ховають його під годинником. Ця сцена (тиск часу на Біллі Пілігрима) прекрасно вписується в сюжет, у романі її немає.
- В кінці роману з'являється пташка, яка питає Біллі: «Ф'юїть-фіть?». У фільмі цього нема.
Музика ред.
Бойня номер п'ять — перший художній фільм, для якого Гленн Гульд написав музику. У цьому випадку були оцифровані з платівок Варіації № 25 з Гольдберзьких варіацій Йоганна Себастьяна Баха, третю частину «Alegro» Концерт для клавесину № 3 ре мажор і друга частина «Largo» Концерт для клавесина № 5. Насправді Глен Гулд додав мало музики у сюжетний розвиток минулого часу, а основу саундтреків складали атмосферні витяги з потрійного альбому Дугласа Лідіа Entropical Paradise. У сцені, де головний герой вперше потрапляє у Дрезден, звучить остання частина Брандебурзького концерту Йоганна Себастьяна Баха.
Нагороди ред.
Номінації ред.
- 1973 — Премія Золотий глобус
- Найперспективніший актор-новачок серед чоловіків — Майкл Сакс