Бідула Василь

український народний майстер-різьбяр.
(Перенаправлено з Бідула)

Васи́ль Біду́ла (1868, Лапшин, нині Тернопільського району Тернопільської області — 1925, там само, похований у Бережанах) — український народний майстер-різьбяр.

Бідула Василь
Народився 1868
Лапшин, Бережанський район, Тернопільська область, СРСР
Помер 1925
Лапшин, Бережанський район, Тернопільська область, СРСР
·тиф
Поховання Бережани
Країна  Австро-Угорщина
 ЗУНР
Діяльність різьбяр по дереву

Життєпис ред.

Василь Бідула народився 1886 року в с. Лапшин на Бережанщині в селянській сім'ї. Правдоподібно, навчався грамоти в сільського дяка Коріньовського, бо двокласну народну школу відкрили в Лапшині, коли йому було вже 16 років. На його неординарний художній талант випадково звернула увагу управителька графського маєтку пані Мачинська, яка своїм коштом послала навчатися у львівське художнє училище.

Василь Бідула став одним із найкращих народних умільців, майстер круглої різьби по дереву й каменю. Свою творчість присвятив простим людям, втіливши у свої творіння, як-от «Жінка з індичкою», «На ярмарок», «Селянин із телям», «Селянин з волами і возом», «Селянин везе сіно», «Селянка пасе корову», «Жінка із кошиком», «Мисливець», «Жебраки» та інші, їхні найкращі риси — простоту, скромність, людяність.

Під час Першої світової війни В. Бідулу мобілізували до австрійської армії. Командування, побачивши його талановиті роботи, навіть не посилало його на фронт.

Помер В. Бідула від епідемічного висипного тифу в 1925 році в матеріальних нестатках. Похований у спільній могилі на Бережанському цвинтарі, наразі не відомо точно місце спочинку його праху.[1]

Роботи ред.

Його скульптури з каменю мають характерну ознаку — вони оздоблені фризом з листків та віньєткою над надписом.

Василь Бідула автор численних скульптурних робіт із каменю. Зокрема,

Світлини робіт Василя Бідули ред.

Примітки ред.

  1. Парацій В. Символ вічності та пам'яті: Бережанський цвинтар // Бережани. Місто біля Раю / Пам'ятки України. — К. — 2013. — спецвипуск № 2 (191) (лип.). — С. 68—69.

Посилання ред.

Література ред.