Бібілов Анатолій Ілліч
Анатолій Ілліч Бібілов (ос. Бибылты Ильяйы фырт Анатолий, груз. ანატოლი ილიჩ ბიბილოვი; нар. 6 лютого 1970, Цхінвалі, Грузинська РСР, СРСР) — державний, політичний і військовий діяч Південної Осетії, президент Республіки Південна Осетія з 21 квітня 2017 до 24 травня 2022 року[1].
| Бібілов Анатолій Ілліч | |
|---|---|
| ос. Бибылты Ильяйы фырт Анатолий | |
.jpg) | |
| Народився |
6 лютого 1970 (54 роки) Цхінвалі, Грузинська РСР, СРСР |
| Країна |
 СРСР Південна Осетія Росія |
| Діяльність | політик, військовослужбовець |
| Alma mater | Рязанське повітряно-десантне командне училище і Академія державної протипожежної служби МНС Росіїd |
| Знання мов | російська |
| Учасник | Російсько-грузинська війна |
| Посада | Speaker of the Parliament of South Ossetiad і президент Південної Осетії |
| Військове звання | генерал-лейтенант |
| Партія | Unity Partyd і Єдина Осетія |
| Нагороди | |
Голова Парламенту Республіки Південна Осетія з 23 червня 2014 року до 18 квітня 2017 року. Голова МНС Південної Осетії (жовтня 2008 — липень 2014). Учасник російсько-грузинської війни (2008), генерал-лейтенант ЗС Росії.
Біографія ред.
Народився 6 лютого 1970 року в Цхінвалі в сім'ї робітників. Сім'я Бібілових походить із села Тбет. Після восьмого класу вступив до спеціалізованої школи-інтернату з поглибленим вивченням російської мови та посиленою військово-фізичною підготовкою ім. генерал-полковника Леселідзе у Тбілісі.
1988 року вступив до Рязанського училища ВДВ ім. Ленінського Комсомолу. Був чемпіоном училища та Псковської дивізії з армійського рукопашного бою.
Після закінчення училища було розподілено в 76-ю Псковську повітряно-десантну дивізію, у якій на той момент формувався зведений батальйон для миротворчої операції в Південній Осетії. 1992 року в складі цього батальйону повернувся до Південної Осетії. Потім служив у Збройних Силах Південної Осетії, де командував ротою спеціального призначення.
З 1996 до 1998 року жив і працював у Києві.
З 1998 до 2008 року служив у північно-осетинському батальйоні миротворчих сил у Південній Осетії на посаді командира роти, а потім заступником командира батальйону.
У серпні 2008 року брав активну участь у бойових діях під час збройного конфлікту з Грузією. Один із тих, хто організував оборону одного з районів Цхінвала, а потім і зачистку міста від грузинських військ. У ході військових дій отримав два поранення, але залишився у строю.
У жовтні 2008 року призначений головою Міністерства у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій та ліквідації наслідків стихійного лиха РПО, яке фактично створював з нуля. Має звання генерал-лейтенанта.
Брав участь у президентських виборах 2011 року, де набрав 40 % голосів виборців, програвши Аллі Джиоєвій. Згодом результати виборів було скасовано Верховним судом[2]. 2012 року відбулися нові вибори, на яких здобув перемогу Леонід Тібілов; Анатолій Бібілов у них не брав участі.
У першому турі президентських виборів 13 листопада 2011 Анатолій Бібілов набрав 25,44 % голосів і вийшов у другий тур. 21 листопада 2011 року президент РФ Дмитро Медведєв зустрівся з кандидатом у президенти Південної Осетії Анатолієм Бібіловим під час свого візиту до Владикавказу[3][4]. Чимало експертів сприйняли це як підтримку його кандидатури Росією на виборах у Південній Осетії. У другому турі виборів Бібілов імовірно набрав менше голосів, ніж інший кандидат — Алла Джиоєва[5]. Про це можна судити за офіційно оголошеними попередніми результатами, проте підсумки виборів не було підбито — Верховний суд РПО за скаргою партії «Єдність» визнав вибори недійсними[6].
У вересні 2012 року створив партію «Єдина Осетія» та був обраний її головою[7]. На парламентських виборах 2014 року партія посіла перше місце і здобула 20 мандатів з 34[8].
На президентських виборах 2017 року Бібілов здобув перемогу над чинним президентом Леонідом Тибіловим, набравши 54,8 % голосів[9].
На виборах 2022 року програв Алану Гаглоєву[10].
Сім'я ред.
Одружений, виховує чотирьох дітей.
Нагороди ред.
- Орден «Уацамонга» (2008 рік, Південна Осетія).
- Орден Дружби (1 вересня 2011 року, Росія) — за великий внесок у розвиток російсько-південноосетинських відносин[11].
- Орден Омейядов 1 класу (2018 рік, Сирія)[12]
- Орден Республіки (2019 рік, ДНР)[13]
Санкції ред.
У вересні 2015 року включений до списку санкцій України. Анатолія Бібілова визнано особою, яка створює «реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету та територіальній цілісності України». Під це визначення Бібілов, ймовірно, потрапив через неодноразові візити до невизнаних ДНР і ЛНР, а також до Криму[14].
Примітки ред.
- ↑ Анатолий Бибилов вступил в должность президента Южной Осетии. ТАСС. 21 квітня 2017. Архів оригіналу за 23 квітня 2017. Процитовано 22 квітня 2017.
- ↑ Выборы в Южной Осетии: недействительны. Архів оригіналу за 13 листопада 2012. Процитовано 21 квітня 2017.
- ↑ Медведев: "Анатолий Бибилов - человек известный, он решает очень сложные задачи". rosukrinform.com. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 листопада 2015.
- ↑ Медведев оценил Бибилова. Эхо Кавказа. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 листопада 2015.
- ↑ На выборах в Южной Осетии лидирует Джиоева. Известия. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 4 листопада 2015.
- ↑ ВС Южной Осетии: Сторонники Аллы Джиоевой угрожали свободному волеизъявлению граждан | Информационное агентство Рес. cominf.org. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 листопада 2015.
- ↑ В Южной Осетии учреждена партия "Единая Осетия". Архів оригіналу за 7 квітня 2020. Процитовано 7 квітня 2020.
- ↑ Выборы в Парламент Южной Осетии - 2014. Архів оригіналу за 7 квітня 2020. Процитовано 7 квітня 2020.
- ↑ ЦИК: Бибилов лидирует на выборах президента Южной Осетии. Sputnik. 9 квітня 2017. Архів оригіналу за 14 квітня 2017. Процитовано 23 квітня 2017.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|description=(довідка) - ↑ У невизнаній Південній Осетії провели "вибори президента". Суспільне (українською) . 9 травня 2022. Архів оригіналу за 2 червня 2022. Процитовано 2 червня 2022.
- ↑ Указ Президента Российской Федерации от 1 сентября 2011 года № 1139 «О награждении орденом Дружбы граждан Республики Южная Осетия». Архів оригіналу за 6 червня 2019. Процитовано 6 червня 2019.
- ↑ Анатолий Бибилов наградил Башара Асада высшей военной наградой Южной Осетии. Архів оригіналу за 6 лютого 2022. Процитовано 1 квітня 2021.
- ↑ Глава ДНР наградил президента и председателя Верховного Суда Южной Осетии орденами. Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 13 травня 2022.
- ↑ Санкции Бибилову не помеха. Эхо Кавказа. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 4 листопада 2015.