Вікіпедія

Бібліотека Лауренціана

Бібліоте́ка Ме́дичі Лауренціа́на (італ. Biblioteca Medicea Laurenziana; скорочено — Лауренціана) — державна бібліотека Італії, розміщена у Флоренції. Засновником бібліотеки був Козімо Медичі, а назвали її на честь Лоренцо Медичі, який значно розширив її фонди.

Бібліотека Лауренціана
італ. Biblioteca Medicea Laurenziana
BML
43°46′28″ пн. ш. 11°15′16″ сх. д. / 43.77465600002777535° пн. ш. 11.254536000028° сх. д. / 43.77465600002777535; 11.254536000028Координати: 43°46′28″ пн. ш. 11°15′16″ сх. д. / 43.77465600002777535° пн. ш. 11.254536000028° сх. д. / 43.77465600002777535; 11.254536000028
Країна:  Італія[1][2]
Тип: державна публічна бібліотекаd[3][4][[d:Q856419#P31[!Q7075]|[…]]] і conservation libraryd[6]
Назва на честь: Медічі і Базиліка Сан-Лоренцо
Складова Базиліка Сан-Лоренцо
Розташування Флоренція[1][2][6]
Адреса Флоренція (Італія)
Заснована 1571[7][6]
Статус спадщини національна спадщина Італіїd[8]
Фонди: 251 054 документ[4], 11 046 документ[4][9], 252 633 документ[5], 262 500 документ[10] і 254 905 документ[9]
Сайт: Офіційний сайт
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Вестибюль, читальна зала та сходи приміщення бібліотеки були спроєктовані італійським скульптором і художником Мікеланджело Буонарроті.


Історія будівництва ред.

 

Замовлення на зведення приміщення бібліотеки Климента VII, папи Римського із роду Медичі, Мікеланджело отримав у 1523 році. Це мала бути перша публічна бібліотека у Західній Європі[11]. Для неї було виділено приміщення на другому поверсі однієї із будівель внутрішнього двора церкви Сан Лоренцо.

Навесні 1524 року він розробив проєкт читальної зали та вестибюля[11]. Роботи розпочалися 1525 року. 1534 року Мікеланджело переїхав до Риму, звівши тільки стіни читальної зали. Після нього над спорудженням працювали Нікколо Тріболо, Джорджо Вазарі та Бартоломео Амманаті. Вони працювали дотримуючись планів Мікеланджело та отриманих від нього інструкцій.

Відомо, що у 1559 році Мікеланджело прислав глиняну модель сходів для Амманаті[11].

Бібліотеку було відкрито 1571 року.

Архітектура ред.

Вазарі писав, що Мікеланджело:

  (…)виявив і показав свою оригінальність у розташуванні вікон, розподілі стелі та в чудовому вестибюлі бібліотеки Сан Лоренцо. Ще ніколи не бачили ані такої сміливої краси в цілому і в деталях, як там у пюпітрах, нішах, столах, карнизах, ані зручніших сходів, де він зробив такі чудові згини східців, відійшовши від звичайних засобів інших художників, з чого всі тільки дивувалися[12].  

Читальна зала ред.

 

Читальна зала бібліотеки Лауренціана є довгим приміщенням із сірого каменя та світлими стінами.

Вестибюль ред.

 

Вестибюль[а], високе приміщення з численними втопленими в стіну подвоєними колонами, немов насилу стримує сходи, що виливаються на підлогу.

Сходи ред.

 

Сходи були закінчені лише у кінці життя Мікеланджело, а вестибюль було завершено тільки у 20 столітті. Це був перший проєкт Мікеланджело, у якому він не використав скульптурних елементів[13].


Див. також ред.

Примітки ред.

а. ^ італійською — «ricetto»

Посилання ред.

  1. ↑ а б archINFORM — 1994.
  2. ↑ а б Sistema Cultura — 2015.
  3. ↑ а б https://www.librari.beniculturali.it/it/biblioteche-pubbliche-statali/
  4. ↑ а б в г ISTAT 2019 survey on Italian libraries — 2021.
  5. ↑ а б в ISTAT 2020 survey on Italian libraries — 2022.
  6. ↑ а б в г Anagrafe delle biblioteche italiane — 1990.
  7. ↑ Sistema Cultura — 2017.
  8. ↑ dati.beniculturali.it — 2014.
  9. ↑ а б ISTAT 2022 survey on Italian libraries — 2024.
  10. ↑ ISTAT 2021 survey on Italian libraries — 2023.
  11. ↑ а б в Микеланджело. Поэзия. Письма. Суждения современников, 1983, c. 33
  12. ↑ Вазарі, с. 343
  13. ↑ Мікеланджело Буонарроті: Бібліотека Лауренціана (1524-1534) (рос.) . Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 10 квітня 2012.

Для подальшого читання ред.

(праці подано хронологічно)

  • Rudolf Wittkower. Michelangelo's Bibliocteca Laurenziana // The Art Bulletin. — 1934. — Вип. XVI. — С. 123 —218. (англ.)
  • Charles de Tolnay. Bibliotheque Laurentienne de Michel-Ange: Nouvelles Recherches // Gazette des Beaux-Arts. — 1951. — Вип. 6. (фр.)
  • Peter M. Wolf. Michelangelo's Laurenziana and Inconspicuous Traditions // Marsyas. — Вип. XII (1964/1965) [1966]. — С. 16 —21. (англ.)
  • Paolo Portoghesi. La Biblioteca Laurenziana e la critica michelangiolesca alla tradizione classica // Stil und Überlieferung in der Kunst des Abendlandes. — Berlin : Mann, 1967. — С. 3 —11. (італ.)
  • Staale Sinding-Larsen. The Laurenziana vestibule as a functional solution // Acta ad archaeologium et artium historiam pertinentia. — 1978. — Вип. 8. — С. 213 —222. (англ.)

Джерела ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бібліотека Лауренціана
  • Вазарі Д. Життєписи найславетніших живописців, скульпторів та архітекторів = італ. Le Vite de’piu eccelenti Pittori, Scultori e Architetti. — К. : Мистецтво, 1970. — С. 296 —429, 497 —507.
  • Дживелегов А. Микельанджело. — М. : Молодая гвардия, 1938. — 318 с. с. (рос.)
  • Эрпель Фриц. Микельанджело / Пер. с нем. Сергея Данильченко. — Берлин : Хеншель, 1990. — 72 с. — ISBN 3-362-00044-4. (рос.)
  • Либман М. Я. Микеланджело Буонарроти. — М. : Советский художник, 1964. (рос.)
  • Микеланджело. Поэзия. Письма. Суждения современников / сост. В. Н. Гращенков. — М. : Искусство, 1983. — 451 с. (рос.)
  • Роллан Р. Жизнь Микеланджело // Жизни великих людей: Пер. с франц. В. Курелла. — М. : Известия, 1992. — С. 71 —197. — ISBN 5-206-00351-4. (рос.)
  • William Wallace. The Treasures of Michelangelo. — Andre Deutsch, 2010. — ISBN 978-0-233-00253-8. (англ.)

догори

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бібліотека_Лауренціана&oldid=40350809