Біблійна історія

Біблійна історія — умовний термін, що означає історичну реконструкцію всіх подій, що описані у Біблії. У богословському сенсі поняття біблійної історії збігається з поняттям «священна історія», або «історія спасіння». До 19 століття існувала також як наука в межах історіографії.

В історіографії

Біблійна історіографія 19-20 століть поступово відмовилася від самої ідеї біблійної історії й зберегла її як ціле лише для популярних і навчальних курсів. Останньою науково-богословською спробою дати загальну картину біблійної історії була праця Лопухіна «Біблійна історія у світлі новітніх досліджень і відкриттів», що починалася з сотворіння світу й закінчувалася апостольським часом. Але й ця робота вже зустріла різку критику з боку православних богословів, котрі засумнівалися у правомірності біблійної історії як особливого історіографічного жанру. Більшість критиків вважало, що біблійна історія повинна розглядати лише історію релігії в рамках історії стародавнього Ізраїлю (починаючи з Авраама) і первісного християнства. Вказувалося, зокрема, що Пролог Книги Буття (розд. 1-11) охоплює занадто великий відрізок часу і висвітлений занадто схематично (з головним акцентом на богословському вченні), щоб його зміст можна було ставити в один ряд з іншими розділами Старого Заповіту.

У богослов'ї

У біблійному богослов'ї цінність поняття біблійної історії (як «історії спасіння») зберігається, хоча і викликає дискусії.

У протестантів не існує єдиної концепції щодо біблійної історії. Одні богослови радікально відкидають значення історичних фактів (тенденція, що йде від Лессінга та знайшла у 20 столітті відображення у Бультмана) і вважають важливим лише внутрішній, екзистенційний аспект біблійних сказань. Інші (наприклад, Кульман), визнаючи роль внутрішнього чинника, переконані, що самі події біблійної історії мають величезне значення.

Православна і католицька точки зору походять з ідеї біблійної історії як історії домобудівництва, осмисленої ще Святими Отцями. Однак не всі екзегети згодні у визначенні хронологічних рамок в історії спасіння. Якщо для прот. С. Булгакова і Тейяра де Шардена ця історія має космічнний вимір, то інші богослови (Клінгер) бачать її початок у першій сотеріологічній події Старого Заповіту - Виході. За словами Клінгера, «період від Виходу одного народу до есхатологічних звершень в інших народів може бути у вузькому сенсі названий історією спасіння».

Див. також

• Біблеїстика
• Біблейська хронологія
• Біблейська археологія
• Біблейський календар
• Ісагогіка
• Історія Ізраїля
• Священна історія
• Священна історія Старого Заповіту
• Священна історія Нового Заповіту

Посилання

Сайти

• История библейская // Библиологический словарь^{[недоступне посилання з травня 2019]}

Література

• Андреев И. Д. Библейская история, НЭС, т. 6;
• Богородский Я. А., К вопросу о библейской истории миротворения, Каз., 1890;
• Валетон И., Израильтяне // Иллюстрированная история религий / под ред. Ф. П. Шантепи де ла Соссей, СПб., 1913, т. 1, М., 1992;
• Кассиан (Безобразов), Христос и первое христианское поколение, Париж, 1950;
• Катанский А. А., Об изучении библейского новозаветного периода в историко-догматическом отношении // Христианское чтение, 1872, № 1, 2;
• Лопухин А. П., К вопросу о том, что такое библейская история, ЦВ, 1890, № 39, 40;
• Филарет (Дроздов), Начертание церк.-библ. истории, СПб., 18396;
• Юлихер А., Религия Иисуса и начала христианства до Никейского Собора, в кн.: Общая история европ. культуры, т. 5, СПб., 1908;
• Cullmann O., Christus und die Zeit, Z., 1946 (англ. пер.: Christ and Time, Phil., 1950).