Бхартріхарі

Бхартріхарі (*भर्तृहरि, VII ст ) — індійський поет та граматик, складав твори на санскриті.

Бхартріхарі
Народився	невідомо
Помер	651
Діяльність	поет
Галузь	філософія
Знання мов	санскрит
Батько	Відьясагара
Мати	Мандакіні

Життєпис

Про Бхартріхарі існує безліч суперечливих легенд і розповідей. За одними версіями він жив у V ст. Він був сином брахмана Відьясагари і шудри Мандакіні. Будучи радником царя Калінги, Відьясагара отримав царство після смерті правителя. Після смерті Відьясагари Бхартріхарі був призначений магараджею своїми ж братами. Він був щасливий, поки не дізнався, що дружина зраджує йому. Коли її таємниці була відкрита, вона спробувала його отруїти. Бхартріхарі, розчарувавшись у житті, став жити як аскет.

Найбільш вірогідна розповідь міститься в нарисах китайського паломника Іцзіна. Він повідомляє, що за сорок років до його приїзду до Індії (тобто в 651 році) помер великий учений Бхартріхарі, який написав граматичний трактат «Вакьяпадія» і низку інших широко відомих в Індії творів. Малюючи Бхартріхарі буддистом, Іцзін каже, що він постійно коливався між чернечого та світської життям. Одного разу — розповідає Іцзін, — вступивши в монастир, він тут же попросив свого учня тримати для нього напоготові візок, щоб він міг відразу ж виїхати, як тільки спокуси світу візьмуть у ньому гору.

Сьогодні більшість вчених схильні прийняти гіпотезу про тотожність Бхартріхарі-граматика і Бхартріхарі-поета.

Стиль

Кожна строфа Бхартріхарі — замкнуте ціле. Кожну одухотворяє власна думка, самостійна ідея; а ємна форма довгого, як правило, метра дозволяє сконцентрувати в одній строфі зміст, іноді цілком достатній для невеликої поеми. Але при всьому тому строфи шатак не просто поєднані одна з одною, але всі разом ніби створюють синтетичну картину навколишньої їх автора дійсності. Ця картина хвилює, оскільки в ній відбилися не тільки суб'єктивні настрої поета, але й властива їй та, безсумнівно, об'єктивна цінність.

Ця іноді прекрасна, іноді повна протиріч, а іноді і трагічна дійсність, яка стоїть за строфами Бхартріхарі, була незнайома його попередникам в поезії, але вона явно втілила в собі суттєві риси індійського поетичного світосприймання кінця класичної епохи.

Творчість

Спадок Бхартріхарі складають три шатаки: «Шрінгарашатака» («Сто строф про любов»), «Нітішатака» («Сто строф про мудру поведінку») і «Вайрагьяшатака» («Сто строф про відчуженість»). Збережені рукописи шатак повні інтерполяцій і додавань, в них є строфи з «Панчатантри», «Шакунтали», «Мудраракшаси», строфи, які антології приписують іншим поетам, і тому скільки-небудь точно реконструювати оригінали шатак тепер неможливо.

Бхартріхарі має справу з традиційними для давньоіндійської філософії аспектами життя: любов'ю, практичною поведінкою і духовним звільненням. Традиційна тематика піддається у Бхартріхарі суб'єктивному трактуванню, іноді настільки явно вираженому, що окремі строфи читаються як уривки з ліричної сповіді поета. Основний мотив творчості Бхартріхарі — боротьба з власною прихильністю до ілюзорних спокус життя; з одного боку, жінки, царський двір, багатство, а з іншого — байдужість до чуттєвих радощів, мудрий роздум, безпристрасність — ось два полюси, які підтримують ліричну напругу в поезії Бхартріхарі і визначають зміст кожної шатаки.

Особливо чітко це виражено в «Шрінгарашатаці». Всупереч строфам, що оспівують радість кохання, Бхартріхарі все частіше стверджує, що краса — це зло, а жінка отруйна, наче змія.

Та ж тема катастрофи ілюзій звучить і в «Нітішатаці», але тепер вже вона вирішується в іншому, соціальному плані. Поет далекий від бунтарства, він просто показує своє поступове розчарування в багатстві, правителях, своє усвідомлення несправедливості їх всевладдя, але це додає його строфам відтінок соціального протесту.

У «Вайрагьяшатаке», яка містить підсумок роздумів поета про життя і де тема відчуженості стає центральною, Бхартріхарі закликає «харчуватися тільки плодами і корінням», «йти в ліси, де не звучить слово царів, нікчемних, зі сліпим розумом і хворих пристрастю до багатства». Прихильність до життя та її чуттєвим радощам здається йому безглуздою, адже насолоди «швидкоплинні, як гра блискавки», а життя «не міцна, як крапля дощу на поверхні листа лотоса». Тільки аскеза, відчуженість від бажань, роздуми про нескінченному можуть протистояти руйнівній силі часу, спопеляючого і розкішні міста, і могутніх царів.

Джерела

• Meyers Taschenlexikon Fremdsprachige Schriftsteller, Leipzig 1980
• Herzberger Radhika, Bhartrihari and the Buddhists, Dordrecht: D. Reidel/Kluwer Academic Publishers, 1986.

Література

Бгартріхарі // Зарубіжна література: Матеріали до вивчення літератур зарубіжного Сходу: Хрестоматія / Упор. Л. В. Грицик. — Київ : ВПЦ «Київський університет», 2006. — С. 267.