Буркард Дзеніс
Буркард Дзеніс (латис. Burkards Dzenis Burkards Dzenis; 11 липня 1879, Дрейліньська волость, Ліфляндської губернії, Російська імперія (нині - Стопіньський край Латвії - 17 серпня 1966, Дейтоні, Огайо, США) — латвійський скульптор. Один із засновників професійної латвійської скульптури.
| Буркард Дзеніс | ||||
|---|---|---|---|---|
| Burkards Dzenis | ||||
|
| ||||
| Народження |
11 липня 1879 Дрейліньська волость, Ліфляндської губернії, Російська імперія (нині - Стопіньський край Латвії) | |||
| Смерть | 17 серпня 1966 (87 років) | |||
| Дейтоні, Огайо, США | ||||
| Країна |
 Латвія→  США | |||
| Навчання |
Санкт-Петербург, Центральне училище технічного малювання барона О. Л. Штігліца | |||
| Діяльність | художник, скульптор | |||
| Нагороди |
      | |||
|
| ||||
 Буркард Дзеніс у Вікісховищі | ||||
Біографія ред.
Народився 11 липня 1879 року в Дрейліньській волості Ліфляндської губернії, Російської імперії (нині - Стопіньський край Латвії). Двоюрідний брат - латвійський скульптор Теодор Залькалнс.
Роки навчання ред.
За прикладом старшого брата Теодора вступив до Центрального училища технічного малювання барона О. Л. Штігліца в Санкт-Петербурзі. В цей же час тут вчилися - Яніс Куга, Рудольф Перлі, брати Карліс і Едуард Бренценс. Буркард Дзеніс успішно закінчив цей навчальний заклад у 1905 році .
Згодом Дзеніс деякий час удосконалювався у школі-майстерні Огюста Родена в Парижі (1905) і Строгановському Центральному художньо-промисловому училищі у Москві (1907).
Початок творчого шляху ред.
Буркард Дзеніс брав участь в роботі петербурзького латиського художнього гуртка «Рукіс» (1898-1905). З 1910 року, після повернення в Ригу, Буркард Дзеніс працював учителем творчих дисциплін в ризьких школах. Спільно з Я. Тілбергом був засновником Латиського товариства заохочення мистецтв (1910).
Брав участь у виставках з 1910 року. У ранніх роботах було помітно вплив Огюста Родена (таких як «Голова старого-італійця» і «Портрет жінки» (1922). Надалі знайшов свій стиль. Найбільш відомі роботи: «Портрет письменниці А. Брігадере» (1911), «Портрет письменника А. Саулітіса» (1911). Працював також в області декоративно-прикладного мистецтва, прикладної та книжкової графіки, поштової мініатюри. Був автором першого варіанту ("неофіційного") латвійського герба 1918 року, в основу якого лягли розробки Ансіса Ціруліса (три зірки і Сонце) використані на поштових марках і символіці латиських стрільців .
Керівник відділу мистецтв ред.
У 1918 році Буркард Дзеніс спільно з Янісом кугою стає керівником «Відділу мистецтв», створеним при Комісаріаті народної освіти тимчасово окупованої більшовиками Латвії.
Починанням цієї роботи була організація зі створення вищої мистецької освіти в Латвії.
Під тиском більшовиків Буркард Дзеніс створив перший на території Латвії пам'ятник Карлу Марксу, встановлений у центрі Риги, перед будівлею міськвиконкому.
Коли в кінці травня 1919 року Прибалтійський ландесвер , Залізна дивізія та ін. військові формування витіснили з Риги окупантські підрозділи Червоної Армії - монумент Карлу Марксу був демонтований.
Зрілі роки ред.
З робіт Буркарда Дзеніса у жанрі монументальної скульптури слід виділити: пам'ятник Янісу Розенталю біля будівлі Латвійського національного художнього музею (1936).
Створює надгробні пам'ятники - Е. Дарзіньшу (Рига, 1913), Юрісу Алунансу (Єлгава, 1913), Рудольфу Блауманісу (Ерглі, 1923), В. Олаву (Рига, 1927). Скульптурні композиції - «Портрет композитора Я. Залітіса» (1926), «Портрет письменника А. Аустріньша» (1935). Бере участь в роботі мистецького об'єднання «Садарбс» (1934-1939) і Латвійського товариства образотворчих мистецтв.
З 1920 по 1944 рік Б. Дзеніс працював директором і головою закупівельної комісії Ризького міського художнього музею .
C 1922 по 1944 - Буркард Дзеніс керував майстернею декоративно-прикладного мистецтва Латвійської академії мистецтв. У 1937 йому присвоєно звання професора .
Еміграція ред.
У 1944 році емігрував до Німеччини, у 1950 році переїхав на постійне місце проживання до США [1].
Нагороди
Нагороджений Латвійським орденом Трьох зірок III ступеня (1938), Французьким орденом Академічних пальм (1926), Шведським орденом Вази (1928), Норвезьким орденом Святого Олава (1935), Бельгійським орденом Леопольда II (1935).
Примітки ред.
- ↑ Māksla un arhitektūra biogrāfijās / [atb. red. Andris Vilsons, Anita Vanaga; zin. red .: Velta Holcmane ... [uc]; fotogr .: Aivars Lode, Mārtiņš Salna]. 3. sēj. A-Kal. - Rīga : Latvijas enciklopēdija, 1995 : (Latvijas karte). - 255 lpp. : Il. ; 24 cm. - (Latvija un latvieši). ISBN 5-89960-058-6 Grāmata Skata formas Eksemplāri (латис.)
Література ред.
- Māksla un arhitektūra biogrāfijās. Atb. red. A. Vanaga - Rīga, 2000 - 1. sēj.
- Енциклопедія «Рига». Рига: Головна редакція енциклопедій, 1989. Буркард Дзеніс - стор. 125, 126, 263, 368, 447, 479, 648. ISBN 5-89960-002-0 .
- Enciklopēdija, Māksla un arhitektūra. Biogrāfiās. Rīga, «Preses nams», 2000., ISBN 9984-00-361-2 .
Посилання ред.
- Роботи і біографія Б. Дзеніса на сайті studija.lv [Архівовано 23 січня 2019 у Wayback Machine.]
- Vienas kolekcijas liktenis [Архівовано 23 січня 2019 у Wayback Machine.]