Вікіпедія

Буриме

Буриме (фр. bouts-rimés — «римовані закінчення») — літературна гра, що полягає у створенні віршів, частіше жартівливих, на задані рими, іноді ще й на задану тему. Іноді до буриме відносять і іншу гру, яку називають також «грою в нісенітницю»: записують кілька рядків або навіть строф і передають листок партнерові для продовження. Буриме існує як рід салонної гри. Завдяки цьому буриме, здебільшого, буває експромтом і має всі його художні особливості.

Історія жанру ред.

Поява буриме пов'язана з традицією віршів-«відповідей» трубадурів. Започаткував жанр у 1648 році французький поет Дюло. Як різновид літературної гри з ефектом несподіванки буриме набуло поширення у французьких аристократичних салонах XVII cт.[1]

Джон Кітс написав поему «Про коника та цвіркуна» (1816) як змагання з його другом Лі Гантом, Данте Габріелем Росетті та його братом Вільямом[2].

Александр Дюма (батько) у газеті «Петі журналь» («Petit journal») 1864 року оголосив конкурс із написання буриме за 24 наведеними римованими словами; а в березні 1865 там було опубліковано збірку поезій 378 учасників цього змагання[1].

Класичні правила буриме ред.

  • Рими повинні бути по можливості незвичайними і укладати різнорідні поняття;
  • Варіація рим не допускається;
  • Тема вірша визначається заздалегідь[3].

Єдиним винятком для зміни рим можна вважати використання перехресних рим, тобто, якщо задано пари рос. закат/ богат, ручей/ничей їх можете заримувати так: рос. закат/ручей/богат/ничей. Слід не забувати про зміст вірша. Вся суть буриме полягає в тому, що з часом зовсім непорівнянних і дивних рим виходить закінчений смисловий вірш[4].

Художні прийоми ред.

Художні прийоми, притаманні в процесі створення буриме, — у використанні заданих рим, — можуть бути виявлені і при створенні звичайних віршів, бо в багатьох випадках, за справедливим зауваженням Теодора де-Банвіля, поетичне натхнення йде від знайденої рими, римою зумовлюється загальний художній сенс цілого. Але при сприйнятті вже готового вірша, коли процес його створення прихований від сприйняття, один з ефектів полягає в несподіванці — і, разом, природності рим по відношенню до загального задуму, при сприйнятті ж буриме, коли рими відомі заздалегідь, аналогічний ефект побудований на несподіванці, — і, разом, природності задуму по відношенню до заданих рим[5]. Зазвичай у буриме використовуються банальні рими, які можуть бути вдалим тільки тоді, коли вони являють риси внутрішньої необхідності, а не примусовості формальності. Приклад банальної рими (горе — море, печаль — даль), внутрішньо виправданою задумом художника, знаходимо у Валерія Брюсова:

Оригінальний текст (рос.)

Когда встречалось в детстве горе
Иль безграничная печаль, —
Все успокаивало море
И моря ласковая даль[5].

Блискуче використання банальної рими (рос. морозы — рос. розы) зустрічаємо у О. С. Пушкіна: він нарочито підкреслює її банальність і тим самим дає їй зовсім несподіване застосування, долаючи саму банальність:

Оригінальний текст (рос.)

«И вот уже трещат морозы
И серебрятся средь полей...
Читатель ждет уж рифмы «розы»,
На, вот, возьми ее скорей»[5].

У Росії, крім О.Пушкіна, майстрами буриме були Д.Мінаєв, А.Голєнішєв-Кутузов[6].

В українській літературі ред.

У цій пустелі гаснуть колір, звук… А ти
в Ріку заходиш, в котрій світ вмив рать
отих похресників – які жадали слухати,
співати, знати, жити і вмирать.
Вони також, як ти, хотіли Істини.
Це луни їх пісень ще чуються, либонь?
Їх возлюби! Коли ще, як не в чистому
і чистим, подвигатись на любов?
Збуди у каганці хоч, друже, знов огонь!

Олег Гончаренко «Біль про болі»[7]

Прикладом буриме українською мовою слугує сонет Мойсея Фішбейна «Анахорет», написаний на пропозицію Ігоря Качуровського створити вірш за низкою рим: крижні — анахорет — портрет — дивовижні — стрижні — скаред — вперед — тижні — клюмб — Колумб — мавзолеї — Сірко — алеї. Олег Гончаренко видав поетичну збірку «Буремні буриме свободи. Антологія сердечних відлунь» (2014)[1].

За межами літератури ред.

В 2014 році був знятий фільм-трилер «Ігри в темряві» в жанрі буриме. Для створення фільму його розбили на епізоди, кожний з яких був знятий різними режисерами з різних країн СНД, переважно аматорами[8]. В цьому фільмі дебютував український режисер Антон Жадько із Запоріжжя, який відомий своїми кінокартинами «Козак та смерть», «Козацькі байки»[9].

Примітки ред.

  1. ↑ а б в Буриме. ВУЕ (укр.). Процитовано 18 березня 2023.
  2. ↑ Inc, Merriam-Webster (1995). Merriam-Webster's Encyclopedia of Literature (англ.). Merriam-Webster. с. 163. ISBN 978-0-87779-042-6.
  3. ↑ Литературная энциклопедия. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 7 серпня 2012.
  4. ↑ Что такое буриме, или Как играть в стихи?. Архів оригіналу за 20 серпня 2012. Процитовано 8 серпня 2012.
  5. ↑ а б в Валентина Дынник. Литературная энциклопедия. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 7 серпня 2012.
  6. ↑ Термін “Буріме”. Архів оригіналу за 24 жовтня 2013. Процитовано 8 серпня 2012.
  7. ↑ БУРЕМНЕ БУРІМЕ
  8. ↑ Фахурдинова, Мила; Белов, Евгений (1 січня 2014). Буриме: Игры в темноте | Apple TV (RU). Apple TV (ru-RU) . Процитовано 18 березня 2023.
  9. ↑ Антон Жадько: Режиссер, Сценарист, Оператор. my-hit.net. Процитовано 18 березня 2023.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Буриме&oldid=40644056