Буй-Тур (Станиславів)
«Буй-Тур» Станиславів (пол. Buj-Tur Stanisławów) — український футбольний клуб, який існував у Станиславові (нині Івано-Франківськ, Україна) протягом 1922—1926 років. Команда представляла футбольну секцію українського патріотичного тіловиховного та руханкового товариства «Сокіл».
| Повна назва | |||
| Засновано | 1922 | ||
| Розформовано | 1926 | ||
| Населений пункт | Станиславів,  Польща
| ||
| Стадіон | |||
| Президент | Омелян Каратницький | ||
| Ліга | Чемпіонат Українського Спортового Союзу | ||
| 1924 | 2-е місце | ||
| |||
Хронологія назв ред.
- 1922—1926: «Буй-Тур» Станиславів (пол. Buj-Tur Stanisławów)
Історія ред.
Команда «Буй-Тур» була першою суто українською футбольною дружиною в Станиславові. Правдоподібно датою заснування клубу був 1922 рік. Саме весною цього року провідники «Буй-Тура» вперше заявили про своє існування на ширший загал у Львові, де спільно з представниками чотирьох інших, ще довоєнних, українських товариств краю на своєму зібранні вирішили об'єднатися в Український Спортовий Союз[1]. Назва клубу походить від імені князя Буй-Тура Всеволода — героя знаної літературної пам'ятки давньоруських часів «Слова о полку Ігоревім».
Фінансово-адміністративну опіку над командою протягом всього часу її існування здійснював міський радник Омелян Каратницький.
Прем'єрна першість з футболу Українського Спортового Союзу, в який взяли участь футболісти «Буй-Тура», відбулася в 1924 році. У двоколовому турнірі суперниками станиславівців були спортсмени львівської «України» та перемишльського «Беркута». З невідомих причин свої домашні поєдинки чемпіонату буйтурівці проводили на нейтральних полях — в Калуші (двічі) та Львові. У підсумку станиславівська команда посіла у першості 2-е місце, фінішувавши вслід за більш досвідченими футболістами «України»[2].
Позаяк «Буй-Тур» був членом Українського Спортового Союзу, то в силу відповідних приписів мусив змагатися, навіть в товариських матчах, передовсім з колективами, які були членами цієї спілки. Через це футболісти «Буй-Тура» постійно відчували брак ігрової практики. Поширеним явищем серед них поступово стала паралельна участь в місцевих змаганнях у барвах інших футбольних дружин Станиславова.
Найпам'ятнішим матчем в недовгій біографії «Буй-Тура» можна назвати товариську гру у Львові проти місцевої «України» 4 травня 1924 року. У ній станиславівці несподівано для всіх розгромили господарів з рахунком 4:0[3].
У 1925 році через брак охочих колективів позмагатися черговий чемпіонат Українського Спортового Союзу не проводився. Тож «Буй-Тур» обмежив свою діяльність тільки поодинокими дружніми зустрічами. У наступному році, який виявився останнім в історії існування клубу, буйтурівці обмежилися тільки трьома поєдинками проти місцевих станиславівських команд — двічі українці зіграли проти польської «Гурки» та раз проти гебрейської «Адміри».
Ігровий голод, помножений на брак фінансового забезпечення, призвели врешті-решт в 1926 році до припинення клубом своєї подальшої діяльності. У 1927 році чимало футболістів «Буй-Тура» складуть основу новоутвореної в Станиславові команди «Сокіл» при читальні «Просвіти» на Гірці.
Відомі гравці ред.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Мандзюк, Денис. Копаний м’яч (укр.). Процитовано 15 лютого 2023.
- ↑ Чемпіонат Львівського окружного футбольного союзу 1924. Вікіпедія (укр.). 9 лютого 2023. Процитовано 15 лютого 2023.
- ↑ Решетилович В. Зі спорту // Діло. - 1924. - 14 травня. https://libraria.ua. Процитовано 15 лютого 2023.
Джерела ред.
- Альманах Станиславівської землі : збірник матеріялів до історії Станиславова і Станиславівщини / ред. Б. Кравців. — Нью-Йорк ; Торонто ; Мюнхен : Вид. Центрального Комітету Станиславівщини, 1975. — С. 341-343.
- Дейчаківський І. Копаний м’яч у Станиславові. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2010. — С. 24-26.
- Мандзюк Денис. Копаний м'яч. Коротка історія українського футболу в Галичині: 1909-1944. — Львів : Вид-во Старого Лева, 2016. — С. 44-56.