Вікіпедія

Будницька Алла Зиновіївна

Алла Зіновіївна Будницька (нар. 5 липня 1937, Москва, Російська РФСР, СРСР) — радянська і російська актриса театру і кіно, телеведуча, авторка телевізійних програм.

Будницька Алла Зиновіївна
Дата народження 5 липня 1937(1937-07-05)[1][2] (86 років)
Місце народження Москва, СРСР
Громадянство  СРСР
 Росія
Alma mater Всеросійський державний інститут кінематографії (1962)
Професія акторка театру, кіноакторка, телеведуча
Заклад Державний театр кіноактора
IMDb ID 0119059
CMNS: Будницька Алла Зиновіївна у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Будницька.

Життєпис ред.

Алла Будницька народилася 5 липня 1937 року в Москві. Батько — Зіновій Лазаревич Будницький, родом з єврейського містечка під Києвом, інженер-будівельник, був керівником будівельного управління в Подольську[3][4]. Мати, родом з міста Тетюші, була дванадцятою (наймолодшою дитиною в сім'ї, працювала адміністратором в готелі, потім закінчила курси крою та шиття і стала кравчинею (шила вбрання багатьом знаменитим жінкам Москви)[5]. Прадід по лінії матері служив губернатором Казані[3][6]. Батьки Алли розлучилися, коли вона вчилася в дев'ятому класі середньої школи[4].

З ранніх років Алла мріяла стати актрисою, займалася в шкільному драмгуртку[7].

Алла Будницька почала зніматися в кіно у 1954 році, бувши десятикласницею. Дебютом стала епізодична роль в масовці в радянському художньому фільмі «Атестат зрілості» режисера Тетяни Лукашевич[8][9].

Після закінчення середньої загальноосвітньої школи у 1954 році зробила спробу вступити до Вищого театрального училища імені Бориса Щукіна та у ВДІК, але в жодному з вишів не пройшла відбіркові тури.

З 1954 по 1957 роки навчалася в інституті іноземних мов, не закінчивши який вступила до ВДІКУ[3][8]. Вільно говорить французькою і німецькою мовами.

У 1962 році закінчила акторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (ВДІК) (майстерня Григорія Михайловича Козінцева та Сергія Скворцова).

З 1964 року до початку 1990-х років — актриса Театру-студії кіноактора в Москві[9].

В 1990-ті роки, залишившись без роботи у зв'язку зі звільненням з театру, на прохання однокурсника по ВДІКу Михайла Садковича Алла чотири роки була генеральним директором ресторану «У бабусі» в Москві на вулиці Великій Ординці, будинок 42, причому готувала деякі страви. В компаньйонах у неї була актриса Світлана Швайко[7][8][10].

З 1997 року, протягом п'яти років, вела авторську передачу про жіночі секрети «З життя жінки» на телеканалі «ТНТ»[10], потім — програми «Кулінарні штучки», «Просто смачно» і «Домашнє вогнище Алли Будницької» на телеканалах «РЕН ТВ» і «НТВ».

Особисте життя ред.

 
Алла Будницька з чоловіком Олександром Орловим на відкритті виставки Народного художника РФ Сергія Алімова у Російській державній дитячій бібліотеці. 25 квітня 2018 року.
  • Чоловік — Олександр Сергійович Орлов (нар.. 8 серпня 1940), актор, кінорежисер і сценарист, однокурсник Алли по акторському факультету ВДІКу. Одружилися 27 березня 1960 року і живуть разом по теперішній час[5][8][9][11].
  • Прийомна дочка (з восьмирічного віку[4]) — Дар'я Вадимівна Дроздовська (нар.. 23 листопада 1970)[12], актриса, дочка трагічно загиблої радянської актриси Мікаели Дроздовської та професора кардіології Вадима Семеновича Смоленського. Алла Будницька є ще й хрещеною матір'ю Дар'ї[5][8][9].

Творчість ред.

Роботи в театрі ред.

Фільмографія ред.

Художні фільми ред.

  1. 1954 — Атестат зрілості — епізод в масовці[8][9]
  2. 1955 — Гість з Кубані — молода колгоспниця
  3. 1955 — Доброго ранку — дівчина серед співаючих на пароплаві
  4. 1955 — Урок життя — відвідувачка перукарні
  5. 1956 — Різні долі — однокурсниця Степана Огурцова
  6. 1957 — Телеграма — Настя (в юності)
  7. 1958 — Життя пройшло повз — наречена
  8. 1960 — Російський сувенір — Лариса Курличкіна, перекладачка
  9. 1961 — Високосний рік — Лариса
  10. 1963 — Перший тролейбус — дівчина, що втекла з тролейбуса
  11. 1964 — Живі і мертві — подруга Маші Синцової
  12. 1964 — Жили-були старий зі старою — попутниця старого зі старою (немає в титрах)
  13. 1965 — Рік як життя — Матильда Гейне, дружина Генріха
  14. 1965 — Як вас тепер називати? — перекладачка «комерсанта з Аргентини»
  15. 1965 — Три пори року —
  16. 1966 — Дівчинка на кулі — мати Дениса Корабльова
  17. 1967 — Арена — артистка цирку
  18. 1969 — Кожен вечір в одинадцять — офіціантка в ресторані
  19. 1969 — Король-олень — серендипська дівиця
  20. 1969 — Сімейне щастя (кіноальманах; новела «Месник») — дружина Федора Федоровича Сігаєва
  21. 1970 — Соняшники — продавець хутра
  22. 1970 — Дивовижний хлопчик — фігляр з арфою і в капелюсі (вокал — Алла Пугачова)
  23. 1970 — Корона Російської імперії, або Знову невловимі — дама на коронації і на пароплаві «Глорія»
  24. 1972 — Стоянка потягу — дві хвилини — Тамара Сергіївна Красовська, співачка (вокал — Алла Пугачова)
  25. 1972 — Четверо з Чорсанга — Інга
  26. 1973 — Старі стіни — Ніночка, репетитор англійської мови
  27. 1974 — Шпак і Ліра — Ельза, дівиця в готелі
  28. 1975 — Приймаю на себе —
  29. 1978 — Безіменна зірка — пані Іспас, дружина начальника вокзалу
  30. 1978 — Жінка, яка співає — Маша, подруга естрадної співачки Анни Стрельцової
  31. 1979 — Гараж — Алла Петрівна, секретарка правління
  32. 1980 — Ідеальний чоловік — місіс Марчмонт
  33. 1980 — Квіти лугові — Алла Вікторівна, мати Ігоря
  34. 1981 — Довгий шлях у лабіринті — Стефанія Білявська, артистка вар'єте
  35. 1982 — Вокзал для двох — Маша, дружина Платона Сергійовича Рябініна, ведуча прогнозу погоди на телебаченні
  36. 1982 — Просто жах! — Варвара Іванівна, класний керівник
  37. 1985 — Коли стають дорослими — Лариса
  38. 1985 — Дивна історія доктора Джекіла і містера Хайда — Діана
  39. 1986 — На вістрі меча — Ганна Михайлівна Личко
  40. 1986 — Привід — Ірина Федорівна, директор клубу
  41. 1986 — Розмах крил — пасажирка 1-го салону № 2 (у білій хутряній накидці)
  42. 1987 — Гобсек — графиня де Ресто
  43. 1987 — Топінамбури — Нодочка, сусідка Миколки та Міші
  44. 1988 — Кримінальний талант — Устюжаніна, лікар-реаніматолог служби швидкої медичної допомоги
  45. 1988 — Приморський бульвар — Зінаїда Іванівна, мати Даші та Олени
  46. 1989 — Світла особистість — екскурсовод
  47. 1991 — Ніч грішників — мадам, утримувачка публічного будинку
  48. 1991 — Злочин лорда Артура — леді Гледіс Віндермір
  49. 1993 — Супермен мимоволі, або Еротичний мутант — подруга Віри Василівни
  50. 1993 — Таємниця королеви Анни, або Мушкетери тридцять років потому — герцогиня Орлеанська
  51. 1994 — По сліду телеграфу / La Piste du télégraphe (Франція) — мати Джона
  52. 2006 — Спекотний листопад — бабуся Віки
  53. 2007 — Потапов, до дошки! — вчителька математики
  54. 2009 — Розумниця, красуня — Алла Іванівна, мати пластичного хірурга Олексія Князєва
  55. 2010 — Кохання-зітхання 3 — Наталя Антонівна
  56. 2010 — Наш домашній магазин — мама Джорджа
  57. 2013 — Безцінна любов — Поліна Андріївна
  58. 2016 — Блокада (короткометражний) — Надія Василівна, блокадниця

Телесеріали ред.

  1. 1974 — Совість — сестра Нінель Мізіної
  2. 1975 — Ольга Сергіївна — Вікторія, дружина Нікіфорова
  3. 1998 — На ножах — Катерина Астафіївна, дружина майора Форова, тітонька Висленьових
  4. 2003 — Найкраще місто Землі — вдова антиквара
  5. 2004 — Бальзаківський вік, або Всі мужики сво… — Ксенія Едуардівна, мати Юлії Шашкової
  6. 2005 — Горинич і Вікторія (фільм № 7 «Зелений промінь прибульців») — Ірина Вікторівна Максимова, співробітниця музею-садиби
  7. 2005 — Богиня прайм-тайму — мати Аліни
  8. 2005 — Дев'ять невідомих — фрау Клюге, няня дитини Альтмана
  9. 2007 — Капкан — Алісія Акинфеївна, мати Каті Волобуєвої
  10. 2008 — Фотограф — Алла Іванівна
  11. 2008 — Куля-дура. Повернення агента — Олена Петрівна, дружина Мітрохіна
  12. 2011 — Товариші поліцейські (серія № 14 «Одна. „Шахраї“») — Олена Олександрівна
  13. 2012 — В зоні ризику (серія № 4) — Олена Станіславівна Дворжицька, актриса
  14. 2012 — Засіб від смерті — Галина Григорівна Кононова, бабуся Євгенії Колесникової
  15. 2012 — Передчуття — Васильєва Ганна Сергіївна, мати Павла
  16. 2013 — Бальзаківський вік, або Всі мужики сво… 5 років — Ксенія Едуардівна, мати Юлії Шашковій
  17. 2013 — Жінки на межі (серія № 6 «Заповіт») — Зоя Борисівна Грачик[13]

Телеспектаклі ред.

  1. 1974 — Сер Джон Фальстаф — місіс Форд
  2. 1980 — Таємниця Едвіна Друда — міс Твинклтон
  3. 1981 — Дядечків сон — Ганна Миколаївна Антипова
  4. 1983 — Месьє Ленуар, який… — Шарлотта, княгиня
  5. 1992 — Пригоди Чичикова — Манілова

Книга ред.

  • А. З. Будницкая. «Вкусные воспоминания». — М.: «Олма-пресс инвест», 2004. — 192 с. — ISBN 5-94848-085-2.[14]

Примітки ред.

  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ ČSFD — 2001.
  3. ↑ а б в Дмитрий Авдосьев. Алла Будницкая: «Еврейская половинка у меня основная». [Архівовано 4 квітня 2019 у Wayback Machine.] Глобальный еврейский онлайн-центр // jewish.ru (8 апреля 2009 года). Архівована копія. Архів оригіналу за 19 квітня 2009. Процитовано 30 квітня 2009.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. ↑ а б в Алла Будницька удочерила дитини згорілої подруги. [Архівовано 4 квітня 2019 у Wayback Machine.] «Експрес-газета» // eg.ru (22 жовтня 2003 року)
  5. ↑ а б в Автор і ведуча: Оксана Пушкіна. ВІДЕО. Програма «Жіночий погляд. Алла Будницька» (випуск 2012 року). [Архівовано 4 квітня 2019 у Wayback Machine.] Телеканал «НТВ» // ntv.ru
  6. ↑ Ведучий: Сергій Мігіцко. ВІДЕО. Програма «Хто в домі господар. Алла Будницька» (випуск 2009 року). [Архівовано 4 квітня 2019 у Wayback Machine.] Телеканал «Росія-Культура» // tvkultura.ru
  7. ↑ а б ВІДЕО. Програма «Приватна історія»: Алла Будницька поділилася жіночими секретами. [Архівовано 4 квітня 2019 у Wayback Machine.] Телеканал «Москва Довіра» // m24.ru (7 вересня 2013 року)
  8. ↑ а б в г д е Автор і ведучий: Борис Корчевніков. ВІДЕО. Програма «Доля людини. Алла Будницька» (випуск від 17 квітня 2018 року). [Архівовано 4 квітня 2019 у Wayback Machine.] Телеканал «Росія-1» // russia.tv
  9. ↑ а б в г д Автор і ведуча: Юлія Меньшова. ВІДЕО. Програма «Наодинці з усіма». Гість — Алла Будницька. Випуск від 27 лютого 2014 року. [Архівовано 4 квітня 2019 у Wayback Machine.] «Перший канал» // 1tv.ru
  10. ↑ а б Валерій Вижутович. Мистецтво крою та життя. — Алла Будницька викладає з телеекрану життєву науку. [Архівовано 4 квітня 2019 у Wayback Machine.] «Російська газета» // rg.ru (26 листопада 2009 року)
  11. ↑ Тетяна Зайцева. Алла Будницька: «Мені пощастило з чоловіком і з характером». [Архівовано 4 квітня 2019 у Wayback Machine.] // tele.ru (26 липня 2017 року)
  12. ↑ Дарія Дроздовська. Дочки-матері. — Актриса розповідає про загибель матері Мікаели Дроздівської, про свого батька, про дитинство в сім'ї Алли Будницкой і про розлучення з Олександром Олейниковим. [Архівовано 4 квітня 2019 у Wayback Machine.] Журнал «Караван історій» // 7days.ru (10 лютого 2016 року)
  13. ↑ ВІДЕО. Телесеріал «Жінки на межі» (Росія, 2013 рік). Серія № 6 «Заповіт». [Архівовано 4 квітня 2019 у Wayback Machine.] Телеканал «Росія-1» // russia.tv
  14. ↑ А. З. Будницкая. «Вкусные воспоминания» («Олма-пресс инвест», 2004 год). [Архівовано 4 квітня 2019 у Wayback Machine.] // books.google.ru

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Будницька_Алла_Зиновіївна&oldid=39811077