Будинок, де народився М. І. Кибальчич

пам'ятка історії національного значення в Коропі (Чернігівська область, Україна)

Будинок, де народився М. І. Кибальчич — пам'ятка історії національного значення в Коропі (Чернігівська область, Україна). Наразі тут розміщено Коропський меморіальний музей М. І. Кибальчича.

Будинок, де народився М. І. Кибальчич

51°34′17″ пн. ш. 32°57′13″ сх. д. / 51.57138888891666539° пн. ш. 32.9536111111388834° сх. д. / 51.57138888891666539; 32.9536111111388834Координати: 51°34′17″ пн. ш. 32°57′13″ сх. д. / 51.57138888891666539° пн. ш. 32.9536111111388834° сх. д. / 51.57138888891666539; 32.9536111111388834
Країна  Україна
Розташування Чернігівська область
Короп
Тип будинок-музейd

Будинок, де народився М. І. Кибальчич. Карта розташування: Україна
Будинок, де народився М. І. Кибальчич
Будинок, де народився М. І. Кибальчич
Будинок, де народився М. І. Кибальчич (Україна)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Історія ред.

Пам'ятка згадується в Постанові Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1761 «Про занесення пам'яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України»[1].

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928 "Про занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України" присвоєно статус пам'ятка історії національного значення з охоронним № 250013-Н під назвою Будинок, де народився революціонер-народоволець, винахідник М. І. Кибальчич[2]. Ця постанова анулювала попередні: постанову Ради Міністрів УРСР від 21.07.1965 № 711, постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.1996 № 1421 та від 27.12.2001 № 1761.

Опис ред.

Будинок споруджено в середині XIX століття. У ньому народився і протягом 1853—1859 років жив майбутній революціонер і винахідник Микола Кибальчич, а також пізніше не раз бував під час канікул. Одноповерховий, дерев'яний на цегляному фундаменті будинок, з ґанком біля єдиного входу. Складався з 5 кімнат, кухні, передпокою та коридору. До жовтня 1917 року в будинку жила сім'я М. І. Кибальчича, після використовували інші приватні власники.

1959 року на фасаді будинку встановлено меморіальну мармурову дошку з написом: "У цьому будинку 31 жовтня 1853 року народився революціонер-народоволець, винахідник Микола Іванович Кибальчич".

1959 року Чернігівська обласна рада депутатів трудящих ухвалила рішення про відкриття музею. 20 січня 1960 року в будинку відкрито Коропський меморіальний музей М. І. Кибальчича. Експозиція до кінця 1988 року мала 4 розділи, кожному з яких відводилася окрема кімната. У першій кімнаті були матеріали, що розповідають про дитячі та юнацькі роки М. І. Кибальчича, про навчання в Петербурзі і початок революційної діяльності. Експозиція другої кімнати розповідала про його участь у народницькому русі, третя кімната — про Миколу Кибальчича, як про вченого і винахідника першого в світі реактивного літального апарату. У четвертій кімнаті — експонати про освоєння космосу. Наприкінці 1988 року проведено реконструкцію будинку, внаслідок якої створено дві експозиційні зали. У першій розміщено три розділи експозиції, присвячені Миколі Кибальчичу, у другій — четвертий, присвячений космонавтиці.

Примітки ред.

  1. Про занесення пам'яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Архів оригіналу за 5 лютого 2022. Процитовано 5 лютого 2022.
  2. Про занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Архів оригіналу за 4 лютого 2020. Процитовано 5 лютого 2022.

Література ред.

  1. Перелом ПАМ'ЯТОК ТА ОБ'ЄКТІВ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ М. ЧЕРНІГОВА ЗА ВИДОМ АРХІТЕКТУРИ, ІСТОРИЧНИЙ, МОНУМЕНТАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА
  2. ІСТОРИКО-АРХІТЕКТУРНИЙ ОПОРНИЙ ПЛАН м. ЧЕРНІГОВА З ВИЗНАЧЕННЯМ між і РЕЖИМІВ ВИКОРИСТАННЯ ЗОН ОХОРОНИ ПАМ'ЯТОК ТА ІСТОРИЧНИХ АРЕАЛІВ (договір від 19.10.2018 р. № 2)
  3. Кибальчича музей, Кибальчичу меморіальна дошка // Чернігівщина: Енциклопедичний довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська радянська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1990. — 1007 с. — ISBN 5-88500-011-5. — с. 302