Брюно Дюмон
Брюно Дюмон (фр. Bruno Dumont, 14 березня 1958, Баєль, департамент Нор) — французький кінорежисер та сценарист[1][2].
| Брюно Дюмон | |
|---|---|
| Bruno Dumont | |
.jpg) | |
| Ім'я при народженні | Bruno Dumont |
| Дата народження | 14 березня 1958 (66 років) |
| Місце народження | Баєль, департамент Нор, Франція |
| Громадянство |
 Франція |
| Релігія | атеїзм |
| Професія | Кінорежисер, сценарист |
| Кар'єра | З 1993 |
| Нагороди | премія Жана Віго (1997), Європейська кінопремія «Відкриття року» (1997), премія Британського кіноінституту (1997), Велика премія журі Каннського МКФ (1999, 2006) |
| IMDb | ID 0241622 |
 Брюно Дюмон у Вікісховищі | |
Життєпис ред.
Викладав філософію. З 1986 знімав рекламні ролики. 1993 року дебютував короткометражним фільмом «Париж (Париж)». Загалом зняв 7 повнометражних фільмів. Фільм Брюно «Каміла Клодель, 1915» увійшов до основної конкурсної програми Берлінале 2013 року.
Творчість ред.
У більшості ролей Дюмон знімає непрофесіоналів. Серед кінорежисерів, які вплинули на нього, він називає Роберто Росселліні, Мікеланджело Антоніоні, П'єр Паоло Пазоліні, Інгмара Бергмана, Робера Брессона, Віма Вендерса, Аббаса Кіаростамі.
Фільмографія ред.
- 1993 — Париж (Париж) / Paris (Paris) , короткометражний.
- 1994 — Марі і Фредді / Marie et Freddy, короткометражний.
- 1997 — Життя Ісуса / La Vie de Jésus (премія Жана Віго, Європейська кінопремія «Відкриття року», премія Британського кіноінституту, премія ФІПРЕССІ МКФ в Чикаго, премія міжнародного журі МКФ в Сан-Паулу, спеціальна відзнака Канського МКФ в номінації «Золота камера», номінація на премію «Сезар» за найкращий дебютний фільм)
- 1999 — 1999: Людяність / L'Humanité (номінація на «Золоту пальмову гілку» Канського МКФ 1999, Велика премія журі Каннського МКФ)
- 2003 — Двадцять дев'ять пальм / Twentynine Palms (номінація на «Золотого лева» 60-го Венеціанського МКФ, номінація на найкращий фільм МКФ у Сіджес)
- 2006 — Фландрія / Flandres (номінація на «Золоту пальмову гілку» Канського МКФ, Велика премія журі Каннського МКФ 2006, спеціальний диплом журі Єреванського МКФ 2007 за найкращий фільм)
- 2009 — Хадевійк / Hadewijch
- 2011 — За межами Сатани / Hors Satan
- 2013 — Каміла Клодель, 1915 / Camille Claudel 1915
- 2014 — Малий Кенкен / P'tit Quinquin
- 2016 — Моя краля / Ma loute (номінація на кінопремію «Сезар» 2017 року у 9-ти категоріях)[3].
- 2017 — Жаннетт: Дитинство Жанни д'Арк / Jeannette, l'enfance de Jeanne d'Arc (участь у програмі Двотижневика режисерів на 70-му Каннському міжнародному кінофестивалі[4][5])
- 2018 — Коінкоін та прибульці / Coincoin et les z'inhumains
- 2019 — Жанна / Jeanne
Визнання ред.
Номінант та лауреат декількох престижних премій.
Примітки ред.
- ↑ Bruno Dumont's Bodies by Darren Hughes // Senses of cinema, 2012 (англ.)
- ↑ bruno dumont // Kinok, 2003] (фр.)
- ↑ Fabien Lemercier. 11 nominations aux César pour Elle et Frantz. Cineuropa (фр) . 25.01.2017. Архів оригіналу за 25 вересня 2017. Процитовано 25.01.2017.
- ↑ Fortnight 2017: The 49th Directors' Fortnight Selection. Quinzaine des Réalisateurs. Архів оригіналу за 19 квітня 2017. Процитовано 24 травня 2017. (англ.)
- ↑ Elsa Keslassy (19 квітня 2016). Cannes: Juliette Binoche-Gerard Depardieu Drama to Kick Off Directors Fortnight. Variety. Архів оригіналу за 26 квітня 2017. Процитовано 24 травня 2017. (фр.)
Посилання ред.
- Бруно Дюмон на сайті IMDb (англ.)
|
Це незавершена стаття про французького кінорежисера або кінорежисерку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |