Брут (Мікеланджело)

«Брутт»— погруддя Брута, створене італійським скульптором і художником Мікеланджело Буонарроті у 1537–1538 рр., — шедевр доби італійського Відродження.

«Брут»

італ. Bruto
Творець:	Мікеланджело Буонарроті
Замовник:	Нікколо Рідольфі
Час створення:	1538
Висота:	74 см
Матеріал:	мармур
Жанр:	погруддя
Зберігається:	Флоренція, Італія
Музей:	Національний музей Барджелло
«Брут» у Вікісховищі

Історія створення

Твір Мікеланджело — покажчик як далеко зайшло вивчення і засвоєння досягнень давньоримської скульптури в Італії на новому етапі. Тепер це і цікава композиція, і нове ідейне навантаження, далеке від простої декоративності. В творі Мікеланджело відчувається вплив погруддя імператора Каракалли роботи невідомого давньоримського скульптора (нині в Неаполі). Але Мікеланджело наділив образ не стільки презирством, скільки спокійною енергією і переконаністю у власній правоті, готовністю до дії.

Саме звернення до образу убивці римського імператора заради відновлення республіканського правління мало антитиранічне забарвлення і навертало думки сучасників до нещодавніх політичних подій, до відновлення тиранічної влади Медічі у Флоренції. Зрозуміло, що подібне погруддя не могли замовити ні світські тирани-володарі Флоренці, ні римські папи — духовні тирани тодішньої Західної Європи. Антитиранічне ідейне забарвлення погруддя було таким наявним, що Мікеланджело умовили припинити роботу над небезпечним твором і погруддя залишилося незавершеним. В цьому випадку надзвичайні мистецькі якості твору врятували погруддя від знищення, хоча це швидше виняток, ніж правило. Брут Мікеланджело так і залишився поодиноким зразком прореспубліканських, антитиранічних настроїв митця в добу формування абсолютизму як типу імперської влади на теренах Західної Європи в 16 столітті.

Провенанс (побутування твору)

Замовником погруддя близько 1538 року був Донато Джанотті (1492-1573), гуманіст і прихильник республіканської форми правління. Він вважав даньоримського тираноборця власним ідеалом. Серед володарів нетипового погруддя — кардинал Нікколо Рідольфі (1501-1550), на службі у котрого був Донато Джанотті, що емігрував із Флоренції і мешкав у Римі. Близько 1584 року, коли Мікеланджело 20 років як відійшов у інший світ і погруддя Брута почали сприймати як віртуозний витвір мистецтва без ідейного навантаження, його володарем став Франческо І Медічі.

Галерея

• 
  імператор Каракалла, мармур, Берлін.
• 
  імператор Каракалла, мармур, Неаполь
• 
  «Брут» роботи Мікеланджело

Джерела

• Umberto Baldini Michelangelo scultore — Milano: Rizzoli, 1973 .
• Marta Alvarez Gonzáles Michelangelo — Milano: Mondadori Arte, 2007 . — ISBN 978-88-370-6434-1.
• Lutz Heusinger, Michelangelo, in I protagonisti dell'arte italiana, Scala Group, Firenze 2001 . ISBN 8881170914
• Джорджо Вазарі «Життєписи найславетніших живописців, скульпторів та архітекторів», Т 5, М., «Искусство», 1971
• Ротенбург Е. «Микеланджело Буонарроті», М, «Изобразительное искусство», 1976