Брусилов Микола Іванович
Микола Іванович Брусилов (1754 — 2 травня 1828[1]) — російський державний діяч; дійсний статський радник (1806), Полтавський та Віленський губернатор, Московський віце-губернатор, дід генерала Олексія Брусилова та батько віце-губернатора Олексія Брусилова[2].
| Брусилов Микола Іванович | |
|---|---|
| Діяльність | політик |
Життєпис ред.
Син Івана Брусилова[3], секунд-майора у відставці[4].
Закінчив Сухопутний шляхетський корпус[4]. На військовій службі з 1767 року[5], з неї вийшов у відставку в 1778 році, як і батько і брат, в чині секунд-майора[4]. Вступив на цивільну службу.
26 листопада 1802 р. призначений Московським віце-губернатором. В 1806 присвоєний чин дійсного статського радника. 17 березня 1806 року призначений Полтавським губернатором, змінивши на цій посаді Олександра Муханова[6]. Віленський, Вятський губернатор./1820/[5]. А 10 березня 1808 року був переведений на посаду Віленського губернатора[7]. Обіймав цю посаду до 15 жовтня 1810 року, коли його замінив Олександр Лавинський.
Відомості про призначення Вятським губернатором[5] потребують підтвердження, можливо, було призначено, але не вступив на посаду.
Родина ред.
- Син — Олексій Брусилов (1789—1859), одружений з Марією Антонівною (Марією Луїзою) Нестоємською (?-1859), серед їхніх дітей генерал Олексій Брусилов та віце-адмірал Лев Брусилов[3].
- Син — Микола Брусилов, син його доньки Наталії — генерал-майор інженерно-технічної служби Всеволод Келдиш, Батько академіка Мстислава Келдиша[3].
- Брат — Петро Брусилов[3], одружений з Марією Бахтіною, їх син — письменник і Вологодський губернатор Микола Брусилов.
Примітки ред.
- ↑ Высшие чины Российской Империи (22.10.1721-2.03.1917). Биографический словарь / Сост. Е.Л. Потемкин. – М., 2017./. Архів оригіналу за 31 жовтня 2019. Процитовано 15 червня 2022.
- ↑ Московские вице-губернаторы (1712—1917)
- ↑ а б в г Иван Иевлевич Брусилов // Rodovid. Архів оригіналу за 29 вересня 2016. Процитовано 15 червня 2022.
- ↑ а б в Евгений Пчелов. Родовое отличие. Архів оригіналу за 25 червня 2022. Процитовано 5 грудня 2022.
- ↑ а б в Волков С. В. Высшее чиновничество Российской империи. Краткий словарь стр. 70
- ↑ Павловский, И. Ф. (1914). Полтавцы: Иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители (російською) . Полтава. с. 49.
- ↑ История Полтавы