Борохович Михайло Андрійович

Борохович Михайло Андрійович
Народився	1905; Сорочинці, Миргородський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер	21 грудня 1950
Країна	Російська імперія; Російська республіка; УНР; Українська Держава; Українська РСР; СРСР
Діяльність	політик
Alma mater	ХНУ імені В. Н. Каразіна
Заклад	ХНУ імені В. Н. Каразіна
Посада	депутат Верховної Ради УРСР[d]
Військове звання	підполковник
Партія	ВКП(б)
	; ; ;

Миха́йло Андрі́йович Борохо́вич (1905, Сорочинці, Полтавська губернія — 21 грудня 1950(1950-12-21)) — український радянський діяч, 1-й секретар Зборівського районного комітету КП(б)У Тернопільської області, секретар Тернопільського обласного комітету КП(б)У з кадрів. Депутат Верховної Ради УРСР 1-го та [Депутати ВР УРСР 2-го скликання|2-го]] скликань (з 1940 року).

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Борохович.

Біографія ред.

Народився 1905(1905) року в багатодітній бідній селянській родині в селі Великі Сорочинці, тепер Миргородського району Полтавської області. З юних років наймитував у поміщиків та заможних селян. Потім працював у господарстві батька.

У 1920–1921 роках — боєць «загону особливого призначення по боротьбі із бандитизмом». У 1921 році воював проти військ отамана Махна на Полтавщині. У 1921 році вступив до комсомолу.

У 1922–1924 роках — секретар волосного комсомольського осередку на Полтавщині. З 1924 року навчався на робітничому факультеті у Харкові, після закінчення якого вступив до Харківського інституту народної освіти.

Член ВКП(б) з 1929 року.

У 1931 році закінчив Харківський інститут народної освіти. У 1931–1933 роках — завідувач робітничого факультету при Харківському інституті народної освіти.

У 1933 року був направлений партією проводити колективізацію в українське село, де працював партійним організатором.

У 1933–1934 роках — заступник декана історичного факультету Харківського державного університету.

У 1934–1939 роках — заступник начальника політичного відділу, начальник політичного відділу зернорадгоспу імені 20-річчя Жовтня Борівського району Харківської області.

У 1939 році — 1-й секретар Борівського районного комітету КП(б)У Харківської області.

Після захоплення Західної України радянськими військами, у вересні 1939 року направлений на роботу головою тимчасового управління Зборівського повіту Тернопільського воєводства, звідки був обраний депутатом Народних Зборів Західної України.

У лютому 1940 — травні 1941 року — 1-й секретар Зборівського районного комітету КП(б)У Тернопільської області.

14 травня — липень 1941 року — секретар Тернопільського обласного комітету КП(б)У з транспорту.

З липня 1941 року — в Червоній армії на політичній роботі, учасник німецько-радянської війни. Служив військовим комісаром Санітарного управління Південно-Західного фронту, з вересня 1943 року — заступником начальника політичного відділу 6-ї гвардійської стрілецької дивізії 27-го стрілецького корпусу 13-ї армії Донського, Сталінградського, Центрального, 1-го Українського фронтів.

У березні (затверджений в червні) — жовтні 1946 року — заступник секретаря Тернопільського обласного комітету КП(б)У з транспорту — завідувач транспортного відділу Тернопільського обласного комітету КП(б)У.

У жовтні (затверджений в листопаді) 1946 — 21 грудня 1950 року — секретар Тернопільського обласного комітету КП(б)У з кадрів.

Помер 21 грудня 1950 року.

Звання ред.

старший батальйонний комісар
гвардії майор
гвардії підполковник

Нагороди ред.

орден «Знак Пошани» (23.01.1948)
орден Червоного Прапора (28.08.1944)
орден Вітчизняної війни 2-го ст. (25.03.1943)
два ордени Вітчизняної війни 1-го ст. (21.03.1945, 15.06.1945)
орден Червоної Зірки (27.03.1942)
медаль «За оборону Сталінграда» (1943)
медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 років»
медалі

Джерела ред.

Борохович Михайло Андрійович: облікова картка й автобіографія депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 3, арк. 71–72зв.
Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 35.
Список депутатів, обраних у Верховну Раду УРСР [Архівовано 23 березня 2019 у Wayback Machine.] // Вісті [Рад депутатів трудящих УРСР]. — 1940. — № 72 (5861). — 28 березня. — С. 1.
Вільне життя: газета. — Тернопіль, 1947. — 15 січня.