Вікіпедія

Бойко Ігор Олександрович

Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
Тема цієї статті може не відповідати загальним критеріям значущості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть підтвердити значущість, додавши посилання на надійні вторинні джерела, які є незалежними для цієї теми. Якщо значущість залишиться непідтвердженою, стаття може бути об'єднана з іншою статтею, перенаправлена на іншу статтю або вилучена. (19 грудня 2023)
Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, перетворивши джерела з переліку посилань на джерела-виноски у самому тексті статті. (19 грудня 2023)

Ігор Олександрович Бойко (нар. 30 червня 1961) — український композитор, гітарист і педагог. Засновник і беззмінний лідер групи «Ігор Бойко Бенд» (фанк, фьюжн, сучасний інструментальний джаз).

Бойко Ігор Олександрович
Основна інформація
Дата народження 30 червня 1961(1961-06-30) (62 роки)
Місце народження Суми, Українська РСР, СРСР
Професії гітарист, композитор
Жанри фанк і джаз-рок
www.igorboiko.com
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бойко.

Коротка біографія ред.

Народився 30 червня 1961 року в м. Суми в родині радянських службовців. Інтерес до гітари, як до музичного інструменту, проявився у віці дев'яти років. Починав освоювати гітару самостійно, як і всі — на лавці у дворі, підглядаючи, як це роблять старші хлопці. Згодом удосконалював свій стиль, виступав як професіонал.

Хронологія ред.

Становлення ред.

  • З 1975 року починає брати участь у різних ансамблях міста.
  • У 1980 році стає гітаристом вокально-інструментального колективу «Обрій» при Сумській філармонії.
  • 1981 — 1983 рр. — солдат строкової служби у м. Будапешті, в ансамблі пісні і танцю Південної групи військ Радянської Армії

Досвід ред.

  • З 1983 по 1985 рр. працював у Будапешті, як вільнонайманий музикант. Виступав по всій Угорщині, не одноразово гастролював по Австрії.
  • У 1984 році починає грати в джазових клубах Будапешта, впритул вивчаючи традиції світового джазу, а також етнічні особливості угорської та європейської музичних культур.
  • У 1985 році повертається в Україну та вступає до музичного училища імені Глієра в Києві. Навчається по класу гітари у відомого джазового гітариста і педагога Володимира Олексійовича Молоткова.

Майстерність ред.

  • У 1990 році переїздить до Москви. Працює в московському джаз-оркестрі «Сучасник» під управлінням Анатолія Кролла.
  • У 1991 році знайомиться з відомим джазовим музикантом і вокалістом Сергієм Манукяном.

В 1992—1993 рр. працює в Амстердамі, виступаючи відразу у декількох музичних проектах з музикантами різних національностей і культур. Неодноразові виступи на «Radio — Amsterdam», і на Європейських джазових фестивалях. Співпраця з музикантами Америки і Європи.

  • На формування музичного стилю Ігоря Бойка вплинула не манера якогось одного виконавця, а гітарні традиції різних музичних напрямків, таких як класика, джаз, блюз, джаз-рок, фанк. Ігор завжди був відкритий для всіх напрямків музики і ніколи не зациклювався на якомусь одному. Музика, яку виконує Ігор Бойко, складається зі сплаву всіх музичних напрямків перерахованих вище. 
  • Музичні критики назвали такий музичний сплав стилем ф'южн. Ігор зізнається, що не любить цей термін, але для того, щоб все ж таки визначити стиль, в якому грає, називає його джаз-ф'южн, віддаючи данину поваги чудовій джазовій школі гри на гітарі: «У мене, як у будь-якого професійного гітариста сформувався свій мелодичний і гармонічний словника, який я намагаюся постійно розширювати і це заняття нескінченне. Будь серйозно ставиться до музики людина відчуває те ж саме почуття: що чим більше ти знаєш, тим більше розумієш, що ти нічого не знаєш»
  • [1]
  • У 1993 році знову приїздить до Москви, де співпрацює з Сергієм Манукяном. Разом музиканти роблять турне по містах ближнього і дальнього зарубіжжя. Ігор бере участь у записі сольних альбомів Сергія Манукяна.[2]

…Коли я його зустрів уперше і почав з ним грати, зрозумів що це гітарист, який вміє грати на гітарі так як мені хочеться, і зовсім не тому що я довлю або намагаюся йому розповідати, як потрібно грати, він прекрасно відчуває партнера і сам це робить.[3]

  • 1995 рік — початок співпраці з журналом «Music Box»

У 1996 році — створення власної групи «Ігор Бойко Бенд», з якою Ігор концертує й донині. Паралельно з цим, музикант бере участь в гітарних шоу «Кращі гітаристи Росії», проведених фірмою «Music Box». В цьому ж році вийшла відеокасета одного з таких шоу під назвою «Washburn Days In Russia», що викликала широкий інтерес, як у гітаристів-професіоналів, так і простих любителів гітарної музики.

В цей же час, за опитуванням одного з найбільш компетентних російських музичних журналів — «Music Box», у рубриці «Підсумки року», в категорії електрична гітара — Ігор Бойко входить у трійку кращих гітаристів Росії.

  • У 2001 році Ігор запросив до своєї групи Антона Горбунова (бас), Юрія Погибу (клавіші) і Сергія Остроумова (барабани)
  • У 1997—2005 роках паралельно з сольною діяльністю Ігор починає працювати у складі групи Валерія Сюткіна. На той момент у Валерія проявився інтерес до «приджазованих» експериментів.

Повернення до сольної кар'єри ред.

Робота в «Сюткін і Ко» починає обтяжувати — через постійні гастролі Ігорю все частіше доводиться відмовлятися від власного проекту, а заодно і від запрошень просто пограти добротний джаз з різними музикантами. Сюткін, досхочу наекспериментувавшись, все частіше починає повертатися до «елвісообразним», твістовим та попсовим номерам.

  • У 2005 році після відходу від Сюткіна, Ігор відновлює свою сольну кар'єру, знову зібравши «Ігор Бойко бенд»

…що стосується цього жанру (не знаю, як його назвати — джаз-рок, фьюжн — не в цьому справа. Давайте назвемо його просто сучасною інструментальною музикою — справа, їй богу, не в назві) — ось вам гурт Ігоря Бойка. І для мене ці музиканти сьогодні стоять в одному ряду з перерахованими вище напівбогами з того берега. Спробуйте мене переконати. А що стосується жанрів, то їх на світі всього два — хороша музика і скажемо, ніяка. Ця гарна".[4]

  • У 1999—2000 роуках співпраця з легендарною джаз-рок групою «Арсенал» п/у Олексія Козлова.

Грати сучасну музику ф'южн може тільки та людина, яка не просто вміє грати різну музику, але він відкритий до будь-якої музичної культури, що відрізняє від джазменів, блюзменів, рок музикантів і.т.п. Ігор виявився одним з них.[5]

  • 6 вересня 2008 року на день народження Народного артиста Росії Олексія Кузнєцова, в Будинку музики відбувся грандіозний концерт «Олексій Кузнєцов — півстоліття в джазі». Серед учасників — відомі вітчизняні джазмени, давні друзі та колеги музиканта: Ігор Бриль, Анатолій Кролл, Георгій Гаранян, Олексій Козлов, Ігор Бутман, Сергій Манукян, Ігор Бойко та багато інших.

У вересні 2008 року вийшов новий — шостий — сольний альбом «Іскри і Тіні», який відкрив новий етап у творчій кар'єрі музиканта.

Ось як описує альбом сам Ігор: «Готуючи альбом, я не намагався претендувати на новаторство, чи, тим паче, гнатися за модою. Мені хотілося акумулювати почуття і настрої, висловивши їх в мелодіях. І я готовий поділитися ними з оточуючими. Я не замислювався в якому стилі вийде мій диск: фанк або ф'южн, джаз або блюз, або ще щось. На інтуїтивному рівні я робив те, що близьке мені, що вважаю за потрібне. Я вдячний всім музикантам, які допомагали мені це здійснити. Дуже приємно, що вдалося зібрати не просто музикантів-професіоналів, а людей, близьких мені по духу із творчим сприйняттям музичного матеріалу».

Над альбомом працював інтернаціональний склад музикантів. Ритм-секцію представили заокеанські профі: басист Террі Тейлер і барабанщик Ронні Буррадж, який виконав вокальні партії. Музичні вимоги до клавішних інструментів були пред'явлені принципово різні, тому до роботи були залучені три різних музиканти. На роялі і електропіано «Rhodes» чудово зіграв Олексій Подимкін. Блискуче володіння органом «Hammond» продемонстрував Костянтин Гарячий з Білорусії. Майстерність на синтезаторах і «Hohner-D6 Clavinet» показав Володимир Прихожай з України. Особливий колорит у звучання альбому привніс Максим Некрасов — майстер гри на хроматичній губній гармоніці. Вишукані ритмічні «спеції» додав перкусіоніст Влад Окунєв. Брас-секцію представили трубач Олексій Батиченко і тромбоніст Олександр Мічурін. Все ж гітарні партії, природно, зіграв Ігор Бойко.

Альбом «Іскри і тіні» випущений у 2008 році російським лейблом «NuNote». Запис альбому проводилася в московських студіях «Наш час» (звукорежисер Денис Юрасов) і «Vintage-records studio» (звукорежисер Дмитро Куликов). Зведення диска зроблено Сергієм Большаковим на студії «Наш час», мастерінг зроблений Володимиром Овчинниковим на студії «Мосфільм». Продюсером альбому виступив Ігор Бойко.

Педагогіка ред.

  • У 2005 році була відкрита авторська школа «Лабораторія професійної освіти для гітаристів».

Про гітару ред.

У Ігоря фірмова гітара «Fodera[6] Boiko», яка здобула славу в гітарних колах Москви. Всім відомо, що з роками звукові властивості деревини тільки поліпшуються (для музиканта інструмент — це дуже важливе питання). Деколи в пошуку інструменту проходить все життя. В Америці Ігор познайомився з найвідомішим майстром з виробництва бас-гітар — Вінсентом Фодерой, на інструментах якого грають всі відомі басисти світу. Їх познайомив Вадим Медвідь, разом з яким Ігор навчався в Глієра[7], і який зараз є одним з провідних майстрів на фабриці Фодери.

Вінсент запитав: — «який інструмент ти шукаєш»? Ігор відповів, що хотів би хороший Telecaster. Той усміхнувся, пішов на склад, де зберігається деревина, і з-під шафи витягнув геть «убитий» корпус Telecaster'а весь у павутинні, і по краях заляпаний синьою фарбою. З'ясувалося, що хтось приніс йому цей корпус на реставрацію за 20 років до того, як в майстерні з'явився Ігор, але так і не прийшов за гітарою. Майстри підшукали Ігорю «божевільний» гриф, призвели корпус в порядок, поставили фурнітуру і датчики. Потім вони зателефонували давньому товаришу Ігоря — Майку Стерну[8] і попросили його розписатися для нього на цій гітарі. А потім обробили гітару спеціальним фірмовим лаком Фодери, секрет якого відомий лише йому.

Музиканти про Ігоря Бойка ред.

  • Анатолій Кролл — заслужений діяч мистецтв, композитор, аранжувальник, піаніст і педагог, керівник відомих біг-бендів:
«Ігор Бойко, з цим ім'ям я познайомився вперше в 1990-му році. У Москві, може бути в якійсь мірі і випадково, з'явився музикант з України, який потрапив до оркестру, яким я керував у той час. Я уявляю, наскільки йому складно було освоїти, завжди не просте московське життя, особливо коли це робиш вперше. Але коли людина це робить цілеспрямовано, коли людина талановита і у неї є всі необхідні якості для того, щоб зуміти себе самоствердити в такому непростому місті, яким є Москва — це відбувається. Я думаю, в повній мірі це відноситься і до Ігоря. Моє життя досить тісно пов'язане з діяльністю багатьох нині відомих музикантів, творчі біографії яких формувалися в нашій спільній роботі і в колі цих імен Ігор Бойко, займає своє, і я б сказав особливе місце. Не тому що ця людина особливо талановита, а тому що він володіє якимись своїми фірмовими людськими якостями…»
  • Олексій Козлов — заслужений артист Росії, альт-саксофоніст, композитор, засновник легендарної групи «Арсенал».

«Початок 1999 року було часом, коли виник восьмий за рахунком склад ансамблю „Арсенал“. І коли я почав цей ансамбль відтворювати, я думав що виникнуть проблеми з музикантами, тому що джаз-рок і стилі ф'южн які виникли на межі шістдесятих і сімдесятих років, стали класичними і як будь-яка класика стали не доступними для широкої маси, вони стали елітарними. Ось я і сумнівався, чи знайду музикантів, які знають цю музику і вміють її грати. До моєї радості проблем не виникло, і знайшлися всі, хто мені був потрібен. Грати сучасну музику ф'южн може тільки та людина яка не просто вміє грати різну музику, але вона відкрита до будь-якої музичної культури, що відрізняє від джазменів, блюзменів, рок музикантів і.т.п. Ігор виявився одним з них. Мені не треба було його переконувати зіграти то класику, то фанк, то якусь джазову п'єсу або концептуальний фанкі-ф'южн. В той час коли Ігор працював в „Арсеналі“, у мене не було з ним ні яких проблем і я сподіваюся, що наша співпраця буде продовжуватися. Мені здається, Ігор Бойко зроюить свій вклад саме в справу розвитку в нашій країні стилю фанкі-ф'южн, стиль який, між іншим, у Росії виявився набагато популярнішим джазу» "

  • Сергій Манукян — джазовий вокаліст, композитор.

«Коли я почав займатися музикою, перше на що почав звертати увагу, так це на те з ким я граю, і як відбувається процес взаєморозуміння на сцені, а також правильне розуміння музичного завдання. І ось одним з таких музикантів є Ігор. Коли я його зустрів уперше і почав з ним грати, зрозумів що це гітарист, який вміє грати на гітарі так як мені хочеться, і зовсім не тому що я довлю або намагаюся йому розповідати, як потрібно грати, він прекрасно відчуває партнера і сам це робить. Скільки я його знаю, безумовно, він росте і мудрішає як музикант, але одна незмінна якість у ньому є завжди — це дивовижне розуміння того, що я в цей момент хочу. У творчому середовищі є хороші музиканти, але дуже часто проблемні люди, примхливі і заявляють про себе у різних аспектах життя. Ми з Ігорем дуже багато гастролювали, відвідували різні фестивалі і просто їздили з концертами по нашій країні і як на сцені, так і в житті він намагається бути людиною ансамблевою. Я граю в абсолютно різних комбінаціях з музикантами, але коли мова йде про гітариста, я з великим задоволенням для себе запрошую Ігоря Бойка. Мені дуже приємно, що ми співпрацюємо вже багато років».

Лабораторія ред.

«Лабораторія професійної освіти для гітаристів» почала свою діяльність з січня 2005 року. Навчання проходить за оригінальною методикою, розробленою відомим гітаристом  Ігорем Бойком. Це — не якась абстрактна, а сама що ні на є професійно-практична студія.

Основна мета пропонованої методики Ігоря Бойка полягає в тому, щоб допомогти гітаристу розкрити себе шляхом скрупульозної поетапної роботи, що включає в себе, перш за все, відповідальний підхід до вивчення інструменту на основі постійної практики. Обсяг матеріалів, що вивчаються в Лабораторії, позастилевий, тобто доступний для застосування в абсолютно різних музичних напрямках. Основна дисципліна в Лабораторії — спеціальність, при цьому передбачено вивчення паралельних музичних дисциплін. Вікових, як і інших обмежень для навчання в Лабораторії, немає. Заочне навчання на сьогоднішній день не передбачено.

Дискографія ред.

CD. Ігор Бойко ред.

  • 2012 — «Все може бути», Artbeatmusic, 2012
  • 2012 — «Антологія» (збірник), Artbeatmusic, 2012
  • 2008 — «Іскри і тіні», NUNOTE, WWWRECORDS, 2008
  • 2007 — «Кращі балади» — збірка із серії «Кращі гітаристи СНД — Guitar masters». MR 2213-2, MOON Records, CD-07, Style: Guitar Music (Україна)
  • 2006 — «Балади для двох» (збірник). "Romantic Melodies «Guitar For Two». NN-02CD/06, WWW-340CD/06
  • 2005 — «5». «Five». (IB)
  • 2003 — «Між рядків». «Between The Lines». Sintez distribution — Igor Boiko, 2003
  • 2001 — «Клубний ноктюрн». «Club Nocturne». Live at «Forte» club. Landy Star LSCD 043-01 J14
  • 1999 — «Час натхнення». «Time of inspiration». S&B recording Company SBCD 002-99
  • 1997 — «Вирішилося несподівано легко». «Bob ' s Your Uncle». «Союз»/Prestige Records. MC, SZ 0771-97

CD у складі групи Валерія Сюткіна ред.

  • 2006 — Валерій Сюткін. «Grand Collection»
  • 2002 — Валерій Сюткін. «Кращі пісні»
  • 2000 — Валерій Сюткін. «004»
  • 1998 — Валерій Сюткін. «Далеко не всі»

CD з Сергієм Манукяном ред.

  • 2005 — «Wonderful World»
  • 2002 — «Good News From Moscow»
  • 1997 — «Секрети». Сергій Манукян

DVD ред.

  • 2005 — «Ігор Бойко 93 — 99»
  • 2004 — «Ігор Бойко і друзі»
  • 2004 — «Шість струн Ігоря Бойка»
  • 2004 — «Igor Boiko Band — Live in Moscow»

CD з іншими музикантами ред.

  • 2011 «Слідом за сонцем» Євгенія Браганцева та Ігор Бойко
  • 2010 «ТИ і Я» GuitarLady
  • 2001 Yuri Goloubev, «Toremar Island»
  • 1999 «Dinamo Kiev Orchestra», «Фонограф»
  • 1998 Олександр Басілая, «Казка про кохання»

CD Збірники ред.

  • 2006 — «NuNote Present NU ARTISTS»
  • 2005 — «Гітари Росії»
  • 2002 — «Guitar — Instrumental Collection»
  • 2002 — «Guitar — Instrumental Collection-2»
  • 2001 — «Гітаристи Росії»
  • 2001 — «Music of the light» Music collection

CD у складі групи Арсенал ред.

  • 2000 — «Arsenal — Live в клубі Форте»
  • 2000 — «Джаз, рок і мідні труби»

Публікації ред.

Навчальні посібники ред.

  • 2012 р. — «Мій метод. Блюз» (Видавець «WWW.RECORDS»)
  • 2011 р. — «Мій метод» друге видання (Видавець «WWW.RECORDS»)
  • 2002 р. — «Мій метод». (Видавець «Хобі-Центр»)
  • 2001 р. — «Прогресивний метод імпровізації». ISBN 5-93477-013-6
  • 2001 р. — «Пентатоніка і її виразні можливості». ISBN 5-93477-018-7
  • 2000 р. — «Допоміжні ноти та відхилення в імпровізації». (Видавець «Хобі-Центр»)
  • 2000 р. — «Основи акордової техніки». ISBN 5-93477-008-X

Майстер-класи, статті ред.

  • журнал «Music Box».

Примітки ред.

  1. ↑ з інтерв'ю
  2. ↑ див. дискографію
  3. ↑ Сергій Манукян
  4. ↑ Андрій Макаревич в анотації до альбому «Поміж рядків»
  5. ↑ Олексій Козлов
  6. ↑ Вінсент Фондера — широко відомий бренд з виробництва бас-гітар
  7. ↑ музичне училище в Києві
  8. ↑ відомий джазовий гітарист

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бойко_Ігор_Олександрович&oldid=41654545