Богданов Михайло Сергійович
Михайло Сергійович Богданов (нар. 5 вересня 1881, місто Курськ, тепер Курської області, Російська Федерація — розстріляний 6 жовтня 1937) — радянський державний і військовий діяч. Член Центральної Контрольної Комісії КП(б)У в червні 1930 — січні 1934 р. Член Ревізійної Комісії КП(б)У в січні 1934 — травні 1937 р.
| Богданов Михайло Сергійович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
5 вересня 1881 Курськ, Російська імперія |
| Помер | 1937 |
| Діяльність | державний діяч |
| Партія | КПРС |
| Нагороди |
 |
Біографія ред.
Народився у родині робітника. Працював у залізничних майстернях станцій Ворожба та Льгов (нині місто в Курській області, РФ). З 1902 по 1906 перебував на військовій службі у російській армії. Від 1906 року — слюсар Курського залізничного депо.
З 1911 по 1914 рік — на підпільній більшовицькій партійній роботі в Харкові. З 1914 року служив у російській армії, учасник Першої світової війни. Після контузії на фронті у 1916 році прибув у 3-й авіапарк міста Києва.
У лютому 1917 очолив солдатський комітет Третього авіапарку, член військової організації при Київському комітеті РСДРП(б), обраний до Ради солдатських депутатів міста Києва, входив до складу її виконкому (до 24 вересня). Від 3 серпня 1917 року — член Київського комітету РСДРП(б). Делегат Другого Всеросійського з'їзду рад від Київської окружної Ради солдатських депутатів, увійшов до складу Всеросійського ЦВК, на Першому Всеукраїнському з'їзді рад обрано членом ВУЦВК.
10 — 14 листопада (28 жовтня — 1 листопада за старим стилем) 1917 року — голова Київського військово-революційного комітету.
У грудні 1917 — квітні 1918 як голова військового відділу при ВУЦВК, а згодом керуючий справами Народного секретаріату військових справ Радянської України брав активну участь у створенні перших українських радянських військових частин. У 1918—1919 роках — військовий комісар 9-ї стрілецької дивізії РСЧА.
З 17 лютого 1919 — Київський окружний військовий комісар. У 1919—1920 роках — військовий комісар Західного військового округу. У 1920 році — військовий комісар Одеської губернії. У листопаді 1920 — 1922 року — комендант Севастопольської фортеці, член Революційної військової ради Морських сил Чорного й Азовського морів.
Від 1924 — на військовій і радянській роботі: начальник управління постачання Українського військового округу (з 1924 до 1927), член президії Вищої ради народного господарства УРСР (з 1928).
З 1928 року — голова Центральної ради Тсоавіахіму Української СРР (Осоавіахім), начальник Харківського аеропорту.
11 червня 1937 року заарештований органами НКВС. Розстріляний. Посмертно реабілітований.
Нагороди ред.
- Орден Трудового Червоного Прапора УСРР (14.02.1928)[1]
Література ред.
- Великая Октябрьская социалистическая революция и победа Советской власти на Украине: Хроника важнейших историко-партийных и революционных событий, ч. 1. К., 1977;
- Гаркуша М. Ф., Шевченко В. М. Загін окрилених. К., 1979;
- Щусь О. И. О некоторых вопросах военного строительства на Украине в 1919 г. (на примере деятельности Киевского военного округа). Украина в 1917–1921 гг. Некоторые проблемы истории. К., 1991.
- «Краснознаменный Киевский», 3-е изд., Киев, 1989
- Они были первыми. Сборник статей, воспоминаний об активных борцах за Советскую власть. Воронеж. 1969, с. 162–172.
Примітки ред.
- ↑ * Куценко А. М., Смирнов Ю. Д.. Ордена советских республик. — Донецк: Редакционно-издательское предприятие «Лебєдь», 1996. — 400 с. — ISBN 5-7707-5732-9. — С. 112 (рос.)
Посилання ред.
- Інститут історії України НАН України [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Сталінські списки [Архівовано 14 липня 2019 у Wayback Machine.]
- Довідник з історії Компартії та Радянського Союзу [Архівовано 6 серпня 2016 у Wayback Machine.]