Благовєщенський Іван Олександрович

радянський військовик

Благовєщенський Іван Олексійович (рос. Благовещенский Иван Алексеевич) (14 вересня 1893 — 1 серпня 1946) — генерал-майор берегової служби Червоної Армії, комендант школи пропагандистів РОА у Дабендорфі, керівник відділу пропаганди Комітету визволення народів Росії.

Іван Олексійович Благовєщенський
Иван Алексеевич Благовещенский
Народився 14 вересня 1893(1893-09-14)
Юр'євець, Костромська губернія, Російська імперія
Помер 1 серпня 1946(1946-08-01) (52 роки)
Москва, СРСР
·повішення
Країна  СРСР
Діяльність військовослужбовець
Alma mater Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Заклад Вище воєнно-морське інженерне училище імені Ф. Е. Дзержинського
Військове звання генерал-майор
Нагороди
Орден Червоного Прапора Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
Відзнака для східних народів 2-го класу в золоті з мечами
Відзнака для східних народів 2-го класу в золоті з мечами

Життєпис ред.

Завершив 1914 піхотну школу у Вільнюсі, у 1-й світовій війні штабс-капітан. З 1918 в Червоній Армії. З 1924 заступник керівника курсу Військової Академії ім. Фрунзе, з 1926 керівник. З 1929 в Академії ім. Дзержинського, у травні 1934 завершив офіцерські курси Академії Фрунзе, 1935 майор. З 1936 начальник штабу південно-кавказького напрямку Чорноморського флоту. 1937 закінчив Військова академія Генерального штабу. З 1938 керівник офіцерських курсів Чорноморського Флоту, полковник, 19391940 командир відділу штабу Академії ім. Кірова, листопаду 1939 комбриг. З квітня 1941 комендант морської школи у Лієпаї, з травня генерал-майор. З початком війни очолював одну з ділянок оборони, 7 липня потрапив у полон.

У таборі в Гаммельбургу розпочав контактувати з німцями, став членом Комітету Боротьби з Більшовизмом, створеного VI управлінням Головнеого управлі́ння імпе́рської безпе́ки. У листі до керівництва Третього Рейху запропонував створити військові підрозділи з полонених Червоної армії. З листопаду 1941 член Російської Народної Робітничої партії. З квітня 1942 керівник молодіжних пропагандиських курсів. З грудня 1941 у Берліні редактор газети «Поклик». З початку 1943 контактує з Власовим і з березня комендант школи пропагандистів РОА у Дабендорфі, у грудні стає головним інспектором пропагандистів РОА. Восени 1944 керує відділом пропаганди Комітету визволення народів Росії. З січня 1945 начальник ідеологічної групи головного управління КВНР. 6 травня потрапив у полон до американців, які 3 червня передали його СМЕРШ. Страчений у Москві 1 серпня 1946.

Нагороди ред.

Нагороди СРСР ред.

Нагороди Третього Рейху ред.

Джерела ред.

  • Залесский К. А. Кто был кто во второй мировой войне. Союзники Германии. Москва, 2003
  • K. M. Александров, Офицерский корпус армии генерал-лейтенанта А. А. Власова 1944—1945, Москва 2001

Посилання ред.