Вікіпедія

Бицюра Леонід Олексійович

український економіст, юрист, громадський діяч
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бицюра.

Леонід Олексійович Бицюра (нар. 7 січня 1977, Тернопіль, Українська РСР) — український економіст, юрист, громадський діяч, кандидат економічних наук (2020)[1]. Депутат Тернопільських міської (від 2006), обласної (від 2009) рад. Член Союзу юристів України (2006). Член Національної спілки журналістів України (2010). Голова асоціації кінокомісій України (2019—2020)[2].

Леонід Бицюра
Леонід Олексійович Бицюра
Леонід Олексійович Бицюра
Народився 7 січня 1977(1977-01-07) (47 років)
Тернопіль, Українська РСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСР → Україна Україна
Національність українець
Діяльність економіст, правник, громадський діяч
Alma mater Західноукраїнський національний університет, Академія адвокатури України, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка і Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського
Знання мов українська
Членство Національна спілка журналістів України

Життєпис ред.

Леонід Бицюра народився 7 січня 1977 року у місті Тернополі.

Освіта ред.

Закінчив інститут банківського бізнесу Тернопільської академії народного господарства (1998, нині Західноукраїнський національний університет, спеціяльність — фінанси і кредит), Академію адвокатури України (2007, м. Київ, спеціяльність — правознавство), Тернопільський національний економічний університет (2015, маґістр, спеціяльності — державна служба/світова та європейська інтеграція), Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка (2018, маґістр, спеціальність — екологія), Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського (2021, маґістр, спеціяльність — громадське здоров'я)[3].

Пройшов стажування у муніципальному управлінні в Бельгії (2007, European Competence ltd, Telenor), США (2013, програма Open World Program), Німеччині (2010—2015, програма Інституту Роберта Шумана), Польщі, Словаччині, Грузії, Угорщині, Азербайджані.

Вільно володіє англійською мовою.

Робота ред.

Працював головним спеціалістом організаційного відділу Тернопільської районної державної адміністрації (1999), економістом приватного підприємства (2000—2001), головним спеціалістом Тернопільського районного відділу Пенсійного фонду України (2001), головним ревізором-інспектором фінансового управління Тернопільської РДА (2001—2002), маркетологом, економістом (2002—2003), юристом (2003—2006) приватного підприємства.

Від жовтня 2006 — заступник міського голови — керуючий справами виконавчого комітету Тернопільської міської ради. Від грудня 2010 — заступник міського голови Тернополя.

Від квітня 2014 до серпня 2015 — заступник голови Тернопільської ОДА.

Від листопада 2015 до жовтня 2020 — заступник міського голови Тернополя з питань діяльності виконавчих органів ради.[4]

Нині в Західноукраїнському національному університеті: молодший науковий співробітник (від 2020), старший викладач та в.о. завідувача (від 2022) кафедри екології та охорони здоров'я[5].

Політична діяльність ред.

 
На відкритті першої в Україні меморіальної дошки членам товариства «Громада» (третій справа)
 
Перший ряд зліва, на сесії Тернопільської обласної ради

Позапартійний. До 2020[6] член партії «Всеукраїнське об'єднання „Свобода“», заступник голови Тернопільської обласної організації

У 2006 році обраний депутатом Тернопільської міської ради V скликання; голова постійної комісії Тернопільської міської ради з питань дотримання законодавства та взаємодії з правоохоронними органами.

Від 2009 — депутат Тернопільської обласної ради; голова постійної комісії з питань законності та правової політики, здійснення демократичного цивільного контролю над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави.

Громадська діяльність ред.

Від 2002 року — заступник голови правління Тернопільської громадської організації «Правнича спілка»; 2003 — заступник голови Молодіжної адміністрації з питань економіки при Тернопільській ОДА.

Від 2015 року — голова Тернопільського осередку Союзу юристів України.[7]

Заступник співголови редакційної колегії 3-томного енциклопедичного видання «Тернопільщина. Історія міст і сіл».

Спікер Школи мерів (з 2017), тренер Асоціації міст України (з 2007). Учасник Мережі екологічних менторів громад від Школи лідерів громад (2021).

Член Української кіноакадемії (2017), International Water Association/Міжнародна водна Асоціація.[8] Голова Асоціації кінокомісій України (2019—2021).

Ініціатор та розробник проєктів дослідження та очищення Тернопільського ставу[9][10].

  Зовнішні відеофайли
  «Акценти». Заступник голови ТОДА Леонід Бицюра на YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2015. — 6 квітня.
  Телемарафон. Вибір 2015. Леонід Бицюра на YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2015. — 26 жовтня.
  Леонід Бицюра, 28 листопада, музей політв'язнів на YouTube // Відеоканал Наталі Чорної. — 2015. — 28 листопада.
  Леонід Бицюра на YouTube // 1000 причин залишитись в Україні. — 2016. — 28 січня.
  Про важливе. Леонід Бицюра на YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2016. — 1 лютого.
  Про важливе. Леонід Бицюра на YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2016. — 1 березня.
  «Європа очима українця». Гість: Леонід Бицюра на YouTube // ТТБ. — 2016. — 29 січня.

Родина ред.

Одружений, виховує двох дітей.

Доробок ред.

Автор 10 наукових праць, статей на правові та суспільні теми в тернопільських ЗМІ, зокрема, в газетах «Вільне життя плюс», «Свобода».

  • «Віра і воля» (2017, співавтор).[11]

Відзнаки, нагороди ред.

  • Орден Союзу юристів України «За заслуги» 3-го ступеня (2008).
  • «Людина року» (2013, Тернопільщина).[12]
  • Почесна відзнака Національної спілки журналістів України (2014).[13]
  • Відзнака «За відданість справі» від Всеукраїнського форуму «Формула успіху правової держави очима дітей» (2014)[14]
  • Пам'ятний знак «За сприяння Військово-Морським Силам України» (2015)[15].
  • «Почесний громадянин Батумі» (2016) — перший тернополянин, який удостоївся такого звання.[16][17]

Примітки ред.

  1. ↑ Л. Бицюра, Формування стратегії енергоефективності на підприємстві. — Тернопіль : ЗУНУ, 2020. — 255 с.
  2. ↑ Леонід Бицюра очолив Асоціацію кінокомісій України. www.golos.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 20 жовтня 2019. Процитовано 20 жовтня 2019.
  3. ↑ З політика у медики: у Тернополі відомий чиновник отримав диплом магістра з громадського здоров'я (фото). Тернополяни – головні новини міста Тернополя та Тернопільської області. Незалежний інформаційний ресурс Тернополяни (uk-ua) . 24 червня 2021. Процитовано 17 жовтня 2022.
  4. ↑ Виконавчий комітет [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.] // Тернопільська міська рада.
  5. ↑ Кафедра екології та охорони здоров'я» ЗУНУ — Західноукраїнський національний університет. www.wunu.edu.ua. Процитовано 17 жовтня 2022.
  6. ↑ Леонід Бицюра: «Моє балотування на посаду мера — це в жодному разі не помста» [Архівовано 11 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Терміново, 21 вересня 2020 р.
  7. ↑ Віце-мер Тернополя очолив тернопільських юристів [Архівовано 9 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Тернополяни. — 2015. — 29 грудня.
  8. ↑ IWA Connect. iwa-connect.org. Архів оригіналу за 17 жовтня 2022. Процитовано 17 жовтня 2022.
  9. ↑ Шот, М. Мрія тривалістю десятиліття // Урядовий кур'єр. — 2020. —8 липня.
  10. ↑ Колеснік, Т. Тернопільське озеро перетворюється на болото // Номер1. — 2016. — 7 серпня.
  11. ↑ Записки Ханаса: про жінок і боротьбу. Записки Ханаса. понеділок, 23 квітня 2018 р. Процитовано 17 жовтня 2022.
  12. ↑ Садовська, Г. Високі досягнення, ще амбітніші плани / Галина Садовська // Вільне життя плюс. — 2013. — № 17 (1 бер.). — С. 1 — (Людина року-2012).
  13. ↑ На Бицюру зійшов знак [Архівовано 9 квітня 2017 у Wayback Machine.] // За Збручем. — 2014. — 6 червня.
  14. ↑ Організатори Всеукраїнського форуму «Формула успіху правової держави очима дітей» відзначили Леоніда Бицюру [Архівовано 9 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Тернопільська ОДА. — 2015. — 27 лютого.
  15. ↑ Заступнику тернопільського губернатора дали медаль [Архівовано 9 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Тернополяни. — 2015. — 7 липня.
  16. ↑ Заступник міського голови Тернополя став почесним громадянином Батумі [Архівовано 9 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Наш день. — 2016. — 29 лютого.
  17. ↑ Мирослав Салко. Тернопіль — Батумі: співпраця триває [Архівовано 9 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Вільне життя плюс. — 2016. — 6 березня.


Джерела ред.

Посилання ред.

Бицюра Леонід Олексійович
у сестринських Вікіпроєктах
  Портал «Тернопільщина»
  Бицюра Леонід Олексійович у Вікісховищі?
  Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до Тернопільської області України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бицюра_Леонід_Олексійович&oldid=41870710