Битва при Гумбіннені
Битва при Гумбіннені (20 серпня 1914) — битва на Східному фронті Першої світової війни. Відбулася під час Східно-Прусської операції 1914 року. Завершилася перемогою російських військ та відступом німецьких частин.
| Битва при Гумбіннені | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Східно-Прусська операція Східний фронт | |||||||
 Початок Східно-Прусської операції, 17-23 серпня 1914 | |||||||
| Координати: 54°36′ пн. ш. 22°12′ сх. д. / 54.600° пн. ш. 22.200° сх. д. | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
 Російська імперія
|
.svg){kind=small} Німецька імперія
| ||||||
| Командувачі | |||||||
| генерал Ренненкампф | генерал фон Прітвіц | ||||||
| Військові формування | |||||||
| 63 800 бійців, 380 гармат, 252 кулемета |
74 500 бійців, 408 легких і 44 важких гармат — за іншими даними 508 гармат, 224 кулемета | ||||||
Вступ в Східну Пруссію ред.
Згідно з планом російського командування, 1-ша та 2-га армії повинні були наступати в Східну Пруссію з метою розгрому 8-ї німецької армії. Першою повинна була наступати 1-ша армія під командуванням генерала від кавалерії Ренненкампфа.
Перейшовши державний кордон, 14 серпня 1-ша кавалерійська дивізія генерала Гурко зі складу 1-ї армії, захопила прикордонне місто Макграбов, проте розвідати що-небудь про супротивника не вдалося. Не отримавши ніяких розвідувальних даних про противника, в той же день дивізія, залишивши місто, відійшла на свою територію. 17 серпня кордон перейшла вся 1-ша армія, на 60-кілометровому фронті.
Прітвіц, дізнавшись про просування російських військ, почав висувати свої частини назустріч російській армії. Проти 2-й армії, що наступала, був виставлений заслін з одного корпусу, а основні сили були націлені на розгром 1-ї російської армії. [1]
Бої перед битвою ред.
Німецьке командування вирішило дати бій біля м. Гумбіннен за 40 км від державного кордону. Сюди і стягувалися всі основні сили 8-ї армії. Російська армія була в складі 6,5 піхотних і 5,5 кавалерійських дивізій і 55 батарей, проти них німецьке командування виставило 8,5 піхотних, 1 кавалерійську дивізії та 95 батарей, у тому числі 22 важкі. Однак під час руху до Гумбіннена в штабі 8-ї армії дізналися, що 1-й німецький корпус під командуванням генерала Франсуа всупереч наказам продовжував рухатися вперед назустріч російським військам. Затримати російські війська на проміжних рубежах в плани німецького командування не входило. Тому Франсуа був відданий наказ негайно припинити рух, однак той відповів, що відійде лише тоді, «коли росіяни будуть розбиті».
3-й корпус російських військ відірвався і вийшов вперед основних сил російської армії. Солдати йшли колонами, без розвідки та охорони. Франсуа націлився завдати удар у фланг 28-ї піхотної дивізії. Від несподіваного нападу російські війська понесли значні втрати, загинув командир, дивізія відступила. Дізнавшись, що Франсуа вже вступив у бій, Прітвіц наказав йому негайно відійти, проте всі накази командування Франсуа залишав без уваги. У штаб 8-ї армії він доповів про перемогу, однак, отямившись від удару, російські війська незабаром перейшли в контратаку, а у фланг німцям вдарила російська 25-та піхотна дивізія, яка прибула на підмогу. Зав'язався запеклий бій, російські війська відбили своїх полонених, яких Франсуа захопив при нападі на 28-му дивізію, а також самі захопили багато полонених, інтендантські запаси та 7 гармат.
Німецький корпус відступив. Однак незабаром німецьке командування ухвалило рішення якомога швидше дати бій 1-й російської армії, розбити її і переключитися на 2-гу.[2]
Битва ред.
Битва розпочалася 20 серпня на фронті на відстані 50 км від м. Гумбіннен до м. Гольдап. Співвідношення сил перед боєм було не на користь російської армії, яка мала: 6,5 піхотних і 1,5 кавалерійських дивізії (63,8 тис. бійців, 380 гармат, 252 кулемети). Німці мали 8,5 піхотних та 1 кавалерійську дивізію (74,5 тис. чол., 408 легких і 44 важких артилерійських установок — за іншими даними 508 гармат, 224 кулемета).
Битва почалася на північному крилі, де був атакований корпус Франсуа, удар німців посилився на 28-му піхотну дивізію, в тил російським військам. Франсуа кинув кавалерійські частини, які розгромили обози 28-ї дивізії, однак заглибитися в свої тили російські війська їм не дозволили. 28-ма дивізія, зазнавши великих втрат, організовано відступила під захист своєї артилерії, і мужньо протистояла двократно переважаючим силам ворога. До середини дня на допомогу 28-ї дивізії підійшла 29-та, російські дивізії завдали контрудар і частини німецького корпусу почали відступати.
У центрі війська під командуванням генерала Макензена висунулися на вихідні рубежі до 8 ранку, проте російські війська помітили корпус Макензена та відкрили шквальний вогонь, німці зазнали великих втрат, 17-й корпус Макензена втратив 8000 солдатів і 200 офіцерів. Німці в паніці відступали, російські війська захопили 12 гармат. Під Гольдапом, на південному фланзі, німецький 1-й резервний корпус генерала Белова прибув на місце битви опівдні, зіткнення мало нерішучий характер, а після відступу корпусу Макензена Белов також віддав наказ про відхід.[3]
Підсумки битви ред.
Ренненкампф віддав наказ переслідувати ворога, що відступав, однак внаслідок втрат і відставання тилів цей наказ був скасований. Після поразки під Гумбінненом генерал Прітвіц віддав наказ 8-й армії відступати зі Східної Прусії, відходячи за Віслу. Панічні настрої Прітвіца лякали німецьку Ставку, й незабаром він був усунений з поста командувача 8-ї армією. 8-ма армія отримала нового командувача генерала-полковника Пауля фон Гінденбурга. Вінстон Черчілль про перемогу російських військ під Гумбінненом писав:
|
Небагато людей чули про Гумбіннен, і майже ніхто не оцінив ту чудову роль, яку відіграла ця перемога. Росіяни контратакою 3-го корпусу та важкі втрати Макензена викликали в 8-й армії паніку, вона покинула поле бою, залишивши своїх убитих і поранених, вона визнала факт, що була пригнічена міццю Росії.[4] | 
|
Цікаві факти ред.
В бою під Гумбінненом німецький кінно-артилерійський дивізіон виїхав на відкриту позицію, щоб знищити російські артилерійські батареї, які знаходились на закритій позиції. Таке розташування гармат, коли батарея добре замаскована та стає малоуразливого для противника, а стрілянина проводиться по допоміжної точці наведення, було вперше освоєно в російсько-японській війні 1904–1905 рр. Воно дозволило російським артилеристам в найкоротший термін знищити цей дивізіон. Свідок, російський офіцер 106-го Уфимського полку, згодом згадував:
Ось і геройський артилерійський дивізіон, розстріляний ураганним вогнем російської артилерії. Здалеку деяких з убитих офіцерів і канонірів можна прийняти за живих, так виразно їх осклілі погляди та застиглі жести й пози.Ось молодий офіцер з піднятою шаблею, закинутою головою і відкритим, кричущим ротом (ймовірно команду), з очима, спрямованими в небо, застиг у самої гармати! Ось, солдат, зовсім як живий, наполовину вставив снаряд в гармату і, стоячи на колінах, втупив очі свої з якимось особливим подивом вгору, немов запитує: «У чому справа?!» і т. д. Ці фігури здалеку здавалися живими, але коли ми підійшли ближче, то побачили, що у офіцера три чверті голови ззаду була відірвана і залишилася буквально одна маска, а у солдата був вибитий весь живіт. Очевидно, смерть була моментальна та безболісна, тому й збереглося таке живий вираз на їхніх обличчях. Ось батарея, розстріляна на самому виїзді на позицію в повнію запряжці, не встигла не тільки відкрити вогонь, але і зупинитися: всі вбиті люди і коні дружно лежать разом на своїх місцях, а солдати лежать навіть верхи на конях або поблизу їх.
Коні! Бідні тварини! Чим вони винні у всій цій катастрофі, що сталася між людьми?!— А. А. Успенський «На війні» - Каунас, 1932
Примітки ред.
Література ред.
- Лиддел Гарт: History of the WW1
- Книга: Такман Б.: Августовские пушки
- Пахалюк К. Восточная Пруссия, 1914–1915. Неизвестное об известном. Калининград, 2008