Бжеґ (місто)
| Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. (січень 2019) |
Бжег (пол. Brzeg, нім. Brieg) — місто в південно-західній Польщі, на річці Одра. Адміністративний центр Бжеського повіту Опольського воєводства.
| Бжег Brzeg | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
 | |||||
| Основні дані | |||||
| 50°52′ пн. ш. 17°29′ сх. д. / 50.867° пн. ш. 17.483° сх. д. | |||||
| Країна |
 Польща | ||||
| Регіон | Опольське воєводство | ||||
| Столиця для | Q11700046? і Бжезький повіт | ||||
| Магдебурзьке право | 1248, 1250 | ||||
| Площа | 14,61 км² | ||||
| Населення | 37438 (2011)[1] | ||||
| · густота | 2590 (2008[2]) осіб/км² | ||||
| Висота НРМ | 150 ± 1 м | ||||
| Назва мешканців | пол. brzeżanin[3] і пол. brzeżanka[4] | ||||
| Міста-побратими | Бероун (місто), Бург-ан-Бресс, Гослар, Екернферде | ||||
| Телефонний код | (48) 77 | ||||
| Часовий пояс | UTC+1 і UTC+2 | ||||
| Номери автомобілів | OB | ||||
| GeoNames | 3102459 | ||||
| OSM | ↑2671091 ·R (Бжезький повіт) | ||||
| SIMC | 0965252 | ||||
| Поштові індекси | 49-300 | ||||
| Міська влада | |||||
| Вебсайт | brzeg.pl | ||||
| Мапа | |||||
 | |||||
|
| |||||
|
| |||||
 Бжег у Вікісховищі | |||||
Історія ред.
У стародавні часи на місці сучасного Бжеґа існувало поселення під назвою Будорігум. Але середньовічна мапа, на жаль, недостатньо точна, щоб визначити, де саме воно було розташоване. Деякі гіпотези припускають, що вона була розташована на території нинішнього Вроцлава. У 1235 році з'явилася перша згадка про торгівлю в поселенні Високий Бжег. У 1311-1675 роках столиця незалежного Бжезького герцогства (пізніше Легнице-Бжезького та Воловського герцогства) династії сілезьких П'ястів, останнім представником якої був Єжи IV Вільгельм. 10 квітня 1741 після битви при Малуйовіцах Великий Бжеґ перейшов в управління прусського короля Фрідріха II.
15 серпня 1842 р. була прокладена залізнична лінія Вроцлав - Бжеґ, що стала найстарішою польською залізницею на цій території (Верхньосілезька залізниця, що з'єднує Вроцлав і Верхню Сілезію). У 1843 році залізничним сполученням Бжеґ з'єднався з містами Ополе та Катовіце, в 1848 з Нисою, в 1894 з Стшеліним, в 1910 з Вузовим. У 1844 році через річку Одра введено в експлуатацію старий міст, який замінив дерев'яний. 27 жовтня 1895 року був введений в експлуатацію новий міст. У 1909 році почалося будівництво судноплавного каналу вздовж Одера і міського порту.
У 1846 році побудувався цукровий завод "Löbbeck", у 1848 році газовий завод (1848), у 1874 фортепіанна фабрика H. Schutz (1874), в 1876 цукровий завод "Concordia", в 1879 фабрика офісних книг "Löwenthala", в 1902 цементний завод H. Bienecka, а також машинний завод "Güttler", сигарна фабрика і броварня;
У 1845 році населення складало 11,7 тис. осіб, а в 1914 році значно зросло до 29 тисяч.
В період правління мера Юліуса Пеппеля (1895-1910) місто значно розширилось і кількість жителів збільшилася на 8000 осіб. До міста почали надходити численні інвестиції — була проведена каналізаційна система, з'явилося водопостачання, побудувалися електростанції і розширений міський парк Вольнощі, який став носити ім'я Юліуса Пеппеля.
У 1940 р. перший газ, відправлений з муніципального газового заводу, досягав Бжеґу та його околиць, що суттєво вплинуло на розвиток міста.
Восени 1944 року німецькі охоронці вбили 200 ув'язнених. 23 січня 1945 року почалися радянсько-німецьких боїв за місто. 6 лютого Бжеґ захоплений червоною армією 1-го Українського фронту. 70% старого міста з низкою цінних пам'яток було зруйновано, Бжеґ приєднали до Польщі після чого почалася масова депортація німецького населення до Німеччини. У 1946 р. прусська назва Бреґ змінилася на польську. У 1960-ті роки почалася реконструкція найважливіших пам'яток міста, старе місто почало відбудовуватись отримала розвиток машинобудівна, електротехнічна, шкіряна та харчова промисловість.
26 травня 1966 спалахнуло повстання бжеґців, які стали на захист церковного майна і було жорстоко придушене підрозділами ЗОМО (пол. ZOMO). У 1992 році місто залишили останні російські війська. Після адміністративного розподілу у 1998 році Бжеґ опинився у складі Опольського воєводства.
Демографія ред.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 17771 | 3246 | 12600 | 1925 |
| Жінки | 19667 | 3102 | 11532 | 5033 |
| Разом | 37438 | 6348 | 24132 | 6958 |
Уродженці Бжеґу ред.
- Самуель Беслер — сілезький композитор
- Курт Мазур — німецький диригент
- Оскар Моль — німецький маляр
- Карл Отфрід Мюллер — класичний філолог і знавець давнини
- Ґеорґ Ґебель молодший — композитор епохи бароко
- Емілія Комарніцка — акторка
- Гуськов Олексій Геннадійович — радянський і російський актор, продюсер
- Мечислав Мар'ян Домарацкі — археолог
- Яцек Протасєвіч — посол до сейму і депутат Європарламенту
- Станіслав Ґавловскі — посол до сейму
- Цезарій Островскі — митець, музикант
- Малґожата Ліпска — хокеїстка на траві, представниця Польщі
- Анна Бжезінська — легкоатлетка, була представницею Польщі
- Аркадіуш Блаха — гандболіст, представник Польщі
- Марек Будни — гандболіст, представник Польщі
- Каміль Беднарек — музикант і співак регі.
- Отто Фрунер (1893—1965) — німецький льотчик-ас Першої світової війни, генерал-майор люфтваффе.
Люди, пов'язані з Бжеґом ред.
- Мечислав Мілун – оперний співак (бас), соліст Великого театру в Варшаві
- Ян Поґани – композитор і диригент.
Галерея ред.
-
Фрагмент воріт, на якому зображені кам'яні статуї Георгія II і його дружини Барбари, а також бюсти П'ястських володарів Польщі та герцогів Бжезького герцогства від П'яста і Земовіта до Фрідріха II з Легнице-Бжезького герцогства -
Ратуша доби ренесансу (1569–1577) -
Залізничний вокзал -
Костел Св. Миколая
_ID_609764.jpg)
_ID_609744.jpg)
Примітки ред.
- ↑ а б GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
- ↑ https://sjp.pwn.pl/so/brzezanin;4417535.html
- ↑ https://sjp.pwn.pl/so/brzezanka;4417536.html
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
Література ред.
- Colmar Grünhagen: Codex Diplomaticus Silesiae T. 9 Urkunden der Stadt Brieg. Breslau: Josef Max & COMP., 1870.
- Historyczne dziedzictwo Ziemi Brzeskiej. Historia lokalna na przykładzie wybranych powiatów, miast i gmin, Dom Współpracy Polsko-Niemieckiej & Powiat Brzeski, Brzeg 2005, ISBN 83-920550-8-X.
- Heinrich Adamy: Die Schlesischen Ortsnamen ihre entstechung und bedeutung. Breslau: Verlag von Priebotsch’s Buchhandlung, 1888, s. 9, 30.
- H. Markgraf, J. W. Schulte, Codex Diplomaticus Silesiae T.14 Liber Fundationis Episcopatus Vratislaviensis, Breslau 1889.
- Matthäusa Meriana, Topographia Bohemiae, Moraviae et Silesiae, Frankfurt am Main 1650.
- Brzeg – Słownik geograficzny Królestwa Polskiego, Tom I, s. 396.
- Józef Lompa, Krótki rys jeografii Śląska dla nauki początkowej, Głogówek 1847, s. 11.
- Konstanty Damrot, Die älteren Ortsnamen Schlesiens, ihre Entstehung und Bedeutung: mit einem Anhange über die schlesisch-polnischen Personennamen: Beiträge zur schlesischen Geschichte und Volkskunde, Verlag von Felix Kasprzyk, Beuthen 1896.
- Konstanty Damrot, Die älteren Ortsnamen Schlesiens, ihre Entstehung und Bedeutung: mit einem Anhange über die schlesisch-polnischen Personennamen: Beiträge zur schlesischen Geschichte und Volkskunde, Verlag von Felix Kasprzyk, Beuthen 1896.
- Heinz Stoob, Peter Johanek (Hrsg.), Waldemar Grosch (Bearb.): Deutsches Städtebuch: Bd. 1., Schlesisches Städtebuch. Stuttgart, 1995, s. 54.
- Dorota Borowicz, Mapy narodowościowe Górnego Śląska od połowy XIX wieku do II Wojny Światowej, Wrocław: Wydawnictwo Uniwersytetu Wrocławskiego, 2004, s. 33, ISBN 83-229-2569-7, OCLC 69318732
- Jan Kochanowski: Dzieła polskie. Warszawa: 1972, s. 64–65. Cytat: fragment utwóru Satyr, albo dziki mąż, gdzie jest wzmianka o handlu wołami w mieście Brzegu: To największe misterstwo, kto do Brzegu z woły, A do Gdańska wie drogę z żytem, a z popióły.
- Krystian Heffner: Brzeg – historia i współczesność. Opole 1987, s. 35.
- Paweł Pawlita: Julius Peppel – zasłużony dla rozwoju miasta. Panorama Powiatu Brzeskiego. [dostęp 27 września 2009].
- Romuald Nowak: Pomniki Brzegu. Panorama Powiatu Brzeskiego. [dostęp 14 września 2009].
- Rejestr miejsc i faktów zbrodni popełnionych przez okupanta hitlerowskiego na ziemiach polskich w latach 1939–1945. Województwo opolskie, Warszawa 1980, s. 18.
- Rada Ochrony Pomników Walki i Męczeństwa, Przewodnik po upamiętnionych miejscach walk i męczeństwa lata wojny 1939–1945, Sport i Turystyka 1988, ISBN 83-217-2709-3, str. 489
- Zarządzenie Ministrów: Administracji Publicznej i Ziem Odzyskanych z dnia 7 maja 1946 r. (M.P. z 1946 r. nr 44, poz. 85).
- Wojciech Jankowski, Mały przewodnik po Polsce, Wydawnictwo Sport i Turystyk Warszawa 1983 ISBN 83-217-2329-2 s. 88
Джерела ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бжеґ (місто) |
- Strona internetowa Brzegu [Архівовано 26 січня 2021 у Wayback Machine.]
- Dane demograficzne [Архівовано 14 вересня 2021 у Wayback Machine.]
- Historia Żydów w Brzegu [Архівовано 14 серпня 2016 у Wayback Machine.] na portalu Wirtualny Sztetl
- Brzeg (1) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 396. (пол.)
Посилання ред.
- Бжеґ // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.