Вікіпедія

Бетсі Кадваладр

Бетсі Кадваладр (24 травня 1789(1789-05-24), Llanycild, Гвінет — 17 липня 1860(1860-07-17), Лондон), також відома як Беті Кадваладр[1] та Бетсі Девіс[2] — медсестра під час Кримської війни, працювала разом з Флоренс Найтінгейл. Різні погляди на ведення справ у шпиталі та соціальне становище було джерелом їх постійних розбіжностей[3]. Її ім'ям названо Раду з охорони здоров'я Університету Бетсі Кадваладр (валл. Bwrdd Iechyd Prifysgol Betsi Cadwaladr), найбільшої організації охорони здоров'я в Уельсі. У 2016 році вона була внесена до списку «50 найбільших валлійських чоловіків і жінок усіх часів»[4] і випередила таких відомих валлійців, як співак Том Джонс, актор Ентоні Хопкінс, Томас Едвард Лоуренс та Айвор Новелло.

Бетсі Кадваладр
англ. Betsi Cadwaladr
Народилася 24 травня 1789(1789-05-24)
Llanycild, Гвінет, Уельс, Королівство Велика Британія
Померла 17 липня 1860(1860-07-17) (71 рік)
Лондон, Сполучене Королівство
·холера
Поховання Abney Park Cemeteryd
Країна Уельс
 Сполучене Королівство
 Королівство Велика Британія
Діяльність медична сестра
Alma mater Лікарня Гаяd
Знання мов валлійська і англійська
Батько Dafydd Cadwaladrd

Походження ред.

Подробиці особистого життя Бетсі Кадваладр, за винятком дат народження та смерті, а також початку та кінця її служби як однієї з медсестер Флоренс Найтінгейл, почерпнуті з її книги «Автобіографія Елізабет Девіс, медсестри з Балаклави, доньки Давіта Кадваладра», складеної на основі записів їхніх розмов з істориком та редактором книги Джейн Вільямс[5].

Елізабет Кадваладр народилася в 1789 році в Лланісілі, неподалік Бала в Уельсі, і була однією з 16 дітей проповідника Давіта Кадваладра (валл. Dafydd Cadwaladr)[6]. Вона виросла на фермі Пен-Рів у Лланісілі, мати Бетсі померла, коли їй було лише п'ять років[7]. Незабаром після цього Кадваладр отримала від кальвіністського священика Томаса Чарльза[en] копію Біблії, яку дуже цінувала, тому що вважала, що вона дала їй сенс подальшого життя[3].

Дитинство та юність ред.

Кадваладр влаштувалася покоївкою до Plas yn Dre, де навчилася працювати по господарству, говорити англійською та грати на потрійній арфі. Однак їй там не подобалося, і в 14-річному віці Бетсі втекла через вікно спальні, зробивши мотузку з простирадла, таким чином залишивши Балу. Після цього дівчина влаштувалася працювати прислугою в Ліверпулі[3]. У цей період вона змінила прізвище на Девіс, тому що його було легше вимовляти[2], хоча деякі джерела стверджують, що насправді вона народилася під цим прізвищем[8][9]. Пізніше Кадваладр знову повернулася до Уельсу, але незабаром втекла до Лондона до своєї сестри, щоб уникнути шлюбу. У Лондоні вона вперше познайомилася з театром, який викликав у неї великий інтерес.

Працюючи покоївкою та помічницею, вона багато переїжджала різними країнами і полюбила подорожі. Кадваладр якраз перебувала у Франції під час битви під Ватерлоо і відвідала поле битви, де її вразило важке становище поранених. 1820 року 31-річна Кадваладр, опинившись у рідному місті, вважала його «нудним». Пізніше вона стала покоївкою капітана корабля і багато років подорожувала, відвідала Південну Америку, Африку та Австралію. Іноді вона декламувала Шекспіра на борту корабля, а також розмовляла з пасажирами, зустрівши місіонера Вільяма Кері та єпископа Хибера[en]. У той час у Бетсі не було медичної освіти, але вона брала участь у догляді за хворими, а також приймала пологи на борту корабля[7]. Кадваладр стверджувала, що під час подорожей їй пропонували понад 20 чоловіків, незважаючи на її впертий і незалежний характер[3].

Робота медсестрою ред.

Повернувшись до Великої Британії, Бетсі вирішила пройти навчання на курсі медсестер у лондонській лікарні Guy's[6]. Прочитавши в газеті статтю Вільяма Говарда Рассела про страждання солдатів під час Кримської війни, в 1854 році вона написала заяву, щоб її відправили на медсестринську службу в Крим, незважаючи на спроби сестри Бріджіт відмовити її[3]. Медсестри вирушили до Криму 2 грудня 1854 року на чолі з Мері Стенлі, серед них була Бетсі Кадваладр. Коли корабель прибув до Стамбула, виявилося, що вони там не потрібні. Флоренс Найтінгейл, яка контролювала британський госпіталь, змушувала їх лагодити старі сорочки і сортувати гниючу білизну замість того, щоб направити на Кримський півострів. Найтінгейл, за словами Бетсі, погрожувала передати її іншому суперінтенданту, на що Бетсі відповіла: «Ви мене вважаєте собакою чи твариною, щоб мене так передавати? У мене є власна воля»[7][5].

Після десяти днів у британському військовому шпиталі і після запеклої конфронтації з Флоренс Найтінгейл (яка була надто владною з тими, кого вона вважала нижчими у соціальному плані), їй вдалося потрапити до британського військового шпиталю в Балаклаві. За її власним визнанням, завдяки своїй енергії, винахідливості та відсутності ретельності вона змогла налагодити ефективну роботу. Приблизно через шість тижнів її призначили завідуючою кухнею, де готували їжу для ослаблених поранених солдатів[5]. Кадваладр часто оминала правила, щоб оперативніше і якісно реагувати на постійно мінливі потреби хворих[2]. Пізніше Найтінгейл все ж таки визнала високий професіоналізм Кадваладр і прогрес, досягнутий нею в боротьбі з антисанітарними умовами. Вона двічі завітала до Балаклави і, побачивши зміни, викликані діяльністю Кадваладр, віддала належне її заслугам і досягненням[7][8].

Кадваладр готувала, прибирала та годувала поранених, іноді працюючи по двадцять годин на добу та спала, коли знаходила час, на підлозі з сімома іншими медсестрами. Такі умови неминуче позначилися на здоров'ї жінки, якій було вже понад сімдесят років. Вона повернулася до Британії за рекомендацією Флоренс Найтінгейл на державну пенсію «з ослабленим здоров'ям… і без будь-якого забезпечення»[10].

Смерть ред.

 
Надгробок на могилі Бетсі Кадваладр у 2012 році.

Умови життя у Криму позначились на здоров'ї Кадваладр. Вона оселилася в будинку своєї сестри в Лондоні, там були написані її мемуари[1] з вкрай їдкими коментарями стосовно Флоренс Найтінгейл і справ у Криму[5], які були опубліковані в 1857 році і закінчувалися проханням, сповненим розпачу: «Повідомлення: наприкінці життя героїня цієї розповіді залишається без нагляду та коштів. Вона дуже хоче влаштуватися на роботу в якусь державну установу…». Останні роки свого життя Бетсі Кадваладр провела в злиднях, померла на 72-му році життя в будинку своєї сестри Бріджіт у Лондоні 17 липня 1860 року і була похована як жебрак у секції для бідняків на цвинтарі Ебні-Парк на півночі Лондона[6]. У серпні 2012 року на її могилі було встановлено новий меморіальний камінь[2][11].

Королівський коледж медсестер в Уельсі ред.

Запізніла популярність і визнання Бетсі Кадваладр прийшли у 2009 році: у День медсестер у 2005 році, на прохання голови правління RCN Welsh Ейрліс Воррінгтон, професор Донна М. Мід OBE OStJ FRCN звернулася до Королівського коледжу медсестер в Уельсі з промовою «Сестринська справа зараз і в минулому». Згадавши досягнення таких знаменитих піонерів-медсестер як Флоренс Найтінгейл та Мері Сікол, вона заявила, що настав час Уельсу визнати і власну героїню-медсестру. Професор Мід за підтримки Королівського коледжу медсестер в Уельсі стала провідною прихильницею розповсюдження відомостей про досягнення Бетсі Кадваладр. На узбережжі північного Уельсу було створено найбільшу раду з охорони здоров'я. До Ради з охорони здоров'я імені Бетсі Кадваладр увійшли шість місцевих рад з охорони здоров'я, у ньому працює понад 18 000 співробітників[12].

Після цього відбулося кілька подій, у тому числі організовано лекцію RCN Wales імені Бетсі Кадваладр, яку читали:

У 2014 році за результатами опитування 50 найбільших валлійців усіх часів, проведеного Western Mail, Бетсі Кедваллідр виявилася 38-ою, випередивши співака Тома Джонса (39), актора Ентоні Хопкінса (46), автора пісень Айвора Ноігла (4 50) та Джона Чарльза (48).

На ознаменування століття Міжнародного жіночого дня в 2011 році Національна федерація жіночих інститутів Уельсу (NFWI-Wales) організувала лекції про жінок, що надихають, у Кардіффі, Лланголлені та Кармартені. Професор Донна Мід, яка виступала у Кармартені, обрала Бетсі Кадваладр. Після заходу NFWI-Уельс випустив буклет, що містить презентації з усього Уельсу. З'ясувалося, що Бетсі Кадваладр обрала ще й Гретта Картрайт, яка виступала в Лланголлен, тому вона була згадана в буклеті двічі[13].

Праці ред.

  • Автобіографія Елізабет Девіс, 1857 р. Перевидано під назвою Betsy Cadwaladyr: A Balaclava Nurse, 2015. ISBN 9781909983274
  • Гарт, JT (1971). The Inverse Care Law. The Lancet. 1: 405-12. DOI: 10.1016/s0140-6736 (71) 92410-х.

Примітки ред.

  1. ↑ а б Welsh National Heroes by Alun Roberts, Y Lolfa, 2002
  2. ↑ а б в г 'Other' Crimea War nurse honoured. 2 серпня 2012. Архів оригіналу за 3 липня 2021. Процитовано 14 березня 2021.
  3. ↑ а б в г д Radio Cymru, a conversation with Lyn Ebenezer, published in the Cwrs Uwch, Bangor University, 2003
  4. ↑ The 50 Greatest Welsh Men and Women of All Time. Wales Online. Архів оригіналу за 13 лютого 2021. Процитовано 14 березня 2021.
  5. ↑ а б в г Eirionedd A. Baskerville. Nurses in the Crimea. National Library of Wales (англ.). Архів оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 21 березня 2021.
  6. ↑ а б в Live, North Wales (24 квітня 2011). Memorial plans to honour Betsi Cadwaladr. northwales. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 14 березня 2021.
  7. ↑ а б в г Health: Get the latest health and medical news from. WalesOnline. Архів оригіналу за 27 вересня 2012. Процитовано 20-05-2013.
  8. ↑ а б Board, Betsi Cadwaladr University Health. Betsi Cadwaladr University Health Board - Who Was Betsi Cadwaladr?. www.wales.nhs.uk. Архів оригіналу за 17 July 2018. Процитовано 11 серпня 2017. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=eys (довідка)
  9. ↑ BBC – North West Wales Public Life – Betsy Cadwaladyr. Архів оригіналу за 3 липня 2010. Процитовано 14 березня 2021.
  10. ↑ Gwyneth Tyson Roberts. Davis, ElizabethLIZABETH (Betsi Cardwaladr) (1789 - 1860), nurse and traveller (англ.). Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 21 березня 2021.
  11. ↑ DALE DEBAKCSY. The Totally Improbable, Completely True Life Of Betsi Cadwaladr (1789-1860), Welsh War Nurse. Women You Should Know (англ.). Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 21 березня 2021.
  12. ↑ Phil Carradice (19 травня 2010). The Welsh nightingale. ВВС (англ.). Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано 21 березня 2021.
  13. ↑ NFWI-Wales (2011) A Celebration of Women's Achievements over the last 100 years and beyond: Inspirational Stories of Women from across the World. NFWI-Wales Cardiff

Посилання ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бетсі Кадваладр

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бетсі_Кадваладр&oldid=40641213