Вікіпедія

Берта Морізо

французька художниця-імпресіоністка

Берта Морізо (фр. Berthe Morisot; 14 січня 1841, Бурж — 2 березня 1895, Париж) — французька художниця, гравірувальниця та літографка, що входила до кола імпресіоністів.

Берта Морізо
Berthe Morisot
Берта Морізо
При народженні фр. Berthe Marie Pauline Morisot
Народження 14 січня 1841(1841-01-14)
Бурж
Смерть 2 березня 1895(1895-03-02) (54 роки)
  Париж
(грип)
Поховання Цвинтар Пассі
Національність Франція Франція
Країна Франція Франція
Жанр портретний живописd[1] і пейзаж[1]
Навчання Каміль Коро
Діяльність художниця, рисувальниця, гравірувальниця, літографка
Напрямок імпресіонізм
Роки творчості 1858[2] — 1895[2]–1895[2]
Вчитель Joseph Guichardd і Каміль Коро
Твори The Port at Lorientd, The Cradled, The Psyche mirrord і Eugène Manet on Isle of Wightd
Батько Edmé Tiburce Morisotd
Мати Marie Joséphine Cornélie Thomasd
У шлюбі з Eugène Manetd
Діти (1) Julie Manetd
Брати, сестри Edma Morisotd і Yves Elisabeth Morisotd
Родичі Léon Poirierd, Jean Henri Maynield[3] і Едуар Мане
Роботи в колекції Musée Léon-Dierxd, Міннеаполіський інститут мистецтваd, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Музей Тіссен-Борнемісса, Фінська національна галерея, Тейт, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)[4], Музей мистецтва Метрополітен, Національні галереї Шотландіїd, Hiroshima Museum of Artd, Національна галерея, Dublin City Gallery The Hugh Laned, Музей августинців, Музей мистецтв Філадельфії, Phillips Collectiond, Музей Мармоттан-Моне, Національний музей образотворчого мистецтва, Музей образотворчих мистецтв, Художня галерея Єльського університету, Національний музей мистецтва, архітектури і дизайну, Rhode Island School of Design Museumd, Клівлендський музей мистецтв, Foundation E.G. Bührle Collectiond, Musée d'Art et d'Histoired, Ordrupgaardd, Музей витончених мистецтв Поd, Музей образотворчих мистецтв, Женевський музей мистецтва і історії, Santa Barbara Museum of Artd, Національний музей жіночого мистецтваd, Dixon Gallery and Gardensd, Музей д'Орсе, Нова гліптотека Карлсберга, Galleria d'arte moderna di Milanod, Художня галерея Олбрайт-Ноксd, Художній музей Сієтла, Національна галерея Ірландії, Музей мистецтв Толедо, Далласький музей мистецтв, Tokyo Fuji Art Museumd, Музей витончених мистецтв Парижаd, Arkansas Museum of Fine Artsd, Fondation Bembergd, Smith College Museum of Artd, Художній музей Вірджинії, Frye Art Museumd, San Diego Museum of Artd, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Hood Museum of Artd, The Newark Museum of Artd, musée Albert-Andréd, Ліонський музей красних мистецтв, Vanderbilt University Fine Arts Galleryd, Інститут мистецтв Кларкаd, Музей Вальрафа-Ріхарца, Museu da Chácara do Céud, Гарвардський художній музей, Денверський художній музей, Fondation Pierre Gianaddad, Художній музей Фогга[d], Музей Нортона Саймона, Museum Barberinid, Museum Walesd, Музей Фабра, Гай (музей мистецтва), Museum der Moderne Salzburgd, Музей образотворчих мистецтв (Бордо) і Print Collectiond[5]
Автограф
CMNS: Берта Морізо у Вікісховищі

Входить до Поверху спадщини Джуді Чикаго.

Біографія ред.

 
Портрет Берти Морізо пензля Едуара Мане

Народилася 14 січня 1841 року в місті Бурж, департамент Шер, в заможній родині з багатими культурними традиціями, до якої належав, зокрема, майстер стилю рококо Жан-Оноре Фраґонар, чиє мистецтво вплинуло на багато поколінь художників. У 20 років Берта зустрілася зі авторитетним ландшафтним живописцем Камілем Коро. Згодом вона та її сестра Едма Морізо́ стануть художницями. Її родина, після того як Берта визначилася з вибором професії, не перешкоджала її кар'єрі. Коро давав Берті та її сестрі Едмі приватні уроки живопису і познайомив їх з іншими живописцями; однак сестра залишила живопис незабаром після вступу в шлюб в 1869 році з морським офіцером Адольфом Понтійоном. Незважаючи на переїзд у Бретань, Едма морально підтримувала роботу сестри, їхні родини завжди залишалися в теплих стосунках.

1864 року Берта Морізо вперше виставила свої картини на одній з найпрестижніших художніх виставок Франції — Паризькому салоні, офіційній щорічній експозиції паризької Академії витончених мистецтв. Першими роботами, виставленими Морізо в рамках Паризького салону, були два пейзажі. Її роботи відбиралися для участі в шести Паризьких салонах поспіль, поки 1874 року вона не долучилася до групи «відхилених» імпресіоністів, створеної Сезанном, Дега, Моне, Піссарро, Ренуаром та Сіслеєм, і взяла участь в їхній першій виставці в студії фотографа Надара.

Того ж таки 1864 року Берта одружилася з Еженом Мане, братом художника-імпресіоніста Едуара Мане. Народила дочку Жулі Мане. Морізо мала тісні дружні стосунки з Едуаром Мане (на думку істориків, суто платонічного характеру). Ще на початку їхнього знайомства Едуар Мане звернувся до Морізо з проханням бути натурницею для його робіт, що було доволі незвично. Адже раніше натурницями ставали переважно біднячки, які нерідко були й коханками художників. Проте в останні десятиліття XIX ст. ситуація дещо змінилася, художники дедалі частіше працювали зі своїми родичами, родичками чи друзями. Аби зберігати необхідну відстань у стосунках, Морізо позувала Едуарові Мане лише в присутності своєї матері Марії Корнелії Тома. Загалом Мане відобразив Морізо на 11 олійних полотнах та на одній акварелі.

1892 року Берта Морізо мала першу персональну виставку в галереї «Буссо-е-Валадон», що відкрилася через кілька місяців після смерті її чоловіка. Дочкою Жулі після його смерті опікувалися Стефан Малларме та Огюст Ренуар, який навчав її живопису.

У лютому 1895 року Берта Морізо занедужала, 2 березня 1895 року померла від пневмонії. Більшість своїх полотен вона заповідала друзям-художникам: Дега, Моне та Ренуарові. Похована в склепі Мане на цвинтарі Пассі. На надгробку скромний напис: «Берта Морізо, вдова Ежена Мане».

У галереї Поль Дюран-Рюеля з нагоди першої річниці смерті Берти Морізо було організовано ретроспективу, на якій було представлено 394 твори художниці (олійні полотна, малюнки, акварелі).

Вибрані полотна ред.

  •  
    «Гавань у Лор'яні», (1869)
  •  
    «Колиска», (1872)
  •  
    «Жінка та дитина на балконі», (1872)
  •  
    «Читання», (1873)
  •  
    «Полювання на метеликів», (1874)
  •  
    «Ежен Мане на острові Вайт», (1875)
  •  
    «Психея», (1876)
  •  
    «Літній день», (1879)

Література ред.

  • Dominique Bona: Berthe Morisot, Le Secret de la femme en noir. Le Livre de Poche, 2002, ISBN 2-253-15347-8.
  • Bernard Denvir: The Chronicle of Impressionism: An Intimate Diary of the Lives and World of the Great Artists. Thames & Hudson, London 2000, OCLC 43339405.
  • Anne Higonnet: Berthe Morisot. University of California Press, Berkeley 1995, ISBN 0-520-20156-6.
  • Ingrid Pfeiffer und Max Hollein (Hrsg.): Impressionistinnen. Berthe Morisot, Mary Cassatt, Eva Gonzalès, Marie Bracquemond. Ausstellungskatalog. Hatje Cantz, Ostfieldern 2008, ISBN 978-3-7757-2078-6.
  • Jane Turner: From Monet to Cézanne: late 19th-century French artists. Grove Art. St Martin's Press, New York 2000, ISBN 0-312-22971-2.

Примітки ред.

  1. ↑ а б https://www.barnesfoundation.org/whats-on/morisot
  2. ↑ а б в RKDartists
  3. ↑ Geminate — 2000.
  4. ↑ http://www.moma.org/collection/works/37576
  5. ↑ https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/407770

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Берта Морізо

Див. також ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Берта_Морізо&oldid=42322040