Берта Веллін
| Берта Веллін | |
|---|---|
.jpg) | |
| Народилася |
11 вересня 1870[4][2][…] Runstend, Швеція[5][6] |
| Померла |
27 липня 1951[1][2][…] (80 років) Гедвіг-Елеонораd, комуна Стокгольм, лен Стокгольм, Швеція[2][3][7] |
| Поховання | Північний цвинтар (Стокгольм)[8][3] |
| Країна |
 Швеція |
| Діяльність | медична сестра, політична діячка, редакторка |
| Alma mater | Nisbethska skoland[7] |
| Знання мов | шведська |
| Посада | член Другої палати риксдагуd[3][7] і city council memberd[9][10] |
| Партія | lmbd (1934)[11][7] і Rightist Partyd (1936)[7] |
| Батько | Alrik Wellind[3][7][…] |
| Автограф |
_sign.jpg){kind=small} |
| Нагороди |
  |
Берта Веллін (швед. Bertha Wellin; 1870–1951) — шведська політична діячка.
Біографія ред.
Народилася 11 вересня 1870 року в приході Торслунд у родині чиновника Алріка Велліна (Alrik Wellin) та його дружини Дженні Мелен (Jenny Melén).
Берта навчалася на медсестру в приватній лікарні Sophiahemmet у Стокгольмі. Після закінчення навчання працювала в Стокгольмській службі допомоги бідним. Була співзасновницею і членкинею ради директорів Шведської асоціації медсестер (Svensk sjuksköterskeförening, SSF) в 1910 році та її головою в 1914—1933 роках. З 1920 року Веллін входила до ради директорів в Комітеті медсестер країн Північної Європи. З 1911 року була редактором журналу «Svensk sjukskötersketidning».
Берта Веллін була членкинею кількох лікарняних рад Стокгольма. У 1912 році вона була обрана до стокгольмської міської Ради з права і в 1919 році — до Ради з питань охорони здоров'я. У 1921 році стала однією з п'яти перших жінок, обраних до парламенту Швеції після надання жінкам виборчого права. Серед них були: Неллі Тюринг, Елізабет Тамм і Агда Естлунд — у Нижній палаті, а також Керстін Гессельгрен — у Верхній палаті. Берта пропрацювала в парламенті до 1935 року, де займалася, перш за все, питаннями, що стосуються сестринської професії.
У 1935 році вона була нагороджена вищою нагородою Червоного Хреста для медсестер — медаллю імені Флоренс Найтінгейл.
Померла 27 липня 1951 року в Стокгольмі. Похована на міському Північному кладовищі (Норра бегравнінгсплатсен)[12].
Література ред.
- Ann-Cathrine Haglund, Ann-Marie Petersson, Inger Ström-Billing. Moderata pionjärer: kvinnor i politiskt arbete 1900—2000. Stockholm: Sällskapet för moderata kvinnors historia. Libris 9666368. ISBN 91-631-5862-0 .
- Svenska dagbladets årsbok. Stockholm: Svenska dagbladet. 1936. sid. 22. Libris 283647.
Примітки ред.
- ↑ а б Döda 1943-1956 // Vem är det: Svensk biografisk handbok — 1912. — ISSN 0347-3341
- ↑ а б в г Sveriges dödbok 1860–2017 — 7 — Sveriges Släktforskarförbund, 2018.
- ↑ а б в г д е ж Bertha Wellin 1870-09-11 — 1951-07-27
- ↑ Wellin, Bertha // Wellin, Bertha — 1926. — Т. 38. — С. 1201.
- ↑ а б Runstens kyrkoarkiv, Födelse- och dopböcker, SE/VALA/00310/C I/4 (1861-1880), bildid: A0006842_00058, sida 105
- ↑ Runstens kyrkoarkiv, Husförhörslängder, SE/VALA/00310/A I/8 (1869-1879), bildid: C0028515_00254, sida 275
- ↑ а б в г д е Two-Chamber Parliament 1867–1970. — 1985. — Т. 1. — С. 188.
- ↑ Wellin, BERTHA — Svenskagravar.se.
- ↑ http://www.skeptron.uu.se/broady/arkiv/a/ffo/totkap/index.html
- ↑ шведська Вікіпедія — 2001.
- ↑ Sveriges riksdag 1924 : porträttalbum — 1925. — С. 71. — 147 с.
- ↑ Wellin, BERTHA. Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 5 березня 2020.
Посилання ред.
- Nordisk familjebok — Wellin, Bertha [Архівовано 28 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Bertha Wellin [Архівовано 29 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- Bertha Wellin (1870—1951) [Архівовано 14 травня 2021 у Wayback Machine.]