Берман Лазар Наумович
Лазар Наумович Берман (нар. 26 лютого 1930, Ленінград — пом. 6 лютого 2005, Флоренція) — радянський і російський піаніст, Заслужений артист РРФСР.
| Берман Лазар Наумович | |
|---|---|
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 26 лютого 1930[1][2][…] |
| Місце народження | Ленінград, РСФРР, СРСР[4] |
| Дата смерті | 6 лютого 2005[1][2][…] (74 роки) |
| Місце смерті | Флоренція, Італія[4][5][…] |
| Поховання | Цвинтар Порте-Сантеd |
| Роки активності | з 1933 |
| Громадянство | СРСР, Італія і Королівство Італія |
| Професії | піаніст |
| Освіта | Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського |
| Вчителі | Гольденвейзер Олександр Борисович[7] |
| Інструменти | фортепіано |
| Жанри | класична музика[8] |
| Лейбли | Deutsche Grammophon, Columbia Records, EMI і Discovery Recordsd |
| Нагороди |
  |
 Файли у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Народився в єврейської родині, вчився у Самарія Савшінского. 1939 року родина переїхала в Москву, де наставником Бермана став Олександр Гольденвейзер, у якого він навчався спочатку в Центральній музичній школі, а потім в Московській консерваторії, яку закінчив 1953 року. Три роки по тому, навчаючись в аспірантурі, Берман отримав премії на двох міжнародних конкурсах піаністів — імені королеви Єлизавети в Брюсселі та імені Ференца Ліста в Будапешті, після чого був запрошений на гастролі за кордон, де крім концертної діяльності також зробив ряд записів, у тому числі Сонати Ліста і «Апасіонату» Л. Бетховена.
З 1959 по 1971 роки Берману було заборонено виїжджати за кордон через його одруження на француженці (з якою він незабаром розлучився), проте піаніст продовжував концертувати і робити записи в СРСР на фірмі «Мелодія», зокрема записав цикл «Трансцендентних етюдів» Ф. Ліста, цей запис став одним з перших, зроблених у СРСР із застосуванням стереотехнологій. З середини 1970-х піаністу було знову дозволено виступати за кордоном, де він мав великий успіх. Серед його записів цього періоду — Третій концерт Рахманінова і Перший концерт Чайковського. 1980 року, на піку його популярності, Берману знову був закритий виїзд із СРСР через те, що при огляді його багажу була виявлена книга забороненого американського письменника. З початком перебудови тиск на піаніста дещо послаблено, і 1988 року йому було присвоєно звання Заслуженого артиста РРФСР. У серпні 1990 року Берман поїхав в Норвегію, а через якийсь час — в Італії, де зайнявся викладацькою діяльністю, через чотири роки він отримав італійське громадянство, а ще через рік був запрошений у Вищу школу музики в Веймарі, де й викладав до 2000 року. Часто виступав зі своїм сином — скрипалем Павлом Берманом.
Примітки ред.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #123188482 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ http://www.katc.com/story/28043423/today-in-history-for-feb-6-2015
- ↑ http://www.telegraph.co.uk/news/obituaries/1483446/Lazar-Berman.html
- ↑ https://web.archive.org/web/20210104181245/https://www.lib.umd.edu/ipam/great-pianistic-traditions/later-russian-schools/later-russian-schools
- ↑ http://www.prestoclassical.co.uk/r/Australian%2BEloquence/ELQ4807075
Посилання ред.
- Лазарь Берман на сайті AllMusic(англ.)
- Дискография Бермана [Архівовано 20 квітня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)