Берлінка (бібліотека)
Берлінка (пол. Berlinka або Biblioteka Pruska) — це частина Бібліотеки Ягеллонського університету, яка складається з історичних колекцій, що до Другої світової війни належали Пруській імператорській бібліотеці (сьогодні Державна бібліотека в Берліні), а після війни опинилися на території Польщі.
Історія ред.
Під час Другої світової війни німецька влада прийняла рішення евакуювати більшу частину історичних фондів Імператорської бібліотеки в Берліні, аби захистити їх від бомбардувань союзників.
Дві третини фондів було евакуйовано до землі Гессен, де книжки й документи зберігалися в соляних шахтах, а третину — до Сілезії. Після війни, внаслідок зміни кордонів, ці фонди опинилися на території Польщі[1].. Польський уряд проголосив своє право зберегти в себе зазначені фонди, як репарацію за шкоду, заподіяну нацистами культурній спадщині Польщі[2]. За підрахунками польської сторони ця шкода становила не менше 20 000 000 000 американських доларів в цінах того часу. Проте велику частку фондів бібліотеки було вивезено до Москви, менш цінні книжки було розподілено серед бібліотек п'ятнадцяти «братніх» республік СРСР, найцінніші видання і досі зберігаються в Москві.
Решта фондів (більше 300 000 одиниць зберігання) була перевезена до Кракова. До 1977 року польський уряд тримав у секреті існування «Берлінки». Німецька сторона розглядала ці колекції, як такі, що загинули внаслідок війни. Проте 1977 року тодішній керівник комуністичної Польщі Едвард Герек вручив керівникові НДР Еріху Хонеккеру партитури «Зачарованої флейти» Моцарта та дев'ятої симфонії Бетховена[3].
Німецька преса розгорнула кампанію за повернення культурних цінностей «Берлінки» до Німеччини, спираючись на Гаазьку конвенцію 1907 року.
Після об'єднання Німеччини й укладання договорів про добросусідство між Польщею і Німеччиною питання передачі фондів бібліотеки зрушило з мертвої точки, але надалі залишається дуже контроверсійним[4].
На початку 2000-х Польща запропонувала створити спільну польсько-німецьку фундацію, яка опікувалася би фондами «Берлінки». Німеччина, в свою чергу, виступає за повне повернення фондів бібліотеки до Німеччини. Консенсусу досі не досягнуто[5].
В онлайн-каталозі Державної бібліотеки в Берліні книжки «Берлінки» позначені, як «втрачені внаслідок війни». За домовленістю бібліотек обох країн планується позначення в берлінському каталозі місцезнаходження книжок з Берлінки з польською сигнатурою, що уможливить їхнє замовлення читачами з Німеччини на короткострокове користування в рамках міжнародного бібліотечного обміну[6].
Фонди Берлінки ред.
Фонди Берлінки складають більше 300 000 одиниць зберігання, серед яких дуже багато унікальних книжок і рукописів, наприклад рукописи Гете, Мартіна Лютера, Фрідріха Шіллера, братів Грімм, рукопис Національного гімну Німеччини «Пісня Німеччини» (Deutschlandlied), більше 9 000 листів видатних діячів Німеччни, оригінальні партитури Баха, Бетховена, Моцарта. До фондів Берлінки входить велика колекція Юдаїки, багато рідкісних видань французькою, іспанською, італійською та іншими мовами[7][8].
Водночас у фондах Берлінки є багато рукописів та інкунабул з Польських монастирів Гнєзно, Гощіково, Любіна, Могільно, Пельпліна та Познані.
Фонди Берлінки досі не повністю каталогізовані. Так лише 2006 року було виявлено рукописний примірник багатотомного словника німецької мови братів Грімм.
Примітки ред.
- ↑ Berichte der Benediktinermönche; zit. in: Dieter Henrich: Beethoven, Hegel und Mozart auf der Reise nach Krakau. In: Neue Rundschau, Jg. 88 (1977), H. 2, S. 175f.
- ↑ Piotr Lechowski: Die «Berliner Sammlungen» in der Jagiellonischen Bibliothek Krakau. In: Inter Finitimos 7 (1995), Nr. 15/16, S. 9-15
- ↑ Vgl. Jan Pirożyński / Barbara Bułat: Jagiellonen-Bibliothek. In: Handbuch der historischen Buchbestände in Deutschland, Österreich und Europa. Hrsg. von Bernhard Fabian, digitalisiert von Günter Kükenshöner. Olms, Hildesheim 2003 (Web-Ressource[недоступне посилання з лютого 2019]).
- ↑ Peter Dittmar: Wenn der Bibliothekar zum Messer greift, Welt Online, 31. August 2007
- ↑ Zur Kontroverse Tonno Eitel: Vom Umgang mit Beutekunst, in: Veröffentlichungen der Koordinierungsstelle für Kulturgutverluste Magdeburg, Band 4, 2007, S. 391ff. und Wojciech Kowalski: Die Restitution der kulturellen Kriegsverluste Polens, там само, S. 235ff.; Див. також: Bundeszentrale für politische Bildung [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Wladyslaw Bartoszewski: Polen wollte Berlinka zurückgeben
- ↑ Michael S. Cullen: Wem gehören Werke, die der Menschheit gehören, und wo gehören sie hin?, Weimar 2003, dokumentiert im Lost Art Register, Magdeburg
- ↑ Claudia Becker: Wem gehört die Berlinka?, Berliner Morgenpost, 23. Juni 2002 [Архівовано 20 серпня 2014 у Wayback Machine.]
Література ред.
- Hannes Hartung: Kunstraub in Krieg und Verfolgung: die Restitution der Beute- und Raubkunst im Kollisions- und Völkerrecht, Walter de Gruyter, 2005, ISBN 3-899-49210-2 (online [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]).
- Werner Schochow: Bücherschicksale: die Verlagerungsgeschichte der Preußischen Staatsbibliothek — Auslagerung, Zerstörung, Entfremdung, Rückführung. Dargestellt aus den Quellen, de Gruyter, Berlin [u.a.] 2003 (Veröffentlichungen der Historischen Kommission zu Berlin; 102), ISBN 978-3-11017-764-0 (online [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]).
- Włodzimierz Kalicki, Ostatni jeniec wielkiej wojny. Polacy i Niemcy po 1945 roku, Warszawa 2002.
- Dariusz Matelski, Polityka Niemiec wobec polskich dóbr kultury w XX wieku, Toruń 2005 (wyd. II popr., Toruń 2007).