Бережне (Конотопський район)
Бережне́ — село в Україні, у Бочечківській сільській громаді Конотопського району Сумської області. Населення становить 214 осіб.
| село Бережне | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Сумська область |
| Район | Конотопський район |
| Громада | Бочечківська сільська громада |
| Облікова картка | Бережне |
| Основні дані | |
| Населення | 214 |
| Поштовий індекс | 41647 |
| Телефонний код | +380 5447 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°14′55″ пн. ш. 33°33′48″ сх. д. / 51.24861° пн. ш. 33.56333° сх. д.Координати: 51°14′55″ пн. ш. 33°33′48″ сх. д. / 51.24861° пн. ш. 33.56333° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
145 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 41635, Сумська обл., Конотопський р-н, с. Бочечки, вул. Тракторна, 2 |
| Карта | |
  Бережне | |
 Бережне | |
| Мапа | |
| |
Географія ред.
Село Бережне розташоване на правому березі річки Єзуч, вище за течією на відстані 7 км розташоване село Гвинтове (Буринський район), нижче за течією на відстані 7 км розташоване село Червоний Яр, на протилежному березі — село Кросна (ліквідоване у 1995 році).
Історія ред.
Село засноване 14 жовтня 1923 року вихідцями з Козацького (на той час Свіччина Дуброва) Путивльського повіту Курської губернії. Назву село отримало від прізвища Пилипа Бережного — першого переселенця. Будинок його, збудований у 1924 році, зберігся й донині. Село простяглося вздовж заболоченого русла річки Єзуч. Всього переселилося 80 сімей, однак кількість населення швидко зростала.
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СРСР 1923—1933 та 1946—1947 роках.
Медичне обслуговування забезпечував фельдшерсько-акушерський пункт, відкритий у 1934 році на приватній квартирі, а в 1954 році для нього було збудоване приміщення, яке використовується й нині. У 1956 році було відкрито пологовий будинок, який працював до 1965 року. З 1924 року в селі працює відділення зв'язку.
Гідрологічний заказник Гружчанський ред.
Цікавою особливістю села Бережне є гідрологічний заказник місцевого значення Гружчанський, який займає площу 1323 га на південь від села. Це виток річки Єзуч, а також сім видів рослинності і чотири види тварин, занесених до Червоної книги України, а також найбільша популяція дикого кабана в області.
Відомі люди ред.
- Волков Павло Порфирович — міністр автомобільного транспорту Української РСР. Депутат Верховної Ради УРСР XI скликання. Кандидат у члени ЦК КПУ у 1986—1990 рр. Заслужений працівник транспорту України, дійсний член Транспортної академії України, засновник Всеукраїнського громадського об'єднання «Спілка ветеранів автомобільного транспорту України».
Посилання ред.
Погода в селі [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]