Берд (Південна Джорджія)
Берд (ісп. Isla Pájaro) — острів, довжина якого становить 4,8 кілометри, а ширина 800 метрів; відокремлений від західного берега Південної Джорджії протокою Берда. Острів є частиною Британської заморської території Південної Джорджії та Південних Сандвічевих островів, на яку також претендує Аргентина як частину провінції Вогняна земля.
| Берд |
|
|---|---|
 |
|
| Країна: Велика Британія | .svg){kind=small}
|
| Територія: Південна Джорджія і Південні Сандвічеві Острови | 
|
| Населення (2018) | |
| - Усього | 10 (літом) 4 (зимою) |
| Часовий пояс | GST (UTC−2) |
 |
|
 | |
Історія ред.
Острів був відкритий в 1775 році британською експедицією Джеймса Кука, яка дала назву острову (укр. пташиний) «через велику кількість [птахів], які були на ньому».
Наприкінці 50-х років острів став об'єктом численних проектів, що фінансувалися США. У 1959―62 рр. велику кількість мандрівних альбатросів на острові окільцювали, що дало згодом вражаючі дані про їх ареал — одного птаха знайшли навіть в Австралії.
На даний момент острів є «Ділянкою особливого наукового значення», тому висадки людей на берег відбуваються тільки з попереднього дозволу.
Найвища точка острова, пік Роше, названа на честь англійця Ентоні де ла Роше, який відкрив Південну Джорджію в 1675 році.
2008 року острів відзначив 50-ту річницю біологічних досліджень у цій місцевості.
Дослідницька станція ред.
На острові є антарктична дослідницька станція, яка працює з 1963 року. У даний час ділянка належить біологічній дослідницькій станції Британської антарктичної обсервації (BAS) у Джорданській бухті, де проживають три біологи-резиденти та один технік. Основним напрямком досліджень станції є екологія та популяція морських птахів та тюленів острова.
Коли Британський магістрат та інші цивільні та військові, які проживали в Грютвікені, покинули архіпелаг під час аргентинської окупації Південної Джорджії у 1982 році, 15 британців залишилися поза межами аргентинської досяжності на цьому острові. Втрати, понесені в Грютвікені, завадили Аргентині окупувати решту острова, а саме станцію «Берд-Айленд» та польові табори в затоці Шліпер, льодовик Лаєль і затоку Сент-Ендрюс, які залишилися під британським контролем.
Дика природа ред.
На острові є:
- 65 000 кергеленських морських котиків (приблизно на 1 котика припадає 6 м2 (65 sq ft) площі острова)
- 50 000 золотоволосих пінгвінів
- 15 000 пар чорнобрових альбатросів
- 12 000 пар сіроголових альбатросів
- 1700 пар мандрівних альбатросів
- 500 пар гігантських буревісників (10 % від їх загальної кількості в районі Південної Джорджії)
На острові звичайно є ще кілька сотень тисяч інших птахів, серед яких пінгвіни-шкіпери, південноджорджівські шилохвісти та південноджорджівські щеврики. З 31 виду, який водиться у Південній Джорджії тут зустрічається 27. Також присутні і китоподібні, такі як південні кити, яких можна побачити в сезон їх годування в субантарктичних регіонах.[1]
Острів завжди був без щурів, на відміну від головного острова Південної Джорджії, де завезені щури були знищені між 2010 та 2015 роками.
Клімат ред.
| Клімат Острова Берд (Південна Джорджія), 1961–1990 | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ | Лют | Бер | Кві | Тра | Чер | Лип | Сер | Вер | Жов | Лис | Гру | Рік |
| Абсолютний максимум, °C | 11,2 | 10,7 | 10,5 | 10,2 | 6,9 | 6,0 | 5,9 | 4,8 | 7,5 | 10,4 | 9,1 | 9,4 | |
| Середній максимум, °C | 5,5 | 5,6 | 4,4 | 1,9 | −0,5 | −1,8 | −2,4 | −1,9 | −0,2 | 1,6 | 3,4 | 4,5 | |
| Середня температура, °C | 3,1 | 3,5 | 2,5 | 0,4 | −2,1 | −3,2 | −3,9 | −3,3 | −1,8 | −0,2 | 1,0 | 2,0 | |
| Середній мінімум, °C | 0,7 | 1,4 | 0,6 | −1 | −3,8 | −4,6 | −5,4 | −4,8 | −3,4 | −1,9 | −1,5 | −0,6 | |
| Абсолютний мінімум, °C | −2 | −1,7 | −3,2 | −4,6 | −7,3 | −8,5 | −11,4 | −10,6 | −8,5 | −6,6 | −4,3 | −2,8 | |
| Норма опадів, мм | 84 | 80 | 95 | 123 | 108 | 108 | 120 | 114 | 107 | 98 | 88 | 77 | 1204 |
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Archived copy. Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 6 квітня 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)(англ.)
Література ред.
- Stonehouse, B (ed.) Encyclopedia of Antarctica and the Southern Oceans (2002, ISBN 0-471-98665-8)