Белісаріо Бетанкур
Белісаріо Бетанкур Куартас (ісп. Belisario Betancur Cuartas; 4 лютого 1923 — 7 грудня 2018) — колумбійський політик, двадцять шостий президент Колумбії.
| Белісаріо Бетанкур ісп. Belisario Betancur | |||
 | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 7 серпня 1982 — 7 серпня 1986 року | |||
| Попередник: | Хуліо Сесар Турбай | ||
| Наступник: | Вірґіліо Барко | ||
| Народження: |
4 лютого 1923[1][2][…] Amagád | ||
| Смерть: |
7 грудня 2018[4][3][…] (95 років) Богота, Колумбія[6] | ||
| Причина смерті: | kidney infectiond | ||
| Країна: | Колумбія і Іспанія[7] | ||
| Освіта: | Pontifical Bolivarian Universityd | ||
| Партія: | Colombian Conservative Partyd | ||
| Шлюб: | Rosa Helena Álvarez Yepesd | ||
| Діти: | Diego Betancur Álvarezd | ||
| Нагороди: | |||
Біографія ред.
Народився 1923 року в містечку Амага (Антіокія) в родині текстильного робітника. Навчався в семінарії, але був з неї виключений. Закінчив Понтифікальний боліваріанський університет, де вивчав право й економіку.
В 1945—1947 роках був депутатом парламенту Антіокії, згодом став депутатом парламенту національного. В 1953—1957 роках був членом Установчих зборів; через незгоду з режимом Рохаса Пінільї був ув'язнений. За президентства Гільєрмо Леона Валенсії очолював міністерство праці. 1970 року брав участь у президентських виборах, але зайняв третє місце. Наприкінці 1970-их займав пост посла в Іспанії. 1982 року, вигравши вибори, став президентом Колумбії.
За свого президентства Бетанкур розпочав будівництво доступного житла, відкривав університети та сприяв боротьбі з неграмотністю. Було проведено адміністративні, економічні та юридичні реформи. Президент проводив перемовини з численними збройними повстанськими угрупованнями; завдяки його зусиллям у серпні 1984 року було підписано угоду про припинення вогню терміном на один рік, було створено змішану комісію для обговорення процесу роззброєння та примирення, а частина повстанців перейшла на шлях легальної громадської діяльності й політичної боротьби. Однак після того, як у квітні 1984 року наркомафія вбила міністра юстиції, в травні в Колумбії було запроваджено стан облоги[8]. В листопаді 1985 року бойовики «Руху 19 квітня» захопили й утримували Палац правосуддя в Боготі, порушивши перемир'я.
Вийшов у відставку в серпні 1986 року після завершення терміну повноважень. Помер у Боготі 2018 року.
Примітки ред.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119048574 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ https://www.eltiempo.com/politica/gobierno/vida-de-belisario-betancur-expresidente-de-colombia-302430
- ↑ Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
- ↑ https://www.elmundo.es/internacional/2018/12/07/5c09b8f1fdddff4f568b4726.html
- ↑ https://www.boe.es/buscar/doc.php?id=BOE-A-2012-11187
- ↑ Ежегодник БСЭ 1985 года. — М.: СЭ, 1985. — С. 276 (рос.)
Література ред.
- Arismendi Posada, Ignacio (1983). Gobernantes Colombianos (ісп.) (вид. 2). Bogotá: Italgraf. с. 255.
Посилання ред.
- Ruiza, M., Fernández, T. y Tamaro, E. (2004). Belisario Betancur. [1] (ісп.) . Barcelona: Biografías y Vidas. La enciclopedia biográfica en línea. Архів оригіналу за 21 січня 2020. Процитовано 23 березня 2020.
- Belisario Betancur Cuartas. [2] (ісп.) . Colombia.com. Архів оригіналу за 2 вересня 2019. Процитовано 23 березня 2020.
- Adiós a Belisario, el Presidente del ‘sí se puede’ (ісп.) . El Tiempo. 7 грудня 2018. Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 23 березня 2020.