Бельгард Олександр Карлович
Олександр Карлович Бельгард (29 січня (10 лютого) 1854, Єфремовський повіт[ru], Тульська губернія — 10 листопада 1921, Берлін, Німеччина) — російський державний діяч. Полтавський губернатор у 1896—1902 роках.
| Бельгард Олександр Карлович | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 9 березня 1896 — 28 квітня 1902 | ||
| Попередник: | Олексій Татищев | |
| Наступник: | Микола Урусов | |
| Народження: |
10 лютого 1854[1] Єфремовський повітd, Тульська губернія, Російська імперія | |
| Смерть: |
10 листопада 1921[2] (67 років) Берлін, Німецька імперія | |
| Релігія: | православ'я[1] | |
| Освіта: | Пажеський корпус | |
| Батько: | Karl Bellegarded | |
| Мати: | Sofja Bellegarded | |
| Шлюб: | Emiliya Zinovyevad | |
| Діти: | Mariya Svyatopolk-Mirskayad | |
| Нагороди: |    | |
Походження ред.
Олександр Бельгард народився 10 лютого 1854 року[3]. Його батько, Карл Бельгард[ru], був російським генерал-лейтенантом та брав участь у Кримській війні.
Рід Бельгардів походив від давнього французького дворянського роду; один з його далеких предків нібито брав участь у Другому хрестовому поході. На російську службу вступив дід Олександра.
Життєпис ред.
1871 року закінчив навчання в Пажеському корпусі та вступив на службу корнетом у Кавалергардський полк[ru]. З 1872 року служив діловодом полкового суду, з 1873 — полкового ад'ютанта, з 1874 — полкового казначея, потім — полкового квартирмейстра.
Через заборону лікарів їздити верхи 1875 року Бельгард пішов у відставку та призначений на роботу в департаменті внутрішніх зносин Міністерства закордонних справ[ru]. Після складання дипломатичного іспиту служив у канцелярії міністерства. 1877 року переведений до Міністерства юстиції, а 1878 року обраний почесним мировим суддею Єфремовського повіту; того ж року відданий у розпорядження прокурора Московської судової палати. 1886 року обраний предводителем дворянства Єфремовського повіту і пробув на посаді до 1892 року.
Мав чини камергера Двору Його Величності (1890) та дійсного статського радника (1896).
28 квітня 1892 року призначений віцегубернатором Харківської губернії. 9 березня 1896 року призначений губернатором Полтавської губернії. На посаді пробув до 28 квітня 1902 року, коли його записали до штату Міністерства внутрішніх справ.
1916 року підвищений у чині до таємного радника та призначений сенатором[4].
Після жовтневого перевороту 1917 року емігрував за кордон. Помер 10 листопада 1921 року в Берліні[3][5].
Нагороди ред.
- Орден Святого Станіслава II ступеня (1887)
- Орден Святої Анни II ступеня (1893)
- Орден Святого Володимира III ступеня (1899)
- Орден Святого Станіслава I ступеня (1901)[4]
Родина ред.
1878 року одружився із Емілією Павлівною Зінов'євою — дочкою дійсного статського радника Павла Зінов'єва та княжни Марії Петрівни Трубецької. У шлюбі народилося двоє дітей:
- Марія (1878—1920), одружена з князем Дмитром Святополком-Мирським;
- Емілія (1882—1917)[6].
Примітки ред.
- ↑ а б Картотека Амбургера
- ↑ https://www.geni.com/profile/index/6000000013292219212
- ↑ а б Erik-Amburger-Datenbank - Datensatz anzeigen. amburger.ios-regensburg.de. Процитовано 10 серпня 2023.
- ↑ а б Собственной Его Императорскаго Величества Канцеляріи Дѣло 1916 года сенатора, тайнаго совѣтника Бельгарда Александра Карловича (PDF). 1916. Архів оригіналу (PDF) за 8 липня 2016. Процитовано 10 серпня 2023.
- ↑ Александр Карлович Бельгард. geni_family_tree (укр.). 29 січня 1854. Процитовано 10 серпня 2023.
- ↑ Александр Карлович Бельгард в проекте «Общество Друзей Школы Карла Мая». web.archive.org. 15 квітня 2015. Архів оригіналу за 15 квітня 2015. Процитовано 10 серпня 2023.
Джерела ред.
- Альманахъ современныхъ русскихъ государственныхъ дѣятелей. — СПб. : Тип. Исидора Гольдберга, 1897. — С. 633—634. (рос. дореф.)
- Павловский И. Ф. Полтавцы: Иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители. — Полтава, 1914. — С. 58—59. (рос.)