Белоцький Морис Львович
Морис Львович Белоцький (Чорний) (1895—1944) — радянський партійний діяч, учасник Громадянської війни, перший секретар Киргизького обласного (республіканського) комітету ВКП(б) у 1934—1937 роках. Делегат X, XV та XVII з'їздів ВКП(б), член ЦВК СРСР.
| Белоцький Морис Львович | |||
| |||
|---|---|---|---|
| вересень 1934 — 22 березня 1937 року | |||
| Попередник: | Олександр Шахрай | ||
| Наступник: | Максим Аммосов як перший секретар ЦК КП Киргизької РСР | ||
| Народження: |
1895 Липовець, Київська губернія, Російська імперія | ||
| Смерть: |
1944 Вишній Волочок, Калінінська область, РРФСР, СРСР | ||
| Освіта: | Військова академія імені М. В. Фрунзе | ||
| Партія: | КПРС | ||
| Нагороди: |  | ||
Життєпис ред.
Походив з єврейської родини, що проживала в місті Липовець Київської губернії (нині — Вінницька область)[1].
У 1916—1917 роках брав участь у діяльності анархістських організацій. У серпні 1918 року вступив до лав РКП(б). Від того ж року очолював революційний комітет у Литві.
Від 1919 до 1920 року обіймав посади секретаря революційного командира та повітового комітету РКП(б) в Липовці й Умані. Після цього вступив до лав РСЧА, в якій служив на посадах заступника начальника політичного управління 1-ї Кінної армії, потім — військового комісара 11-ї кавалерійської дивізії[2].
Відзначився під час боїв проти армії генерала Врангеля та польсько-радянської війни. Також відзначився під час штурму повсталого Кронштадта в березні 1921 року. За ті бойові заслуги був двічі нагороджений орденом Червоного Прапора (30 липня та 23 березня 1921 року відповідно)[2]. 1923 року закінчив Військову академію РСЧА, після чого викладав там соціально-економічні дисципліни, одночасно був помічником комісара академії.
У червні 1924 року отримав пост генерального консула СРСР у місті Термезі (Бухарська Народна Радянська Республіка). Від 1925 року обіймав посаду першого секретаря Скопинського повітового комітету ВКП(б). Пізніше, 1930 року, був інструктором Північно-Кавказького крайового комітету й відповідальним секретарем Донецького окружного комітету ВКП(б). Того ж року став першим секретарем Північно-Осетинського обкому ВКП(б).
1932 року закінчив курси марксизму-ленінізму при ЦК ВКП(б), після чого отримав пост першого заступника голови «ТСОАВІАХІМу».
Від вересня 1933 року до березня 1937 року займав пост першого секретаря Киргизького республіканського комітету ВКП(б)[2].
9 липня 1937 року був виключений з лав ВКП(б), а потім заарештований разом зі своєю родиною за звинуваченням у зв'язках з ворогами народу. Засуджений до позбавлення волі. 1944 року помер у в'язниці міста Вишній Волочок (Калінінська область)[2].
Родина ред.
Був двічі одружений. Вперше - з Софією Усієвич. Від того шлюбу народився син Климент.
Друга дружина, уроджена Лордкіпанідзе, була однією з перших у Киргизії жінок-льотчиць. Обіймала посади завідувача промислово-транспортного відділу обкому партії, члена бюро обкому. Мали трьох дітей. Син Сандро став доволі відомим лікарем-імунологом, а також поетом і письменником. Від 1990 року проживав в Ізраїлі.
Примітки ред.
- ↑ Жозеф Тартаковский. Евреи в руководстве СССР (1917-1991). narod.ru (рос.). Архів оригіналу за 25 квітня 2018. Процитовано 26 листопада 2018.
- ↑ а б в г Архівована копія. Архів оригіналу за 27 січня 2013. Процитовано 28 листопада 2018.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Джерела ред.
- Киргизстан. posly.ru. Архів оригіналу за 22 квітня 2018. Процитовано 26 листопада 2018.
- Киргизия. proekt WMS. Архів оригіналу за 9 квітня 2018. Процитовано 26 листопада 2018.