Беллерофонт
| Беллерофонт дав.-гр. Βελλεροφῶν | |
|---|---|
 | |
| Беллерофонт вражає Хімер. Антична гало-римська мозаїка з Отена, II-III століття | |
| Божество в | давньогрецька міфологія |
| Батько | Главк[1][2] або Посейдон[1] |
| Мати | Еврінома[2] |
| Брати/сестри | Alcimenesd |
| Діти | Hydissusd, Isanderd, Laodamiad[3][4][1], Hippolochusd, Deidameiad і Glaucus of Lyciad |
| Частина від | давньогрецька міфологія |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Беллерофо́нт (грец. Βελλεροφῶν; род. відм. Βελλεροφόντης; Гіппоной) — напівлегендарний ефірський (коринфський) царевич, за міфологічним родоводом — син Главка, онук Сізіфа. Справжнім батьком Гіппоноя називали бога Посейдона. Відомий своїм крилатим конем Пегасом, якого царевич піймав на верхівці Акрокоринфа за допомогою казкової золотої вуздечки.
За переказами, вбив свого співвітчизника (за іншою версією — брата) Беллера, після чого й отримав прізвисько Беллерофонт, тобто «убивця Беллера»). Щоб очиститися від вбивства, Беллерофонт залишив батьківщину і прибув до двору тиринфського царя Прета. Царева дружина Антея (Сфенебея) намагалася спокусити Беллерофонта, а коли той не відповів їй взаємністю, звинуватила його перед чоловіком у посяганні на її честь. Прет відіслав Беллерофонта до свого тестя, лікійського царя Іобата з листом, у якому просив знищити гостя. За наказом Іобата Беллерофонт здійснив кілька подвигів, які всупереч сподіванням владаря не закінчилися загибеллю героя. Беллерофонт здолав Химеру, яка вивергала полум'я і мала голову й шию лева, тулуб кози, хвіст дракона. Він переміг ворогів Лікії, войовничих солімів та амазонок. Іобат одружив Беллерофонта із своєю дочкою Філоною (варіанти: Антіклеєю, Кассандрою) та зробив співволодарем і спадкоємцем лікійського престолу[5].
Але боги більше не сприяли Беллерофонтові. З трьох дітей він утратив найстаршого сина Ісандра, якого Арес убив під час боротьби з солімами; дочка Лаодамія, коханка Зевса й мати Сарпедона, загинула від стріл Артеміди. Пройнятий болем і тугою, Беллерофонт у самоті блукав берегом моря. А коли пройнятий пихою, намагався на крилах свого коня злетіти на Олімп, Пегас скинув його на землю.
Згідно з іншим міфом, Беллерофонт повернувся до Тиринфа, щоб помститися Претові й Анфеї.
У Коринфі існував культ Беллерофонта.
Наступником Беллерофонта став Фоант.
В античному образотворчому мистецтві міф про Беллерофонта представлений у вазописі, пластиці, в помпейських розписах; за мотивами міфу створено лібретто опер Т. Корнеля, Б. Фонтенеля, Ф. Сакраті, Д. Кукліна.
На честь царевича названо астероїд 1808 Беллерофон[6].
Примітки ред.
- ↑ а б в Любкер Ф. Bellerophontes // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 206–207.
- ↑ а б Любкер Ф. Glaucus // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 570–571.
- ↑ Лаодамия // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1896. — Т. XVII. — С. 339–340.
- ↑ Любкер Ф. Laodamia // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 719.
- ↑ Мустафін О. Золоте руно. Історія, заплутана в міфах. Х., 2019, с.35
- ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Беллерофонт |
Література ред.
- Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.