Вікіпедія

Белень Михайло Олексійович

Михайло Олексійович Беле́нь (19 травня 1951(19510519), село Лісковець Міжгірського району Закарпатської області) — український скульптор, графік, медальєр, живописець. Чоловік Магдалини Белень. Член НСХУ (1983), НСЖУ (1996), Заслужений художник України (2002).

Белень Михайло Олексійович
Народився 19 травня 1951(1951-05-19) (72 роки)
Лісковець
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність скульптор, графік, медальєр
Alma mater Закарпатська академія мистецтв і Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Науковий ступінь доктор мистецтвознавства[d]
Вчителі Бородай Василь Захарович
Членство Спілка радянських художників України, Спілка журналістів України і Спілка дизайнерів України
Нагороди
Заслужений художник України

Життєпис ред.

Закінчив Київський художній інститут (1983; викладачі В. Бородай, В. Борисенко, І. Макогон, В. Швецов), творчі майстерні АМ СРСР у Києві (1989).

Працював головним художником Закарпатського художньо-виробничого комбінату (1984—1987).

Творчість ред.

 
Пам'ятник листоноші Федору Фекеті в Перечині, скульптор — Михайло Белень

У місті діють районний центр культури та дозвілля, бібліотека для дорослих і дітей. Діють товариства «Просвіта» імені Духновича, колективи художньої самодіяльності серед яких: самодіяльний народний оркестр народних інструментів, самодіяльний народний хор «Зорянка», муніципальний ансамбль «Нівроку».

В релігійних конфесіях міста працюють недільні школи, дитячі та церковні хори. Традиційно проводяться свята: День міста, різдвяно-новорічні святкування «Від Миколая до Водохрещі», «Перечинські коляди», День молоді, День Незалежності, День Перемоги, осінні та великодні ярмарки, виставки писанок, творів народно-прикладного мистецтва, конкурси красунь.

У Перечині є ряд пам'яток історії та містобудування. Серед них — православна Свято-Миколаївська церква (1769 р.), римо-католицький костел св. Августина (1906 р.), монументальна дошка голові (бірову) Перечина 1932—1939 рр., провідному громадсько-політичному і культурному діячеві Закарпаття Івану Федоровичу Качалі, будинок горожанської школи, збудований у 1928 році, де зараз знаходиться Перечинська ЗОШ, приміщення залізничного вокзалу та ряд житлових будинків, збудованих на початку 20-их років минулого століття.

1995—1998 створив серію меморіальних дощок діячам історії та культури Закарпаття:

  • єпископам Андрію Бачинському, Теодору Ромжі,
  • художникам Й. Бокшаю, Г. Глюку, А. Ерделі, Ф. Манайлу,
  • артисту М. Садовському,
  • князю Ф. Корятовичу,
  • президентові Карпатської України А. Волошину, голові її сейму А. Штефану
  • на честь родини Добо (відкрита 9 січня 2014 в закарпатському селі Середньому в рамках проекту угорського МЗС «Збереження угорських пам'ятних місць»), та іншим.

Автор пам'ятників:

  • «Розірваний лист», присвячений євреям — жертвам гітлерівців (1994),
  • загиблим міліціонерам Закарпатського УВС (1997),
  • О. Духновичу (1997; усі — Ужгород);
  • поетові І. Гурдзану (с. Лісковець Міжгірського району, 1979),
  • художникові М. Мункачі (Мукачеве, 1994),
  • пілотам, полеглим під час 2-ї світової війни (Дукля, Словаччина, 1987),
  • З. Мозговому (село Тересва Тячів. району, 1988),
  • С. Вайді (м. Тячів, 1990),
  • Ю. Гуці-Венеліну (м. Свалява, 1992),
  • В. Гренджі-Донському (Міжгір'я, 2000)
  • У центрі Перечина у 2004 році відкрито єдиний у світі пам'ятник листоноші. Він славить подвиг поштаря Федора Фекети, який щодня розносив пошту, йдучи пішки від Ужгорода до Тур'їх-Ремет понад двадцять п'ять кілометрів. Автором скульптури є Михайло Белень, який за високу майстерність, виявлену у роботі над цим твором, удостоєний звання «почесний громадянин Перечина».
  • та іншим.

Створив серії медалей, присвячені художникам епохи Відродження, укр. художникам-класикам дореволюц. періоду, рос. художникам-передвижникам; понад сто медалей присвятив визнач. діячам Карпат. Русі. Медалі виконані в різних техніках, з різних матеріалів.

Автор графічної серії «Етнографія Карпат» (35 аркушів).

Автор понад 40 портретів князів та гетьманів України.

Автор публіцистичних творів:

  • «Смерековий хрест» (1995),
  • «Карпатська Україна в портретах» (1998),
  • «О. Духнович» (1999),
  • «Скарби предків» (2000, усі — Ужгород).

Учасник художніх виставок: обласних — від 1975, республіканських — від 1980, закордонних. — від 1987.

Персональні виставки відбувалися в Ужгороді (1977, 1984, 1986, 1995, 2001), Києві (1980), Кошицях (Словаччина, 1987), Сваляві (1990), Мукачевому (1992).

Громадська діяльність ред.

Член республіканської художньої ради зі скульптури Художнього фонду України, чл. правління Закарп. орг-ції НСХУ та голова секції скульптури.

Відзнаки ред.

Посилання ред.

  • М. М. Вегеш (2003). Белень Михайло Олексійович. Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — ISBN 966-02-2074-X.. Архів оригіналу за 21 травня 2021. Процитовано 26 квітня 2018.
  • Белень Михайло Олексійович Електронна бібліотека "Культура України" [Архівовано 17 квітня 2016 у Wayback Machine.]

Література ред.

  1. Вегеш М. У світі книжок Михайла Беленя // Срібна Земля. 2000, 23 груд.;
  2. Дурунда А. Ума живого відблиски // Белень М. Скарби предків. Уж., 2000;
  3. Художники Закарпаття: Альбом-каталог. Уж., 2001.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Белень_Михайло_Олексійович&oldid=40525007