Вікіпедія

Бек Тетяна Олександрівна

Тетяна Олександрівна Бек (21 квітня 1949, Москва — 7 лютого 2005, там же) — радянська російська поетеса, літературний критик та літературознавець. Член Союзу письменників СРСР (1978), Російського ПЕН-центру, секретарка Спілки письменників Москви (1991—1995).

Бек Тетяна Олександрівна
Народилася 21 квітня 1949(1949-04-21)
Москва, СРСР
Померла 7 лютого 2005(2005-02-07) (55 років)
Москва, Росія
·інфаркт міокарда
Поховання Головинське кладовище
Країна  СРСР
 Росія[1]
Діяльність письменниця, поетка, літературний критик, редакторка, викладачка університету
Сфера роботи літературна діяльністьd[2], поезія[2], літературна критика[2] і редагування[2]
Заклад Літературний інститут імені Горького
Мова творів російська
Роки активності з 1974
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бек.

Життєпис ред.

Народилася в сім'ї письменників і співавторів Олександра Альфредовича Бека і Наталії Всеволодівни Лойко в будинку ЖБК «Московський письменник» за адресою 2-а Аеропортівська, будинок 7/15 (пізніше вул. Черняховського, будинок 4), у п'ятому під'їзді, де прожила до середини 1980-х років. Вперше опублікувала віріші в 1965 році, в шістнадцятирічному віці[3].

У 1972 році закінчила факультет журналістики Московського державного університету. У 1971—1973 роках працювала бібліотекаркою у Всесоюзній державній бібліотеці іноземної літератури.

У 1976—1981 і 1993—2005 роках була членкинею редколегії і оглядачкою журналу «Питання літератури». Вела літературну колонку в «Загальній газеті» і «Независимой газете». До сфери її літературознавчих інтересів відносилася сучасна література і літературасрібного століття. Бек протягом багатьох років вела поетичний семінар в Літературному інституті імені Горького.

У 1978 році вступила до Спілки письменників СРСР, у 1991—1995 роках була членкинею секретаріату Спілки письменників Москви. У 1991 році вступила до Російського ПЕН-центру.

У 1993 році підписала «Лист 42-х» на підтримку силового розгону з'їзду народних депутатів і Верховної Ради Росії.

У 2000—2005 роках разом з Олегом Чухонцевим була співголовою програми «Нові імена в поезії» фонду Нові імена[4].

Померла 2005 року, за офіційною версією, від обширного інфаркту, проте багато обговорювали ймовірність самогубства[5] через цькування, «яке розв'язали проти Т. Бек за її висловлювання про авторів апологетичного листи Туркменбаші з пропозицією перевести його поетичні „опуси“. Антиподією року вона назвала „лист трьох відомих російських поетів до Великого Поета Туркменбаші з панегіриком його творчості, не стільки божевільним, скільки непристойно прагматичним“. А вже у нинішньому нагадала: „Негоже ні поетам, ні мудрецям перед царями підлабузнюватися, вигоду вимагаючи: такий добрим молодцям урок“». Авторами листа були поети Євген Рейн, Михайло Синельников та Ігор Шкляревський. У просуванні проекту брав участь головний редактор журналу «Знамя», відомий літературний критик Сергій Чупринін[6]. За словами Вікторії Шохіної, відігравало роль і чітке уявлення про те, що російські літератори зробили неправильно, і те, що у Бек було багато знайомих літераторів у Туркменії: знаючи про те, що там відбувається (культ особи Туркменбаші тощо), вона не могла промовчати. Після нового року, розповідає Вікторія Шохіна, троє з чотирьох — Рейн, Чупринін і Синельников — дзвонили Бек і в різній формі (від лайки Рейну до «дружніх» докорів Чуприніна) здійснювали на неї психологічний тиск. Неможливість примирити традиційне уявлення про цих людей (з Євгеном Рейном і Сергієм Чуприніним вона була давно і добре знайома, працювала з ними разом в Літінституті) та їх нинішні вчинки посилила ситуацію[7].

Похована на Гливинським кладовищі[8].

Творчість ред.

Перша публікація віршів була в журналі «Юність» в 1965 році. Це були два вірші: «Ранок вечора мудріший» і «Я з цього галасливого будинку, / Де весь день не змовкають голоси, /… / Втечу по лижні незнайомій…». Друга публікація — віршована добірка в журналі «Новий світ» у 1966 році.

У 1974 році вийшов перший збірник віршів «Шпаківні».

У 1995 році Бек як відповідальна редакторка вела книжкову серію «Самі мої вірші» у видавництві «Слово».

Її вірші перекладалися болгарською, грузинською, італійською, німецькою, польською мовами. У числі власних перекладів Тетяни Бек — вірші данських поетів Поля Лакура і Бенні Андерсена (надруковані у збірці «Із сучасної данської поезії» (М.: Веселка, 1983)).

Після 1987 року у Бек, як у багатьох інших поетів, виникли проблеми з публікаціями: радянські видавництва перестали видавати поетичні збірки, нових видавництв ще не з'явилося. Три книги, що вийшли в цей період, були видані невеликими накладами, але отримали живий відгук у любителів поезії і критиків. Критик Алла Марченко писала: "Єдина літературна подія, хоча читала запоєм все підряд, — книга Тетяни Бек. А. Шаталов (видав у власному «Дієслово» «Хмари крізь дерева») вже начебто сказав все, що треба, але так обережно і мляво — мовляв «відображає стан усього народу, кинутого в безодню соціальної революції і життєвого руйнування», — що як би і не сказав нічого: ну у кого з нинішніх поетів не знайдеш цих відображень. І Ахматову видавець згодом не раз і не два згадав, і не всує, але знову ж таки по дотичній — недосол на столі, пересіл на спині? Тим часом, на мій погляд, Тетяні Бек єдиною з усіх нас, як Ахматовій у «Реквіємі», вдалося майже неможливе — від себе за всіх заспівати те, що не лягає на голос: простий жах простого життя цієї нібито революції, приниженою і ображеною. І при цьому зберегти і мову, і голос, і слово, і ходу вірша". // Літературна газета 12 серпня 1998, № 32-33.

«Віршування було і залишається для мене доморощеним знахарськими способом самолікування: я виговарилась… і лише таким чином душевно виживала», — писала Тетяна Бек.

Визнання ред.

  • 1979 — лауреатка премії журналу «Літературний огляд».
  • 1995 — лауреатка поетичної премії журналу «Зірка».
  • 1997 — лауреатка поетичної премії журналу «Знамя».
  • Лауреатка щорічної премії Союзу журналістів Росії «Срібний гонг».
  • Лауреатка премії «Московський рахунок» у номінації «Найкраща поетична книга року».

Бібліографія ред.

Збірки віршів ред.

  • Бек Т. А. Скворешники. — Москва: Молодая гвардия, 1974. — 31 с.
  • Бек Т. А. Снегирь. — Москва: Советский писатель, 1980. — 88 с.
  • Бек Т. А., Кузовлева Т. В., Казаков О., Оболенский Ю. Молодые русские поэты / пер. Т. Мебуришвили, Г. Джулухидзе. — Тбилиси: Мерани, 1985. — 98 с.
  • Бек Т. А. Замысел. — Москва: Советский писатель, 1987.
  • Бек Т. А. Смешанный лес. — Москва: ИВФ «Антал», 1993.
  • Бек Т. А. Пятицветная тайна. — Москва, 1994.
  • Бек Т. А. Дерево на крыше. — Москва, 1997.
  • Бек Т. А. Облака сквозь деревья. — Москва: Глагол, 1997.
  • Бек Т. А. Узор из трещин. Стихи недавних лет. — Москва: ИК «Аналитика», 2002. — 110 с. — ISBN 5-93855-012-2.
  • Бек Т. А. Сага с помарками. — Москва: Время, 2004. — 397 с. — (Поэтическая библиотека). — ISBN 5-94117-098-X.
  • Бек Т. А. Избранное. — Москва: Мир энциклопедий Аванта+: Астрель, 2009. — 351 с. — (Поэтическая библиотека). — ISBN 978-5-98986-219-1.
  • Бек Т. А. Смятенная душа. — Москва: Комсомольская правда: НексМедиа, 2013. — 238 с. — (Великие поэты, № 88). — ISBN 978-5-87107-510-4.

Критичні збірки ред.

  • Бек Т. А. До свидания, алфавит. Эссе, мемуары, беседы, стихи. — Москва: Б. С. Г.-Пресс, 2003. — 638 с. — ISBN 5-93381-127-0.
  • Она и о ней. Стихи, беседы, эссе, воспоминания. — Москва: Б. С. Г.-Пресс, 2005. — 822 с. — ISBN 5-93381-183-1.

Редактура ред.

  • Антология акмеизма. Стихи. Манифесты. Статьи. Заметки. Мемуары / авт. вступ. ст., сост. и авт. примеч. Т. А. Бек. — Москва: Московский рабочий, 1997. — 366 с. — (Библиотека студента). — ISBN 5-239-01673-9.
  • Серебряный век. Поэзия / ред.-сост. Т. А. Бек. — Москва: АСТ: Олимп, 1998. — 671 с. — (Школа классики. Книги для ученика и учителя). — ISBN 5-7390-0346-6.
  • Серебряный век. Поэзия / ред.-сост. Т. А. Бек. — Москва: АСТ: Олимп, 1999. — 671 с. — (Школа классики. Книги для ученика и учителя). — ISBN 5-7390-0326-1.
  • Серебряный век. Поэзия / ред.-сост. Т. А. Бек. — Москва: АСТ: Олимп, 2000. — 671 с. — (Школа классики. Книги для ученика и учителя). — ISBN 5-7390-0346-6.
  • Серебряный век. Поэзия / ред.-сост. Т. А. Бек. — Москва: АСТ: Олимп, 2001. — 671 с. — (Школа классики. Книги для ученика и учителя). — ISBN 5-17-007199-X.
  • Серебряный век. Поэзия / ред.-сост. Т. А. Бек. — Москва: АСТ: Олимп, 2002. — 671 с. — (Школа классики. Книги для ученика и учителя). — ISBN 5-17-010728-5.

Примітки ред.

  1. ↑ LIBRIS — 2012.
  2. ↑ а б в г Czech National Authority Database
  3. ↑ Журнал «Юность», 1965, № 12, с. 78.
  4. ↑ Поэтические сборники [Архівовано 24 липня 2019 у Wayback Machine.].
  5. ↑ Неожиданная смерть поэтессы Татьяны Бек: обширный инфаркт или самоубийство? [Архівовано 2 березня 2020 у Wayback Machine.] (Полит.ру, 08 февраля 2005, 13:42)
  6. ↑ Виктория Шохина: Татьяна Бек не смогла оправиться от травли [Архівовано 2 березня 2020 у Wayback Machine.]. Полит.ру, 08 февраля 2005
  7. ↑ «Полит. Ру», 08 февраля 2005. Архів оригіналу за 2 березня 2020. Процитовано 2 березня 2020.
  8. ↑ Бек Александр Альфредович. Могилы знаменитостей. Архів оригіналу за 25 травня 2021. Процитовано 2 березня 2020.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бек_Тетяна_Олександрівна&oldid=39801659