Башняк Роман Васильович
Рома́н Васи́льович Башня́к (14 квітня 1972 — 31 січня 2015) — капітан Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.
| Башняк Роман Васильович | |||
|---|---|---|---|
 Капітан | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження |
14 квітня 1972 Новофастів, Погребищенський район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР | ||
| Смерть |
31 січня 2015 (42 роки) Чорнухине, Попаснянський район, Луганська область, Україна | ||
| Поховання | Погребищенський район | ||
| Громадянство |
 Україна | ||
| Військова служба | |||
| Роки служби | 1993-2005; 2014-2015 | ||
| Приналежність |
Україна | ||
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | ||
| Рід військ |
 Механізовані війська | ||
| Формування | |||
| Війни / битви | |||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
Життєпис ред.
Народився 14 квітня 1972 року у селі Новофастів Погребищенського району Вінницької області. З 1979 по 1989 роки навчався у місцевій школі.
1989 року вступив до Казанського військового танкового училища. Протягом 1993—2001 років служив у лавах ЗСУ на посадах командира взводу — в Бердичеві, та заступника начальника штабу бригади, що дислокується у Білій Церкві. Після звільнення 2005 року у запас, працював на різних роботах і проживав у місті Біла Церква.
Мобілізований 31 липня 2014-го Липовецько-Погребищенським об'єднаним районним військовим комісаріатом Вінницької області, капітан, командир взводу 3-ї роти танкового батальйону, 30-та окрема механізована бригада.
26 січня 2015-го капітан Башняк із побратимами виходили із Дебальцевого у напрямі Артемівська, надійшов наказ повернутись на підмогу. На зворотньому шляху поступився в евакуаційній техніці місцем молодому чоловіку, у якого двійко малих дітей. При відході з Дебальцевого танкову групу весь час обстрілювали, прорвались тільки 3 одиниці техніки, в тому числі й Т-64, командиром якого був капітан Башняк, він зазнав контузії. Загинув 31 січня в бою поблизу селища Чорнухине. Тоді ж загинули механік-водій молодший сержант Олександр Лимарь та солдат-навідник Олександр Батурін.
Довгий час вважався зниклим безвісти. У травні родина Башняків отримала підтвердження ДНК-експертизи та з'ясувала, що Романа поховали з почестями 7 березня у Тячеві — як бійця Романа Козичка.
Перепохований 23 липня 2015 року в селі Новофастів.
Лишилися батьки, брат, дружина, донька 1996 р.н.
Нагороди та вшанування ред.
- Указом Президента України № 553/2015 від 22 вересня 2015 року, «за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)[1].
- Нагороджений медаллю «За жертовність і любов до України» (посмертно).
- 31 січня 2016 року в селі Новофастів Погребищенського району на фасаді будівлі загальноосвітньої школи (вулиця Садова, 14), де навчався Роман Башняк, йому відкрито меморіальну дошку.
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 31 січня[2][3].
Примітки ред.
- ↑ Указ Президента України від 22 вересня 2015 року № 553/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 31 січня 2022.
- ↑
Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 31 січня на YouTube
Джерела ред.
- Башняк Роман Васильович [Архівовано 1 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну
- Башняк Роман Васильович [Архівовано 20 липня 2020 у Wayback Machine.] // Український меморіал
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |