Бахчисарайський фонтан
«Бахчисара́йський фонта́н» — друга південна байронічна поема російського поета Олександра Пушкіна, написана ним у 1821—1823 роках (час південного заслання) під враженням від відвідування Бахчисарайського палацу кримських ханів.
 Перше видання 1824 року | |
| Автор | Олександр Пушкін |
|---|---|
| Назва мовою оригіналу | Бахчисарайский фонтан |
| Дизайн обкладинки | художник С. Ф. Галактіонов (друге видання) |
| Країна |
 Росія |
| Мова | російська |
| Тема | подробиці життя гарема в ханському Бахчисараї |
| Жанр | поема |
| Видано | 1824 |
| Попередній твір | 1824 |
| Наступний твір | 1827 |
Сюжет ред.
Пристрасті в ханському гаремі. Одна з наложниць, грузинка Зарема, сумна тому, що хан Гірей розлюбив її заради дочки шляхтича, Марії. Ця дівчина, яку викрали з батьківського дому під час одного з татарських набігів, весь час проводить у молитвах Богородиці. Вона вважає за краще смерть долі наложниці іновірця. Вночі Зарема проникає в кімнату Марії й намагається погрозами переконати її відступитися від хана. Незабаром після цього Марія гине, а Зарема кинута в безодню вод стражами гарему:
Гарема стражами немыми
В пучину вод опущена.
В ту ночь, как умерла княжна,
Свершилось и её страданье.
Какая б ни была вина,
Ужасно было наказанье!
Хан виходить із гарему і, щоб забутися, їде на війну. Після повернення він велить спорудити в палаці в пам'ять про Марію фонтан, який молоді діви Тавриди, дізнавшись про цей сумний переказ, назвуть «фонтаном сліз».
Історія створення ред.
Пушкін із сім'єю генерала Раєвського відвідав Ханський палац у Бахчисараї 7 вересня 1820 року. У його листі до Дельвіга знаходимо наступний опис:
|
«В Бахчисарай приїхав я хворий. Я раніше чув про дивний пам'ятник закоханого хана. К ** поетично описувала мені його, називаючи la fontaine des larmes. Зайшовши до палацу, побачив я зіпсований фонтан; з заржавілої залізної трубки по краплях падала вода. Я обійшов палац з великою досадою на нехтування, в якому він нищиться, і на напівєвропейські переробки деяких кімнат. NN майже силоміць повів мене по старих сходах в руїни гарему і на ханське кладовище»[1] | 
|
Поема була розпочата навесні 1821 року. У листі братові Пушкін писав про небажаність публікації поеми з тієї причини, що «багато місць відносяться до однієї жінки, в яку я був дуже довго і дуже нерозумно закоханий». Особистість цієї дами протягом довгого часу залишається одним із невирішених питань пушкіністики (так званий таємна любов Пушкіна)[2].
Видання поеми ред.
Основна частина поеми була написана в 1822 році. У 1823 році накидалися проекти вступу. Восени поема отримала остаточну обробку і була підготовлена Вяземським до друку. Перше видання поеми «Бахчисарайський фонтан» вийшло з друку у Петербурзі 10 березня 1824 року з передмовою Вяземського: «Розмова між видавцем і класиком із Виборзької сторони або з Василівського острова». Слідом за текстом поеми Пушкін велів надрукувати «Виписку з подорожі по Тавриді І. М. Муравйова-Апостола», в якій описано відвідування Бахчисарая.
Як і та, що передувала до цього кавказька поема Пушкіна, «Бахчисарайський фонтан» вразив сучасників свободою композиції, в якій ревнителям класицизму бачилася відсутність плану. У листі до Вяземського сам поет назвав свій твір «безладними уривками». Як виправдання він писав: «Недолік плану не моя вина. Я забобонно перекладав у вірші розповідь молодої жінки». Екзотичний колорит, опис, склад — все це відповідало романтичній моді на орієнталізм і було сприйнято російськими читачами з захватом.
Зважаючи на величезний успіх поеми в 1827 році послідувало друге видання з ілюстраціями С. Ф. Галактіонова. У вересні 1825 року на петербурзькій сцені була поставлена п'єса О. О. Шаховського «Керім-Гірей, кримський хан», останній акт якої був переробкою пушкінської поеми. Татарську пісню поклав на музику композитор-дилетант В. Ф. Одоєвський.
Роки по тому Пушкін не раз із теплотою згадував про епіграф із Сааді, який поданий поемі і задає її тон: «Меланхолійний епіграф, який, звичайно, краще всієї поеми, спокусив мене»[3]. Він визнавав, що кримська поема «відгукується читанням Байрона, від якого я з розуму сходив»[4]. За радянських часів поряд із бахчисарайським фонтаном був встановлений бюст Пушкіна.
Екранізації й постановки ред.
- У 1909—1910 роках вийшов німий художній короткометражний фільм Якова Протазанова «Бахчисарайський фонтан».
- У 1934 році Борисом Асаф'євим за мотивами поеми був поставлений однойменний балет.
- За мотивами поеми Олександр Ільїнський склав однойменну оперу.
- Також за мотивами поеми Олександр фон Цемлінський написав оперу «Сарема».
Епоніми ред.
На честь героїні поеми Пушкіна Зареми названий астероїд (1012) Зарема, відкритий в 1924 році, в рік столітньої річниці від дня публікації поеми.
Література ред.
- Пушкин: Исследования и материалы / АН СССР. Ин-т рус. лит. (Пушкин. Дом). — М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1960. — Т. 3. Гроссман Л. П. У истоков «Бахчисарайского фонтана»
Примітки ред.
- ↑ Письма Пушкина [Архівовано 2009-05-17 у Wayback Machine.] lib.ru процитовано 2 грудня 2019
- ↑ Гроссман Л. П. У истоков «Бахчисарайского фонтана». Архів оригіналу за 3 грудня 2012. // Пушкин: Исследования и материалы / АН СССР. Ин-т рус. лит. (Пушкин. Дом). — М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1960. — Т. 3. — С. 49—100.
- ↑ ФЭБ: Пушкин. Возражение критикам "Полтавы". — 1949 (текст). Архів оригіналу за 3 грудня 2012.
- ↑ ФЭБ: Pushkin. Oproverzhenie na kritiki. — 1949 (текст). Архів оригіналу за 3 грудня 2012.
Джерела ред.
- Первое издание поэмы. Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 13 червня 2013. на сайті books.google.ru
- Пушкин в Бахчисарае. Архів оригіналу за 3 грудня 2012. Процитовано 13 червня 2013. на сайті crimea.krasivoe.ru