Батальйон КОП «Делятин»

Батальйон КОП «Делятин» — піхотний підрозділ, базовий тактичний підрозділ Корпусу прикордонної охорони Польської Республіки в 1939 році в місті Делятин.[1]

Батальйон КОП «Делятин»
Дата створення / заснування 1939
Зображення
Участь у військовому конфлікті Польська кампанія
Країна  Польська Республіка
Місце розташування Делятин
Час/дата припинення існування 1939

Формування та організаційні зміни ред.

Спочатку батальйон перебував у Долині (тоді називався батальйоном КОП «Долина») — після передислокації в Делятин змінив назву на Делятин.[2] Начальник штабу КОП листом № 106-1 / og.org. / 39 від 10 березня 1939 р. повідомив, що: 7 березня цього року командування батальйоном КОП «Делятин» переведено з Надвірної до Делятина.

Назва підрозділу походить від міста Делятин, розташованого наприкінці хребта Ґорґани, який тоді знаходився в Станиславівському воєводстві і був домашнім гарнізоном батальйону. Батальйон був сформований у 1939 році після того, як КОП взяв охорону колишнього кордону з Чехословаччиною від Прикордонної служби. 15 травня 1939 року батальйон став господарським відділом. Посаду інтенданта батальйону перейменовано на заступника командира батальйону з господарських питань, платника – на посаду господаря, заступника референта з озброєння – на збройника, заступника референта з питань харчування – на продовольчого.[3]

Входив до складу 1-го піхотного полку КОП «Карпати»[2] у складі 2-го батальйону. У оборонній війні 1939 року у складі 3- ї гірської бригади розділив долю інших підрозділів армії «Карпати».

Командири батальйонів ред.

  • Майор Адольф Галиновський[5][6] (січень [3] – 15 червня 1939 р.[7])
  • Майор Августин Свачина[9] (15 червня [7] – † 10 вересня 1939 Улюч)

Особовий склад батальйону КОП «Надворна». ред.

Штаб батальйону КОП «Надвірна» у березні 1939 р.[10]

  • командир батальйону – майор. Адольф Галиновський
  • ад'ютант – кап. піхотинець Станіслав Шмідт
  • інтендант – кап. адм. (піхотинець) Казімеж І Зєлінський
  • матеріальний офіцер – див Вітольд Юзеф Людвік Вітошинський
  • службовець платника – вакансія
  • лікар – кап. лук. д-р Генрик Марселі Букала
  • командир 1-ї прикордонної роти – кап. піхотинець Стефан Казимирчак
  • командир 2-ї прикордонної роти – лейтенант. Ян Непомуцен Хюбнер
  • командир 3-ї прикордонної роти – лейтенант Олександр Ладигін
  • командир роти запасу – лейтенант. Мечислав Лабендз
  • командир роти км – лейтенант п.п Антоній Олізаровський
  • командир взводу – лейтенант Юзеф Людвік Мецгер
  • Командир взводу зв'язку – лейтенант Генрик Озєвич

Примітки ред.

  1. Prochwicz, Konstankiewicz та Rutkiewicz, 2003.
  2. а б Prochwicz, 4/1994.
  3. а б Jabłonowski та ін., 2001.
  4. Jabłonowski та ін., 2001, с. 717.
  5. Adolf Galinowski (1897-1944), mjr piech., ppłk w AK. Żołnierz armii rosyjskiej od 1915 roku, od 1917 roku w I Korpusie Polskim na Wschodzie, od 1918 roku w Związku Wojskowych Polaków w Taszkencie. W WP od 1919 roku. W latach 1932-1935 dowódca batalionu piechoty 66 pp. W latach 1935-1937 w Komendzie Głównej Związku Strzeleckiego. W KOP od 1937 roku. Do stycznia 1939 roku dowódca baonu KOP „Budsław”. W styczniu 1939 roku mianowany dowódcą baonu „Nadworna” pułku KOP „Karpaty”. We wrześniu 1939 roku na dotychczasowym stanowisku. Od września 1941 roku komendant Inspektoratu Lwów - miasto ZWZ/AK, od marca 1943 do lipca 1944 roku zastępca komendanta Okręgu Lwów AK. Zmarł w lipcu we Lwowie[4].
  6. Adolf Galinowski, Serwis Polska Podziemna .
  7. а б Wiśniewska та Promińska, 2013.
  8. Jabłonowski та ін., 2001, с. 751.
  9. Augustyn Swaczyna (1896-1939), mjr piech., 1912-1914 członek drużyn „Sokoła”, żołnierz Legionów Polskich. W listopadzie 1914 roku dostał się do niewoli rosyjskiej. Po zwolnieniu żołnierz 4 DP gen. Żeligowskiego. Po powrocie do kraju p.o. dowódcy I/33 pułku piechoty. 5 lipca 1920 roku dostał się do niewoli bolszewickiej. Uciekł z obozu pod Moskwą. W 1927 roku pełnił służbę w 4 pułku strzelców podhalańskich. W KOP od 1937. Do mobilizacji dca baonu KOP „Dolina”. We wrześniu 1939 dca II/1 pp KOP „Karpaty”. Poległ w walkach z Niemcami 10 września w Uluczy[8].
  10. Rybka та Stepan, 2006.

Бібліографія ред.

  • Korpus Ochrony Pogranicza 1924-1939. Barwa i Broń. 2003. ISBN 9788390021799. OCLC 864242470.
  • Korpus Ochrony Pogranicza w przededniu wojny, Część I. Powstanie i przemiany organizacyjne KOP do 1939 r. 3 (149). Warszawa: Wydawnictwo „Czasopisma Wojskowe”: 148—160. ISSN 0043-7182.
  • Korpus Ochrony Pogranicza w przededniu wojny, Część II. Przemiany organizacyjne i przygotowania wojenne KOP w 1939 roku. 4 (150). Warszawa: Wydawnictwo „Czasopisma Wojskowe”: 148—160. ISSN 0043-7182.
  • Formacje Korpusu Ochrony Pogranicza w 1939 roku. Warszawa: Wydawnictwo Neriton. 2003. ISBN 83-88973-58-4.
  • Rocznik oficerski 1939. Stan na dzień 23 marca 1939. Kraków: Fundacja CDCN. ISBN 9788371888991.
  • [1], Iwona Wiśniewska, Katarzyna Promińska, "Wstęp do inwentarza zespołu archiwalnego „Brygada Korpusu Ochrony Pogranicza «Podole»”" 
  • O niepodległą i granice. Korpus Ochrony Pogranicza 1924-1939. Wybór dokumentów. Warszawa-Pułtusk: Wyższa Szkoła Humanistyczna w Pułtusku. Wydział Dziennikarstwa i Nauk Politycznych Uniwersytetu Warszawskiego. 2001. ISBN 83-88067-48-8. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: контрольна сума (довідка)