Басів Кут (озеро)
Озеро Басівкутське (або правильна назва з давніх часів, що відповідає критеріям поділу водойм - Басівкутський став !) — штучно створена водойма в руслі річки Устя біля колишнього села Басів Кут, що пізніше разом з Новим Двором увійшло до міської зони Рівного.
Географія ред.
Озеро міститься на півдні міста Рівне між вулицею Чорновола та вулицею Басівкутська. Має змієподібну форму та простягається з півночі на південь.
Основні характеристики озера: площа – 104 га, довжина – 3556 м, максимальна ширина – 463 м, найбільша глибина – 3,1 м, середня глибина – 2 м; відсоток заростання водойми – 5,6%. З північної сторони озера для зарегулювання та підтримання на заданому рівні об’єму води є гребля та русловий шлюз-регулятор. Гребля ґрунтова довжиною 455 м, ширина по верху 10 м, висота 7 м, покриття проїзної частини – асфальтобетон[1]
На західному березі озера знаходиться Басівкутське городище та парк історичної реконструкції «Городище Оствиця».
Історія ред.
Поселення ред.
Перша згадка про Басів Кут датується 1429 рік. Існує декілька версій щодо походження назви місцевості. Деякі вчені схиляються до версії, що Бас — це ім'я або ж прізвисько людини, яка заснувала село, а Кут — це закуття, поселення знаходиться у куті, далеко від міста. Ще один варіант, що село належало вихідцю із Туреччини, може навіть турецькому паші. Тож місцевість почали називати Пашин Кут, назва еволюціонувала у Башин Кут, а згодом і у Басів Кут.[2]
Водойма ред.
Мешканці Рівного вже давно звикли відпочивати на березі Басівкутського озера, води якого поповнює річка Устя. В долині Усті (глибина долини сягає 60 м, а ширина - 4 км), була створена штучна водойма і з тих пір почалась історія озера Басів Кут. Перегортаючи газету «Червоний прапор» за 1948 рік бібліотекарі натрапили на повідомлення про початок ремонту штучного басейну (водойми) в районі Басового Кута силами мешканців міста Рівного. Повідомляється, що частково відремонтовано басейн, для пляжу завезено 20 вагонів піску, розбито клумби, споруджено два кіоски. Відкриття пляжу намічено на 1 липня 1948 року. Ось так готувались до літнього відпочинку рівняни в післявоєнні роки.
Стаття Сокурова Є. Почались роботи на спорудженні водних басейнів / Є. Сокурова // Червоний прапор. — 1948. — № 100 /21 трав./. — С. 8.
Інфраструктура ред.
Ближче до вулиці Басівкутська знаходиться міський піщаний пляж для відпочинку жителів. На пляжі є душ та кабінки для переодягання.
Екологія ред.
Є значні проблеми з якістю води в озері. Щорічні тести якості перед купальним сезоном показують, що купання в озері є небезпечним. В більшості це спричинене незаконними зливами нечистот з житлових будинків навколо водойми.
2018. Працівники Рівненського лабораторного центру ще раніше виявили у Басівкутському водосховищі кишкову паличку та не рекомендували купатися. Тепер відпочиваючих відганяє навіть запах водосховища.[3]
2019. Басівкутське водосховище не відповідає санітарним нормам, повідомили у лабцентрі. У зразках води та піску виявили цисти лямблій. Яєць і личинок гельмінтів не було. За санітарно-хімічними показниками вода та пісок Басів Кута відповідають гігієнічним вимогам.[4]
Примітки ред.
- ↑ Петровський, А.В. (2017). Паспорт водного об’єкта. Басівкутське водосховище площею 104,0000 га, розташоване в межах міста Рівне (українською) . Рівне. с. 1-23.
- ↑ Озеро Басів Кут, Рівне. UA.IGotoWorld.com. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 28 вересня 2020.
- ↑ Пліснявий Басів кут: чому водойма засмерділася і як реагують служби. Четверта влада (укр.). Процитовано 28 вересня 2020.
- ↑ Стратонова, Наталія (28 вересня 2020). Через негоду та сусідський горіх родина в Рівному три дні сиділа без світла. Суспільне. Архів оригіналу за 3 жовтня 2020. Процитовано 27 січня 2023.