Басов Михайло Васильович

Михайло Васильович Басов (1902(1902), село Ілліна Гора Дем'янського повіту Новгородської губернії, тепер Дем'янського району Новгородської області, Російська Федерація — розстріляний 28 жовтня 1950, Лефортовська тюрма, Москва) — радянський державний діяч, заступник голови Ради міністрів Російської РФСР, голова Державної планової комісії РМ РРФСР. Депутат Верховної ради РРФСР 2-го скликання.

Басов Михайло Васильович
Народився	1902 Ілліна Гора (Новгородська область), Дем'янський район, СРСР
Помер	28 жовтня 1950(1950-10-28) Москва, СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	політик
Партія	ВКП(б)
Нагороди

Життєпис

Народився в бідній селянській родині. Батько загинув під час російсько-японської війни 1905 року. Михайло Басов навчався в сільській школі, наймитував у заможних селян.

Потім закінчив Інститут народної освіти в місті Новгороді та повернувся до рідного села Ілліна Гора, де працював вчителем.

Служив у Червоній армії. Член ВКП(б) з 1928 року.

Після демобілізації працював у Комісії із покращення життя дітей у Ленінграді.

У 1934 році закінчив Ленінградський інженерно-економічний інститут.

З 1934 року — інженер, начальник відділу Ленінградського заводу «Більшовик».

Перебував на відповідальній партійній роботі: інструктор Володарського районного комітету ВКП(б) міста Ленінграда; інструктор, заступник завідувача відділу кадрів Ленінградського міського комітету ВКП(б).

З квітня 1940 по 1941 рік — секретар Красногвардійського районного комітету ВКП(б) міста Ленінграда.

У 1941—1943 роках — секретар Ленінградського міського комітету ВКП(б) із оборонної промисловості.

У 1943—1946 роках — заступник секретаря Ленінградського міського комітету ВКП(б) із оборонної промисловості — завідувач відділу оборонної промисловості Ленінградського міського комітету ВКП(б).

У березні 1946 — 1948 року — 1-й заступник голови виконавчого комітету Ленінградської міської ради депутатів трудящих.

24 травня 1948 — 18 вересня 1949 року — заступник голови Ради міністрів Російської РФСР — голова Державної планової комісії РМ РРФСР.

12 жовтня 1949 року заарештований в рамках т. зв. «Ленінградської справи». 28 жовтня 1950 року Військовою колегією Верховного суду СРСР за участь у «контрреволюційній антипартійній групі ворогів народу в Ленінграді» засуджений до смертної кари. Розстріляний того ж дня у Лефортовській в'язниці Москви, похований на Донському кладовищі Москви.

Посмертно реабілітований в травні 1954 року ухвалою Військової колегії Верховного суду СРСР.

Нагороди і відзнаки

• орден Леніна
• орден Вітчизняної війни І ст.
• орден Трудового Червоного Прапора
• орден Червоної Зірки (21.03.1940)
• медаль «За оборону Ленінграда»
• медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945)
• медалі

Джерела

• Басов Михаил Васильевич // Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза (1898—1991). (рос.)
• газета «Ленинградская правда», 31.01.1947 (рос.)