Баркарола (Шопен)
Баркарола Fis-dur op. 60 Фредерика Шопена — фортепіанний твір, написаний у 1845–1846 роках, того ж року й виданий. В цьому творі Шопен звертається до жанру баркароли — пісні венеційських гондольєрів, що в XIX столітті надихнула багатьох видних композиторів, зокрема Ф. Мендельсона, Ф. Ліста чи Ґ. Форе.
| Баркарола | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Композитор | Фридерик Шопен | |||
| Каталог | C 6[1] і B 158[1] | |||
| Створено | 1846 | |||
| Тональність | Фа-дієз мажор | |||
| Інструментування | фортепіано | |||
|
| ||||
Часто звертається увага на спорідненість Баркароли з ноктюрнами, a також Колисковою op. 57.
Примітки ред.
Посилання ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Баркарола (Шопен)
- Аналіз [Архівовано 15 липня 2011 у Wayback Machine.] на сервісі Chopin: Poeta fortepianu [Архівовано 17 червня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
|
Це незавершена стаття про музику. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |