Баришников Михайло Миколайович
| Баришников Михайло Миколайович | |
|---|---|
| рос. Михаил Николаевич Барышников латис. Mihails Barišņikovs | |
 | |
| Народився |
27 січня 1948[1][2][…] (76 років) Рига, Латвійська РСР, СРСР[1] |
| Країна |
 СРСР США Латвія |
| Національність | росіяни |
| Місце проживання | США |
| Діяльність | Хореограф |
| Alma mater | Riga Secondary School No. 22d, Ризька балетна школаd і Академія російського балету імені А. Я. Ваганової |
| Знання мов | російська, англійська і латиська |
| Заклад | Маріїнський театр, Державний академічний Великий театр Росії, National Ballet of Canadad, Американський театр балетуd, New York City Balletd, White Oak Dance Projectd і Baryshnikov Arts Centerd |
| Членство | Американська академія мистецтв і наук і Справжня Росіяd |
| Роки активності | 1968 — тепер. час |
| Батько | Микола Баришников |
| У шлюбі з | Lisa Rinehartd |
| Діти | Anna Baryshnikovd і Shura Baryshnikovd |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0000864 |
Бари́шников Михайло Миколайович (27 січня 1948, Рига) — американський балетний танцівник, хореограф, балетмейстер, актор кіно російського походження.
Життєпис ред.
Народився в родині російських мігрантів у Ризі. Навчався у Ризькій середній школі № 22. Займатися балетом почав у Ризькому хореографічному училищі у педагога Юріса Капраліса і Валентина Блінова. Вчився в одному класі з Олександром Годуновим. Продовжив навчання в Ленінградському хореографічному училищі в класі Олександра Пушкіна (у нього ж раніше навчався Рудольф Нурієв).
Був солістом Кіровського театру в Ленінграді в період 1967—1974 років. Під час гастролей радянського театру за кордоном в 1974 році, отримавши запрошення вступити у трупу Американського театру балету від Олександра Мінца вирішив не повертатися до СРСР і залишитися в Канаді. Став «неповерненцем»[4]., що викликало великий скандал у радянських політичних колах.
Танцював у різних трупах і згодом став основним танцюристом у трупі Американського театру балету (АБТ), партнером Гілсі Кіркланд. Удосконалював свою майстерність у відомого балетного педагога-репетитора Валентини Переяславець.[5] У 1978-80 виступав у трупі Нью-Йоркського міського балету, створеного Джорджем Баланчиним. В період 1980—1989 років директор, балетмейстер і прем'єр Американського театру балету.
З 1990 по 2002 рік очолював трупу «Проект білий дуб» (Флорида), яку він заснував разом з Марком Морісом[6]. Від 2005 року художній керівник «Центру мистецтв імені Михайла Баришнікова»[7].
Знімався в кіно, зокрема в популярному телесеріалі «Секс і місто». Зіграв колишнього радянського танцюриста-«неповерненця» у фільмі «Білі ночі» (1985). Брав участь у драматичному спектаклі «Метаморфози» (1989) на Бродвеї.
В лютому 2022 виступив проти російського вторгнення в Україну[8]. У березні того ж року разом із письменником Борисом Акуніним та економістом Сергієм Гурієвим запустив благодійний проект «Справжня Росія» (True Russia), спрямований на збір коштів на користь українських біженців[9][10]. Сайт проекту був заблокований на вимогу Генпрокуратури Росії 24 травня 2022 року, після чого Баришников звернувся з відкритим листом до Володимира Путіна: «Такі, як ми, принесли більше честі російському світу, ніж вся ваша неточна високоточна зброя. Вашому російському світу — світові страху, світові, що спалює підручники української мови, не бувати, доки є ми, щеплені в дитинстві від цієї чуми. Нашому ж світу бути — незважаючи на всі ваші блокування. Ми знаємо, як зберегти цінності нашого російського світу. А ваш світ, якщо не прокинеться, помре від своїх страхів.»[11]
Фільмографія ред.
- Точка звороту (The Turning Point) — 1977
- Білі ночі (White Nights) — 1985
- Справа фірми (Company Business) — 1991
- Секс в місті (серіал) — 2003—2004
Приватне життя ред.
Багато років живе у фактичному шлюбі з танцівницею Американського театру-балету та журналісткою Лізою Райнгарт (Lisa Rinehart), з якою має трьох дітей: сина Пітера (* 1989), дочок Анну (* 1992) та Софію (* 1994).
З американською акторкою Джессікою Ленґ має дочку Александру (* 1981).
Під час роботи в Американському театрі балету мав роман із партнеркою Гілсі Кіркланд. Подробиці їх складного роману балерина опублікувала 1986 року в автобіографії «Dancing on My Grave»[12].
Цікаві факти ред.
- Михайло Баришников номінувався на «Оскар» за роль другого плану в картині «Поворотний пункт». Фільм був представлений в одинадцяти номінаціях на премію, але не отримав жодної.
- Втеча Баришникова із СРСР нагадала такий же вчинок 13-річної давнини іншої радянської балетної зірки — Рудольфа Нурієва. Цій події присвятив сатиричний експромт відомий російський актор і поет Валентин Гафт:
На гастролях был балет,
все собрались — Миши нет!
Оказалось, он — на месте.
остальные — просто вместе.
- Поет Йосип Бродський присвятив Баришникову кілька віршів: «Класичний балет є замок краси…» [11] (зі збірки «Частина мови») і «Раніше ми поливали газон з лійки…» (з книги «Пейзаж з повінню»).
Примітки ред.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #11866588X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Filmportal.de — 2005.
- ↑ Discogs — 2000.
- ↑ Первые ласточки. Рудольф Нуриев и другие танцовщики-диссиденты. МК-Бульвар № 564. 19 березня 2008. Архів оригіналу за 23 жовтня 2013. Процитовано 7 січня 2013.
- ↑ Людмила Волянська. «Незрівняний ювілей незрівняної артистки» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 січня 2019. Процитовано 3 січня 2019.
- ↑ About BAC. Архів оригіналу за 15 квітня 2009. Процитовано 22 жовтня 2013.
- ↑ Staff of the BAC. Архів оригіналу за 6 травня 2009. Процитовано 22 жовтня 2013.
- ↑ В России запрещают выступления высказавшихся против войны артистов
- ↑ Борис Акунин: Думаю, что последняя глава путинского государства началась. [Архівовано 2022-03-18 у Wayback Machine.] // Русская служба BBC, 17 марта 2022
- ↑ благотворительный проект True Russia. Архів оригіналу за 17 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022.
- ↑ Михаил Барышников обратился с письмом к Владимиру Путину. Радио Свобода (рос.). 1 червня 2022. Процитовано 13 липня 2023.
- ↑ Kirkland, Gelsey, and Greg Lawrence. Dancing on My Grave. Garden City, New York: Doubleday and Company, 1986 (ISBN 0-385-19964-3).
Література ред.
- Аловерт Н. Михаил Барышников. Я выбрал свою судьбу. — М. : АСТ-Пресс Книга, 2006. — 344 с. — (Звёзды балета[ru]). — 5000 екз. — ISBN 5-462-00431-1.
- Барышников Михаил Николаевич // Иванян Э. А.[ru] Энциклопедия российско-американских отношений. XVIII—XX века. — М.: Международные отношения, 2001. — 696 с. — ISBN 5-7133-1045-0.
- Красовская В.[ru]. Михаил Барышников // Профили танца. — СПб. : Академия Русского балета имени А. Я. Вагановой, 1999. — С. 331—352. — 400 с. — (Труды Академии Русского балета имени А. Я. Вагановой). — 2000 екз. — ISBN 5-93010-001-2.
Посилання ред.
.svg){kind=small}
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Баришников Михайло Миколайович |
- Михайло Баришников на сайті IMDb (англ.)