Барба-Ніколь Кліко-Понсарден
Барба-Ніколь Кліко-Понсарден (також Мадам Кліко, фр. Barbe-Nicole Clicquot-Ponsardin; 1777-1866) - французька підприємниця, яка, залишившись вдовою в 27 років, прийняла винний бізнес свого чоловіка - компанію-виробника шампанських вин, що володіє брендом «вдова Кліко», й існує донині.
| Барба-Ніколь Кліко-Понсарден | |
|---|---|
| фр. Barbe-Nicole Clicquot-Ponsardin фр. Barbe-Nicole Clicquot-Ponsardin Veuve Clicquot | |
 | |
| Прізвисько | La Grande Dame de la Champagne |
| Народилася |
16 грудня 1777[1][2][3] Реймс |
| Померла |
29 липня 1866[1] (88 років) Бурсо |
| Поховання | Cimetière du Nordd |
| Країна |
.svg){kind=small} Франція |
| Діяльність | бізнесвумен |
| Галузь | виноградарство[4] і Шампанське[4] |
| Знання мов | французька |
| Батько | Nicolas Ponsardind |
| Мати | Marie Jeanne Huart-Le Tertred[5] |
| У шлюбі з | François Marie Clicquotd |
| Діти | Clémentine Clicquotd[5] |
Біографія ред.
Народилася 16 грудня 1777 року в Реймсі, Франція. Була дочкою багатого батька - Понса Жана Нікола Філіпа Понсардена (фр. Ponce Jean Nicolas Philippe Ponsardin), французького текстильного фабриканта та політичного діяча, і матері - Жанни Жозеф Марі-Клементін Летертр Уарт (фр. Jeanne Josephe Marie-Clémentine Letertre Huart)[6].
У віці 21 року вона вийшла заміж за підприємця Франсуа Кліко (фр. François Clicquot), який помер шість років по тому, в 1805 році, залишивши дружині управління справами, пов'язаними з банківською діяльністю, торгівлею шерстю і виробництвом шампанського. Мадам Кліко, як стали називати молоду вдову, сконцентрувалася на виноробстві - компанія стала називатися «Вдова Кліко». Під її керівництвом винороби розробили процес ремюажу, що дозволив вирішити проблему з осадом у вині, не втрачаючи при цьому вуглекислий газ. Спочатку компанія намагалася зберегти цей метод в секреті, але в кінці 1820-х років секрет був розкритий і інші виноробні будинки стали впроваджувати потокові лінії ремюажу.
Після поразки Наполеона французьку провінцію Шампань окупувала російська армія. У період окупації шампанське стало предметом реквізиції. Коли в результаті експропріації винні підвали «Вдови Кліко» спорожніли, вона заявила: «Сьогодні вони п'ють. Завтра вони заплатять»[7]. Її слова виявилися пророчими, оскільки наступні 100 років, аж до революції 1917 року, Російська імперія стала за обсягом замовлень другим в світі споживачем шампанського[8].
Барба-Ніколь Кліко-Понсарден більш заміж не виходила, жила в замку Шато де Бурсо (фр. Château de Boursault) містечка Бурсо, де померла 29 липня 1866 року. Вона була похована у родинному склепі Кліко-Понсарден на Північному кладовищі в Реймсі[9]. Замок успадкувала герцогиня Анна д'Юзес, її правнучка[10].
Примітки ред.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ GeneaStar
- ↑ Roglo — 1997. — 9000000 екз.
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ а б Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- ↑ Women with Attitude [Архівовано 6 листопада 2012 у Wayback Machine.], Susan Vinnicombe, John Bank, 2003, ISBN 0-415-28742-1, accessed 17 March 2009(англ.)
- ↑ H. Johnson Vintage: The Story of Wine, стр. 330—341, Simon and Schuster, 1989 год, ISBN 0671687026(англ.)
- ↑ D. and P. Kladstrup Champagne: How the World’s Most Glamorous Wine Triumphed Over War and Hard Times (New York: William Morrow, 2005), стр. 83-84, ISBN 0060737921.
- ↑ Alphonse Rocha, 2015.
- ↑ La Duchesse D’Uzès [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.](фр.)
Посилання ред.
- Site de la Maison Veuve Clicquot Ponsardin – сайт дому Вдови Кліко (фр.) [Архівовано 1 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- «Veuve Clicquot» [Архівовано 7 травня 2006 у Wayback Machine.] на сайті placorama.free.fr.