Вікіпедія

Банківський рахунок

Ба́нківський раху́нок — рахунок, на якому обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів[1].

Операції по банківському рахунку проводять відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»[2] та підзаконних актів Національного банку України.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму.

Договір банківського рахунка ред.

За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Договір банківського рахунку та його різновид — договір банківського вкладу — укладаються в письмовій формі.

Банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта[3].

Відкриття банківського рахунку становить собою відкриття облікового запису, що його банк використовує для обліку грошових операцій клієнта.

Види банківських рахунків за законодавством України ред.

Згідно з Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затв. постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 р. № 492[4], в українських банках можуть відкриватися такі види рахунків:


Банкам забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки.

Інші види рахунків ред.

В економічних відносинах застосовуються також такі рахунки, як:

  • Біржовий рахунок;
  • Депо-рахунок;
  • Дисбурсментський рахунок;
  • Єдиний казначейський рахунок;
  • Житловий ощадний рахунок;
  • Іменний рахунок вкладника;
  • Індивідуальний пенсійний рахунок;
  • Накопичувальний пенсійний рахунок;
  • Картковий рахунок;
  • Картковий рахунок чека;
  • Кліринговий рахунок;
  • Єдиний кліринговий рахунок;
  • Кодований рахунок;
  • Консолідований рахунок;
  • Консолідований картковий рахунок;
  • Кореспондентський рахунок;
  • Консолідований кореспондентський рахунок;
  • Кореспондентський рахунок ЛОРО;
  • Субкореспондентський рахунок;
  • Окремий рахунок із спеціальним режимом функціонування;
  • Особовий рахунок;
  • Рахунок ДЕПО;
  • Рахунок ДЕПО ЛОРО;
  • Рахунок ДЕПО НОСТРО;
  • Рахунок завантаження;
  • Спеціальний рахунок (щодо експлуатації ядерних установок);
  • Технічний рахунок;
  • Транзитний рахунок.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 14 жовтня 2012.
  2. ↑ Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»
  3. ↑ Глава 72 Цивільного кодексу України
  4. ↑ Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах: Постанова Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492. Архів оригіналу за 28 жовтня 2012. Процитовано 14 жовтня 2012.
  5. ↑ Стаття 14.1.226 Податкового кодексу України. Архів оригіналу за 4 листопада 2012. Процитовано 14 жовтня 2012.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Банківський_рахунок&oldid=38881167