Банкноти італійської ліри
Банкноти італійської ліри друкувалися між 1866—2001 роками. Спочатку вони були законним платіжним засобом Королівства Італії (1861—1946), а потім Італійської республіки з 1946 року і до повного переходу на євро 1 січня 2002-го. Протягом всієї своєї історії було випущено 19 номіналів банкнот. Найменшим номіналом була банкнота 50 чентезимо, а найбільшим — 500 000 лір.
Історія ред.
Королівство Італія (1861—1946) ред.
Ліра (позначення: ₤, зазвичай також L. чи LIT) офіційно стала валютою і законним платіжним засобом Королівства Італії з виданням указу від 24 серпня 1862 року, після чого вона замінила всі інші валюти, що знаходилися в доунітарних італійських державах.[1]
Ще до об'єднання Італії різні банки на Апеннінському півострові випускали паперові гроши-банкноти, які конвертувалися в дорогоцінні метали. Після політичного об'єднання держави Національний банк Королівства Італія випустив банкноти номіналом 25, 50, 100, 500 та 1000 лір розміром 80×40 мм, які були надруковані на фабриці «Officina carte valori» у Турині.
Через втрату 1866 року конвертованості банкнот, був встановлений обов'язковий їхній обмінний курс на монети, який діяв до 1881 року. Через це поширення банкнот на ринку стало складнішим, оскільки громадяни бажали тримати заощадження в монетах, тому 1874 року італійський уряд вирішив випустити банкноти дрібного номіналу.
У 1881 році уряд вирішив продовжити термін дії банкнот, як законного платіжного засобу ще на два роки, але через фінансову кризу 1887-го конвертованість банкнот в еквівалент у дорогоцінному металі знову була заборонена.
У 1895 році італійський уряд довірив друк банкнот Банку Італії й встановив перші правила щодо випуску банкнот. Було вирішено використовувати лише білий папір з водяними знаками, що поставлявся італійськими паперовими фабриками й використовувати на банкнотах малюнки сієнського ювеліра Рінальдо Барбетті. Громадськість критикувала банальність задуму та недоліки виконання банкнот, які, на їхню думку, були дуже прості для підробки; незважаючи на це, банкноти цього типу продовжували друкувати і наступних десятилітть.[2]
У 1910 році Джованні Капранезі було доручено розробити нові банкноти номіналом 50, 100, 500 та 1000 лір.[3] Перша банкнота, номіналом 50 лір, була випущена в обіг лише 1915 року і використовувалася до 1950 року. Цього часу, через нестачу потужностей виробництво паперу з водяними знаками також здійснювалося на фабриці «Cartiere Miliani», а Банк Італії розпочав роботи з будівництва власної паперової фабрики.
У 1928 році було засновано Державний Інститут друку і карбування (Istituto Poligrafico e Zecca dello Stato), перед яким поставили завдання щодо забезпечення графічних та поліграфічних потреб державного управління, включаючи банкноти. Під час Другої світової війни на друкарській фабриці в Л'Аквілі проводилися роботи з випуску банкнот для італійських колоній в Африці та окупованої Албанії у 50, 100, 500 і 1000 лір. Але через серйозні руйнування будівлі під час бомбардувань, 1944 року їхнє виробництво було припинено.
Цього періоду, банкноти, розроблені Барбетті, все ще перебували в обігу Рима. У північній Італії зі створенням Італійської Соціальної Республіки друкування банкнот відбувалося в установах Італійського інституту графічних мистецтв у Бергамо, майстернях Альф'єрі та Лакруа в Мілані та Географічному інституті де Агостіні в Новарі.
На півдні Італії після висадки союзників поширилася нова валюта — ам-ліра, яка залишалася в обігу до 1950 року.
Період між створенням фашистського уряду та скасуванням монархії (1922—1946) ред.
Міністерським указом від 19 травня 1926 року італійські банкноти були ретушовані з графічної точки зору.[4] Фактично було вирішено, що фасції мають розміщуватися на зворотному боці банкноти, а дата має зазначатися на лицьовій стороні, за якою слідує порядковий номер римськими цифрами за роком дії фашистського уряду.
За двадцять років Банк Італії створив лише три нових типи банкнот[4]:
- банкнота у 50 лір, випущена відповідно до міністерського указу від 10 жовтня 1933 року, містила на лицьовій стороні зображення Юлія Цезаря з датою випуску праворуч від нього, а зворотний бік зображав Капітолійську вовчицю.
- банкнота у 100 лір, випущена у 1931 році, велика увага у її дизайні приділялася зображенню символів державної влади, відповідих соціально-політичному контексту того часу. На лицьовій стороні банкноти під словом «сто» містилося зображення давньоримської богині Роми в шоломі, що сидить перед Капітолійською вовчицею; в руці вона тримала спис, а під пахвою щит з дуже популярною у ті роки абревіатурою «SPQR».
- банкнота у 1000 лір, випущена у 1930 році, виготовлялася відповідно до міністерського указу 1929 року, згідно з яким на лицьовій стороні банкноти зображався овал з квітковою гірляндою, перерваний вгорі державною печаткою, а знизу предсталялися уособлення «королев моря», а саме Генуї та Венеції.
В останні роки правління фашистського уряду, у зв'язку з початком війни, банкноти нового дизайну не розроблялися, в обігу використовувалися перероблені старі моделі, створені Барбетті на початку 20-го століття.
Одними з останніх випусків банкнот Королівства Італія, стали так звані серії типу «Imperiale» (1939—1943) та типу «Lira Luogotenenziale» (1944—1946), представлені «державними білетами» по 1, 2, 5 і 10 лір.
Республіка Італія (1946—2002) ред.
Першими лірами Республіки Італія, стали так звані «апельсинові ліри» («lira Arancia»), через зображення на монетах апельсину, які випускалися між 1946—1950 роками. Після Другої світової війни італійська валюта зазнала сильної інфляції, і через втрату купівельної спроможності було прийнято рішення про випуск банкнот номіналом 5000 та 10 000 лір, при цьому було вирішено скасувати випуск розмінних монет — чентезимо. Фактично, між 1938 та 1964 роками ліра стократно втратила свою купівельну спроможність.
У 1960-х роках Банк Італії вирішив оновити дизайн всього банкнотного ряду і довірив їхню розробку Флоренцо Мазіно Бессі. План полягав у тому, щоб розмістити портрети Верді, Рафаеля та Мікеланджело на банкнотах у 1000, 5000 та 10000 лір відповідно, а для більших номіналів було обрано зображення Леонардо да Вінчі. Ще одним нововведенням, стало зменшення розмірів банкнот, щоб населенню було їх зручно класти в гаманець, не згинаючи. Наприкінці 1960-х років у банкнотах було введено новий елемент захисту від підробки — металеву стрічку, яка вживлювалася в папір, а державною печаткою на купюрах став лев Сан-Марко.
Протягом 1970-х років було випущено банкноти двох нових проміжних номіналів: 2000 та 20000 лір. Крім того, було вирішено боротися з фальшуванням абсолютно новим методом: на банкнотах були присутні водяні знаки у вигляді портретів невідомих осіб, що за задумом мало привертати більше уваги італійців щодо виявлення підробки. Розробкою дизайну цих нових банкнот займалися Джованні Піно та Гульєльмо Савіні.
У наступному десятилітті для боротьби з фальшивомонетництвом були запроваджені спеціальні машини для розпізнавання підроблених банкнот; зокрема, папір із водяними знаками фарбувався люмінесцентними фібринами. Незважаючи на це, у 1985 році стався один із найвідоміших випадків італійського фальшивомонетницького мистецтва: на Сицилії було вилучено 14 000 екземплярів підроблених банкнот номіналом у 50 000 лір.[5] Підроблені банкноти мали вручну відретушований дизайн, який створювався за 25 друкованих проходів й були повністю ідентичні оригіналу.
Також у 1980-х роках було надруковано нову серію банкнот із зображенням:
- Марко Поло на 1000 лір
- Вінченцо Белліні на 5000 лір
- Алессандро Вольта на 10 000 лір
- Джан Лоренцо Берніні на 50 000 лір
- Караваджо на 100 000 лір
Останнім періодом, коли італійські банкноти зазнали багато нововведень — стали 1990-ті роки. Зокрема, були вдосконалені елементи захисту, на стрічці, що вживлювалася у папір, було введено мікротекст, який читався проти світла, та чорнило з мінливим коліром. У 1997 році була введена остання банкнота італійської ліри нового номіналу у 500 000 лір.
Перелік банкнот ред.
Банкноти італійської ліри поділяються на декілька категорій в залежності від їхнього найменування на них:
- банкноти Національного банку Королівства Італія (Banca Nazionale nel Regno d'Italia)
- консорціумні білети (Biglietti Consorziali)
- державні білети (Biglietti di Stato)
- касові ваучери (Buoni di Cassa)
- банкноти Банку Італії (Banca d'Italia)
Банкноти типу Banca Nazionale nel Regno d'Italia (1866—1896) ред.
Банкноти зразка 1866 року першого типу ред.
Банкноти зразка 1866—1869 років другого типу ред.
Банкноти зразка 1872—1873 років ред.
Банкноти зразка 1878—1883 років ред.
Банкноти типу Biglietti Consorziali (1874—1881) ред.
Банкноти типу Biglietti di Stato (1882—1925) ред.
Банкноти типу Buoni di Cassa (1893—1894) ред.
Банкноти типу Banca d'Italia «Велика літера» (1896—1950) ред.
Банкноти типу Buoni di Cassa (1914—1921) ред.
Банкноти типу Banca d'Italia (1915—1943) ред.
Банкноти типу Biglietti di Stato (1923—1925) ред.
Банкноти типу Banca d'Italia «Італія» (1930—1943) ред.
Банкноти типу Biglietti di Stato (1935—1944) ред.
Банкноти типу Biglietti di Stato (1944) ред.
Банкноти типу Banca d'Italia (1944—1946) ред.
Банкноти типу Banca d'Italia (1945—1950) ред.
Банкноти типу Biglietti di Stato (1951) ред.
Банкноти типу Banca d'Italia (1947—1962) ред.
Банкноти типу Banca d'Italia (1962—1973) ред.
Банкноти типу Biglietti di Stato (1966—1979) ред.
Банкноти типу Banca d'Italia (1969—1983) ред.
Банкноти типу Banca d'Italia (1978—1984) ред.
Банкноти типу Banca d'Italia (1982—1999) ред.
Зображення | Номінал (лір) |
Розміри (мм) |
Основний колір |
Опис | Дата | |||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Аверс | Реверс | Аверс | Реверс | Перший друк | Останній друк | |||
1000 | 113 × 60 | Коричневий | Марко Поло | Фасад палацу дожів у Венеції | 16 березня 1982 | 9 травня 1991 | ||
1000 | 112 × 62 | Світло-пурпуровий | Марія Монтессорі | Діти в студії Армандо Спадіні | 24 жовтня 1990 | 25 липня 2001 | ||
2000 | 118 × 60 | Жовтий | Гульєльмо Марконі | Корабель «Елеттра», антени та радіоприймач |
24 жовтня 1990 | 25 травня 2001 | ||
5000 | 126 × 70 | Зелений | Вінченцо Белліні та Театр «Массімо» | Колона та сцена з опери Норма, взяті з Пам'ятника Белліні |
31 січня 1985 | 25 липня 2001 | ||
10000 | 133 × 70 | Синій | Алессандро Вольта | Храм Вольти у Комо | 3 вересня 1984 | 25 липня 2001 | ||
50000 | 150 × 70 | Фіолетовий | Джанлоренцо Берніні і Фонтан Тритона |
Кінний пам'ятник Костянтину та Царські сходи |
15 березня 1984 | 25 липня 2001 | ||
100000 | 156 × 70 | Світло-зелений | Караваджо і картина «Побажання удачі» |
Картина «Кошик фруктів» Караваджо | 25 жовтня 1983 | 25 липня 2001 | ||
500000 | 163 × 78 | Блакитний | Рафаель Санті і картина «Тріумф Галатеї» |
Картина «Афінська школа» Рафаеля | 13 травня 1997 | 25 липня 2001 |
Література ред.
- Stefano di Virgilio, La cartamoneta durante il ventennio, in Panorama Numismastico, settembre 1997, pp. 19-21.
- Angelo Siciliano, Storia della moneta del vecchio conio sostituita dall'euro il 1º gennaio 2002, in UCT, 7 giugno 2005.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Breve storia della lira numismaticaraponi.com Процитовано 24 листопада 2022
- ↑ Angelo Siciliano. Storia della moneta del vecchio conio sostituita dall'euro il 1º gennaio 2002 angelosiciliano.com Процитовано 24 листопада 2022
- ↑ Il pittore delle banconote: Giovanni Capranesi [Архівовано 2021-07-25 у Wayback Machine.] cartamonetaitaliana.com Процитовано 24 листопада 2022
- ↑ а б Stefano di Virgilio (settembre 1997). La cartamoneta durante il ventennio. Panorama Numismastico. с. 19—21.
{{cite web}}
: Пропущений або порожній|url=
(довідка) - ↑ Emissioni bancaditalia.it Процитовано 24 листопада 2022
Джерела ред.
- Каталог банкнот Італії numismatica-italiana.lamoneta.it
- Каталог банкнот Італії fox-notes.ru