Балістарій

Балістарій (лат. Ballistarius) — давньоримський вояк часів Римської імперії, який відповідав за облогову зброю, зокрема різні види баліст.

Балістарій
Країна	Стародавній Рим
Історичний період	Римська імперія

Характеристика

Належав до групи привілейованих легіонерів, які називаються імунами. Їх наймав magister ballistariorum — магістр (голова) баліст (засвідчений з II ст.), якому, своєю чергою, допомагали optio ballistariorum (командувачі катапультами) і певна кількість doctores ballistariorum (підофіцери). Кожен легіон міг нараховувати десь до 60 між катапульт та баліст.

Після військової реформи імператора Костянтина I балістарії стали окремим підрозділом, які входили до legiones pseudocomitatenses (допоміжні легіони). Вони безпосередньо підпорядковувалися військовим магістрам. Згідно Notitia Dignitatum у східній частині Римської імперії було 5 таких підрозділів: balistarii seniores (частина або весь розташовувався в Херсонесі Таврійському) і balistarii theodosiaci- legio comitatensis (підпорядкувався військовому магістру Сходу); dalistarii iuniores і dalistarii dafnenses — legio comitatensis (військовому магістру Фракії); balistarii theodosiani iuniores — legio pseudocomitatensis (військовому магістру Іллірика).

Припускають, що у IV—VI століттях баллістаріями також називали стрільців з арбалетів (manuballistas). Відомо, що принаймні в одному поході імператора Юліана Відступника охороняли балістарії та катафрактарії. Вегецій згадує, що перед бойовими порядками стояли воїни з арбалетами. Також є один барельєф III—IV століття, що зображує такого воїна. Після появи сильних частин кінних та піших лучників значення балістаріїв впало. Також у IV ст. балістаріями стали називати легку піхоту, озброєною довгим списом, що отримав назву аркбаліста (від типу великого списа, застосованого раніше в балістах-аркбалістах).

У частинах вігілів (пожежників) також були балістарії, що знищували з баліст будівлі, які не могли загасити, щоб уникнути подальшого розповсюдження вогню.

Склад

При проведенні облоги використовувалися як машини, драбини, вежі для підйому або руйнування ворожих стін, так і важкі «артилерійські» підрозділи типу балісти тощо. Часто використовували тип балісти як аркбаліста. Балістарії брали участь у польових боях, штурмували ворожі фортеці, обороняли Херсонес, ремонтували та будували укріплення.

Підрозділи балістаріїв складалися з менше ніж 975 осіб (275 власне балістаріїв, 500 — складі піхотної когорти, що прикривала позиції баліст, 200 — командири, тиловики, інженери, розвідники, сапери тощо, у них було 25 бойових метальних установок.

Джерела

• Graham Webster, Elton, Hugh, The Roman Imperial Army of the First and Second Centuries A.D., University of Oklahoma Press, 1998, ISBN 0-8061-3000-8.
• Yann Le Bohec, Armi e guerrieri di Roma antica. Da Diocleziano alla caduta dell'impero, Roma, Carocci, 2008, ISBN 978-88-430-4677-5.
• Giuseppe Cascarino, Carlo Sansilvestri, L'esercito romano. Armamento e organizzazione, Vol. III — Dal III secolo alla fine dell'Impero d'Occidente, Rimini, Il Cerchio, 2009.