Бальтазар Гакет
Бальтаза́р Гаке́т, іноді Бальтазар Гаквет[6] (Аке, Belsazar Hacquet; 1739, Ле-Конке, Франція — 10 січня 1815, Відень[7]) — австрійський[8] мандрівник, природознавець, геолог, географ, лікар, педагог, вчений-енциклопедист французького походження. Його вважають піонером в альпінізмі та в галузі дослідження природи Карпат. Досконало володів німецькою, французькою, англійською, латинською, чеською, словенською, польською мовами, а також українською мовою в обсязі, необхідному для читання лекцій у Львівському університеті. Б. Гакета можна назвати предтечею вивчення географії в цьому виші.
| Бальтазар Гакет | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1739[2][3][…] Ле-Конке |
| Помер |
10 січня 1815[1] Відень, Австрійська імперія[1] |
| Поховання | Відень |
| Країна |
 Австрійська імперія |
| Діяльність | хімік, хірург, викладач університету, геолог, ботанік, натураліст, міколог, анатом |
| Галузь | природнича історія |
| Alma mater | Віденський університет і Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького |
| Знання мов | німецька[5][4] |
| Заклад | Ягеллонський університет і ЛНУ ім. І. Франка |
| Членство | Леопольдина |
| |
Біографія ред.
Народився в 1739 р. у французькому місті Ле-Конке у Бретані.
В єзуїтській колегії в Понт-а-Мусон здобув ступінь доктора філософії, у Монпельє та Парижі вивчав медицину. Закінчив навчання 1764 року у Віденському університеті.
У 1757—1763 рр. як воєнний хірург брав участь у Семилітній війні. У середині 1760-х років перебував у Каринтії. У 1773—1787 рр. жив і працював у Словенії (Любляна).
Перебування в Галичині ред.
У 1786 р. Б. Гакета запросив до Львова губернатор Галичини Йозеф Бріґідо. У 1787 р. вчений переїхав до Галичини. Тут працював до 1805 р. професором природничого (за іншими даними — лікарського[9]) відділу Львівського університету. 20 травня 1788 року отримав номінацію професора біології медичного факультету Львівського університету. Акушерство та рільництво викладав українською мовою.
Протягом майже 20 років проживання в Галичині вивчав цей край та знайомив європейську громадськість зі своїми спостереженнями. Також у Львові одружився. Через ліквідацію Львівського університету 1805 року переїхав до Кракова.
Описав Львів, у якому нарахував 322 кам'яниці, 20 костелів та церков (до 1772 р. їх було 70), близько 3 тис. дерев'яних будинків і 40 тис. мешканців, із них 6 % німецькомовних.
Маршрути подорожей Україною, Польщею, Молдовою ред.
- 1788—1789 рр.: Путила — Кути — Яблунів — Коломия — Делятин — Надвірна — Станіслав (суч. Івано-Франківськ) — Калуш — Галич (том 1 видання Neueste physikalisch-politische Reisen in den Jahren 1788 bis 1795 durch die Dacischen und Sarmatischen oder Nordlichen Karpaten).
- 1788—1790 рр.: Зборів — Тернопіль — Чортків — Заліщики — Хотин — Могилів (суч. Могилів-Подільський) — Липкани — Ботошани (том 2).[10]
- 1791—1793 рр.: Галич — Єзупіль — Нижнів — Тлумач — Тисмениця — Майдан — Гвіздець — Заболотів — Кути — Путила — озеро «Чурєп» — витоки Пруту — витоки Бистриці-Надвірнянської — Надвірна — долина Бистриці-Солотвинської — Мізунь — Болехів — Тисів — Бубнище — долина Опору — Сколе — долина Стрия — Турка — Бориня — Дністрик (Дубовий) — Стрілки — Лінина — Старий Самбір — Лісько — Дукля — Кросно — Динів — Перемишль — Добромиль — Стара Сіль — Нагуєвичі — Стебник — Модричі — Дрогобич — Щирець — Любінь Великий — Шкло — Львів — Буськ — Сокаль — Замостя — Рава-Руська — Жовква — Мокротин — Львів (том 3). Також відвідав міста Бучач, Заліщики, Скала[7].
- 1794—1796 рр. (зі Львова до Нового Сонча через Краків): Львів — Жовква — Мокротин — Шкло — Янів — Городок — Родатичі — Яворів — Краковець — Немирів — Любачів — Ярослав — Ланьцут — Ряшів — Тарнів — Краків — Величка — Живєц — Старий Санч — Новий Санч (том 4).
- 1797: Львів — Гусятин — Кам'янець-Подільський — Могилів — Дубосари — Овідіополь — Одеса — Очаків — Херсон — Перекоп — Сімферополь — Бахчисарай — Севастополь — Євпаторія — Феодосія — Судак — Сімферополь — Перекоп — Херсон — Миколаїв — Торговиця — Умань — Тульчин — Радивилів — Львів (у Сімферополі Б. Гакет зустрівся з російським географом П.-С. Палласом, який тоді займався дослідженням Криму) (див. Reise durch die neu eroberten Provinzen Russlands, im Jahr 1797)[11].
Останній період ред.
У 1805—1810 рр. працював у Краківському університеті, зокрема, був деканом лікарського відділу (1807[9]). У 1809[9] або 1810 р. переїхав до Відня, оскільки керівництво університетом взяли до своїх рук поляки. Щоправда, вони хотіли залишити вченого у Кракові, проте той відмовився.
10 січня 1815 р. помер у Відні, похований там же.
Наукова діяльність ред.
Був членом понад 20 європейських академій наук і наукових товариств: член Імператорського товариства землеробства (1772), його секретар (1774—1780), професор медицини в Ляйбаху (Любляна, 1773—1787), член Імператорської академії рідкісних явищ природи, член Курфюрстської академії в Майнці, Економічного товариства в Ляйпцігу, Ботанічно-економічного товариства у Флоренції, Землеробського товариства Сардинського королівства.
Автор близько 100 публікацій у галузі ботаніки, біології, географії та медицини.
Публікації ред.
- Альпійська рослинність Крайни (1782).
- Світ Крайни (4 томи, 1781—1787).
- Neueste physikalisch-politische Reisen in den Jahren 1788 bis 1795 durch die Dacischen und Sarmatischen oder Nordlichen Karpaten. Nurnberg 1790, 1791, 1794, 1796 (Новіші фізично-політичні подорожі Гакета в 1788—1795 рр. через Дакійські, Сарматські або Північні Карпати). Видрукувано німецькою мовою в Нюрнберзі у 4 томах.
- Reise durch die neu eroberten Provinzen Russlands, im Jahr 1797 (Подорож 1797 р. через новопридбані російські провінції), Ляйпціґ, 1798 (географічна характеристика Правобережної України та Криму).
- Автобіографія (1813).
Примітки ред.
- ↑ а б в Dr. Constant v. Wurzbach Hacquet, Belsazer // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 7. — S. 163.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118699970 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ автор назви (ботаніка)
- ↑ а б CONOR.Sl
- ↑ https://plus.si.cobiss.net/opac7/conor/25197155
- ↑ Качор А. Криниця — окраса Лемківщини [Архівовано 12 червня 2020 у Wayback Machine.] // Краківські вісті. — 1941. — 12 черв.
- ↑ а б Медведик П. Гакет Бальтазар… — С. 325.
- ↑ Німецький — у Медведик П. Гакет Бальтазар… — С. 325.
- ↑ а б в Maślankiewicz K. Hacquet Baltazar (Belsazar)… — S. 221.
- ↑ Taras_kokovskyy (понеділок, 31 серпня 2020 р.). Тернопіль сьогодні: З минувшини нашого краю. Тернопіль сьогодні. Архів оригіналу за 31 березня 2021. Процитовано 31 березня 2021.
- ↑ Ровенчак І. Бальтазар Гакет як географ України] // Історія української географії. — Тернопіль, 2000. — Вип. 2. — С. 56—62.
Джерела ред.
- Вальо М. Бальтазар Гакет і Україна: Статті і матеріали. — Львів, 1997. — 152 с.
- Бальтазар Гакет — дослідник Південно-Східної і Центральної Європи: Дослідж. і матеріали / ред.: Л. Крушельницька, М. Вальо; упоряд.: М. Вальо. — Л., 2000. — 318 c. — Бібліогр.: с. 281—310.
- Вальо М. Слов'янські народи в дослідженнях Б.Гакета. // Балтазар Гакет — дослідник Південно-Східної і Центральної Європи. Дослідження і матеріали. — Львів, 2000. — С. 23—41.
- Гакет Бальтазар // Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 458—459.
- Іван Ровенчак. Бальтазар Гакет як географ України [Архівовано 2 квітня 2012 у Wayback Machine.] // Історія української географії. Всеукраїнський науково-теоретичний часопис. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2000. — Випуск 2. — С. 56—62.
- Медведик П. Гакет Бальтазар // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 325. — ISBN 966-528-197-6.
- Бондаренко В. Мандри і дослідження Бальтазара Гакета [Архівовано 27 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Лісовий і мисливський журнал.
- Рецензія на: «Бальтазар Гакет — дослідник Південно-Східної і Центральної Європи. Дослідження і матеріали»[недоступне посилання з лютого 2019] / Упорядкування та наукова редакція: М.Вальо, М.Кріль. — Львів, 2000. — 318 с., 36 с. іл.
- Рецензія на: «Hacquet B. Veneti-Iliri-Slovani[недоступне посилання з лютого 2019] / Poslovenil in priredil Rasto Švajgar. — Nova Gorica, 1996. — 200 s.» та «Бальтазар Гакет і Україна. Статті і матеріали» / Автор-упорядник Марія Вальо. — Львів, 1997. — 158 с.
- Maślankiewicz K. Hacquet Baltazar (Belsazar) (1739 lub 1740—1815) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1961. — T. IX/2. — Zeszyt 41. — S. 221—223. (пол.)
Посилання ред.
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Бальтазар Гакет |
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бальтазар Гакет |
- Бальтазар Гакет (Аке): його подорожі та дослідження побуту і культури Західної України[недоступне посилання з лютого 2019].
- Пілігрим. Бальтазар Гакет.
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |