Вікіпедія

Балон Володимир Якович

Володимир Якович Балон (23 лютого 1937[1][2], Ленінград — 2 лютого 2013[3][4], Москва) — радянський і російський актор, професійний спортсмен, майстер спорту СРСР (1956), чемпіон СРСР з фехтування на рапірах (юніори, 1958, дорослі, 1961), постановник трюків. З 1990 по 2002 рік був директором студії «Мосфільм-автотрюк».[5]

Балон Володимир Якович
Зображення
Зображення
Ім'я при народженні Володимир Якович Балон
Дата народження 23 лютого 1937(1937-02-23)
Місце народження Ленінград, РРФСР, СРСР
Дата смерті 2 лютого 2013(2013-02-02) (75 років)
Місце смерті Москва, Росія
Поховання Троєкуровське кладовище
Громадянство  СРСР
 Росія
Alma mater Національний державний університет фізичної культури, спорту і здоров'я імені П. Ф. Лесгафтаd
Професія актор, спортсмен
Кар'єра 1962—2013
Напрям постановка трюків
Нагороди Майстер спорту СРСР
IMDb ID 0051069
CMNS: Балон Володимир Якович у Вікісховищі

Життєпис ред.

Спорт ред.

У дитинстві Володимир мав проблеми зі здоров'ям, страждав на туберкульоз, бронхіальну астму, тому він навчався у лісовій школі, був на обліку у туберкульозному диспансері й не займався фізкультурою. Але, зрештою, йому це набридло, і, здобувши підробну довідку про те, що він здоровий, Володимир з друзями пішов у фехтувальну секцію.

Спортом почав займатися 1952 року в секції фехтування Ленінградського Палацу піонерів. 1959 року закінчив інститут фізкультури ім. Лесгафта (тренер — Костянтин Трофимович Булочко). У 1958—1961 роках — був старшим тренером ДСО «Динамо» у Ленінграді, у 1961—1964 роках — тренером ЦСКА. У 1960-ті у Ленінграді мав репутацію модника, що вів бурхливий стиль життя.[6][7]

Кіно ред.

1961 року переїхав до Москви, Ельдар Рязанов тоді почав зйомку фільму «Гусарська баллада». Балона запросили як досвідченого фехтувальника, він брав участь у масовці у ролях французів та росіян під час боїв і зіграв одну з епізодичних ролей — ад' ютанта Кутузова.

Після цього у 1964 року покинув професійний спорт, пішов у кінематограф. Часто режисери пропонували йому знятись у якійсь ролі у тих картинах, де він був постановником боїв. 1970 року знявся у двох картинах, де зіграв трьох персонажів — «Чортова дюжина» і «Крок з даху», де всі його герої фехтували.[6] Але були і такі фільми, де не було боїв, і Балон знімав просто як актор — «Дайте книгу скарг», «Микола Бауман», «Принцеса цирку», «Зухвалість», «Петька у космосі» та інші. Іноді Балона запрошували ставити фехтування на театральній сцені — так, він ставив фехтування у спектаклі «Ромео і Джульетта» у постановці Анатолія Ефроса у Театрі на Малій Бронной; ця зустріч з великим режисером відбувалась завдяки рекомендації Льва Дурова, з котрим Володимир Якович познайомився на зйомках фільму «Морські розповіді».

1965 року його запросили на зйомки фільму «Директор». Через загибель виконавця головної ролі — Євгена Урбанського, зйомки картини було припинено. А пізніше знято з іншими акторами.[8]

У 1966 році Володимир Балон був запрошений у якості постановника фехтування у фільм «Стережись автомобіля», де Ельдар Рязанов також пробував його на роль Семицвєтова, котру потім зіграв Андрій Миронов.[9]

Справжню відомість Володимиру Балону приніс телефільм «Д'Артаньян та три мушкетери», який знімали на Одеський кіностудії у 1978 році. Тоді він був запрошений режисером Георгієм Юнгвальд-Хількевичем на роль головного ворога д'Артаньяна — капітана гвардейців кардинала де Жюссака. Також, у відповідності з титрами телефільма «Д'Артаньян та три мушкетери», Володимир Балон займався питаннями фехтування у цій кінокартині. Цікавий той факт, що у романі А. Дюма де Жюссак з'являється лише єдиного разу (у сцені дуелі мушкетерів короля і гвардейців кардинала у монастиря Дешо), але саме Володимир Балон запропонував режисеру зробити у фільмі цю роль масштабнішою.[10]

Через багато років років Георгій Юнгвальд-Хількевич вирішив зняти три продовження історії про мушкетерів — «Мушкетери двадцять років по тому», «Таємниця королеви Анни або Мушкетери тридцять років по тому» і «Повернення мушкетерів, або Скарби кардинала Мазаріні». Були запрошені всі актори, які грали головні ролі у першому фільмі. Володимир Балон був постановником трюків у «Мушкетерах двадцять років по тому» (за участі Віталія Василькова) і «Таємниця королеви Анны, або Мушкетери тридцять років по тому», а у картині «Повернення мушкетерів, або Скарби кардинала Мазаріні» навчав акторів фехтуванню й ставив фехтувальні бої.[6]

У 1987 році режисер Світлана Дружинина запросила його поставити фехтування у чотирьохсерійній картині «Гардемарини, вперед!», де той зіграв невелику, але помітну роль Жака, слуги шевальє де Брільї. Володимир Якович неодноразово розказував про постановку трюков на цій картині у бесіді з журналістами: «Пам'ятаю, у „Гардемаринах“ знімали довгий бій між Боярським і Жигуновим. Бійка починається у кімнаті, потім по гвинтових сходах  переміщаються нагору, б'ються на балюстраді, відтак обидва падають вниз, фехтують там і влітають знову у ту ж саму кімнату. Тобто такий замкнений круг вийшов. Коли напередодні зйомки розказав операторові, як це буде проходити, він поморщився: „Слухай, ну нащо ці складності? Помахали клинками перед камерою для виду -  і добре“! Але сцена вийшла блискуче - заніс би її у трійку своїх кращих постановочних боїв. Вийшов „діалог на залізі“.» Як визнавав у інтерв'ю сам Володимир Балон, на зйомках «Гардемаринів» він серйозно травмував шпагою актора Сергія Жигунова — шпага Балона пройшла трохи вище очного яблука, і Жигунов ледь не позбувся зору.[11][12][13][14][15]

У 1991 році Володимир Балон також зіграв Жака у фільмі «Віват, гардемарини!», якою завершувалась трилогія картини «Гардемарини 3» просто був постановником трюків (спільно з Олександром Малишевим).[6]

Наприкінці 1980-х — початку 1990-х років Володимир Балон зібрав трюковий колектив ПТК «Потилиха» і керував ним (цей колектив брав участь у фільмах «Похорон Сталіна» і «Віват, гардемарини!»); пізніше на основі цього колективу у 1990 році була створена автостудія «Мосфільм-Автотрюк», де Володимир Якович обіймав пост директора до 2002 року, поки не пішов зі студії у зв'язку зі змінами її структури.[6]

У 2000-х роках Володимир Балон знімав мало. Окрім «Повернення мушкетерів, або Скарби кардинала Мазаріні», він спробував себе у серіалах, зіграв ролі кримінального авторитета Геннадія Карамишева («Марш Турецького») і педагога по сценічному руху Миколи Протасова («Сищики-3»). Останньою роботою став епізод на початку фільму «Сивий мерин».

У 2009 році лікарі діагностували у Володимира Балона колоректальний рак, але хворобу вдалось перемогти за допомогою хірургічного втручання. Однак через деякий час хвороба повернулась. У травні 2012 року у Балона діагностували рак легенів. На цей раз операція не принесла позитивних результатів. Помер Володимир Балон 2 лютого 2013 року, не дожив трьох тижнів до свого 76-річчя. 6 лютого актора поховали на 20-тій ділянці Троєкурівського цвинтаря у Москві[16][17].

Сім'я ред.

  • Тато — Яків Борисович Балон — інженер-будівельник у системі МВД (зокрема, він брав участь у будівництві Беломорсько-Балтійського каналу).[6]
  • Мати — Антоніна Володимирівна Балон — працювала у редакції газети у Мурманську, а відтак, коли сім'я переїхала у Ленінград, працювала білетером у Александринському театрі.
  • Перша дружина (з 1956 року по 1959 рік) — Тетяна, сокурсниця Володимира Балона. У браку з нею народилася донька Олена, котра сьогодні проживає у Вільнюсі, працює викладачем біології і директором російської школи одночасно.
  • Друга жінка (з 1960 року) — Джелла Степанівна Агафонова (13 вересня 1929 — 14 жовтня 2018), солістка ансамблю «Берізка», з якою Балона познайомив його друг Ігор Дмитрієв.

Фільмографія ред.

Ролі у кіно ред.

  1. 1962 — Гусарська балада — ад'ютант Кутузова
  2. 1964 — Дайте книгу скарг — журналіст, друг Нікітіна
  3. 1966 — Дзвонять, відкрийте двері — викладач фехтування
  4. 1967 — Ангел (новела у кіноальманасі «Початок невідомого віку») — бандит з банди Ангела
  5. 1967 — Морські розповіді — Володимир Якович, старпом (новела «Скорпіон і вата»)
  6. 1967 — Анна Кареніна — офіцер на скачках
  7. 1967 — Микола Бауман — композитор Ілля Олександрович Сац
  8. 1968 — Посміхнись сусіду — сурмач
  9. 1969 — Засідка — Ланськой
  10. 1970 — Чортова дюжина — барон Бюлов і львівський дворянин
  11. 1970 — Крок з даху — мушкетер Моруак
  12. 1971 — Зухвалість — Август Вінцент, німецький майор
  13. 1971 — Море нашої надії — судовий лікар
  14. 1972 — Петька у космосі — Олег Миколайович
  15. 1973 — З веселощами й відвагою — ватажок шпани
  16. 1973 — Люди у цивільному — офіцер СС
  17. 1978 — Д'Артаньян та три мушкетери — де Жюссак
  18. 1979 — Світ у трьох вимірах — професор Буає
  19. 1979 — Помри на конях — Вілумсон
  20. 1981 — Перстень з Амстердама — містер Лінч
  21. 1982 — Принцеса цирку — гусарський ротмістр
  22. 1987 — Час літати — капітан
  23. 1987 — Гардемарини, вперед! — Жак і учитель фехтування у навігацькій школі
  24. 1988 — Острів іржавого генерала — генерал «Велике Залізо»
  25. 1989 — Сходи — працівник кооперативу «Амальгама»
  26. 1990 — Похорон Сталіна — доктор
  27. 1991 — Віват, гардемарини! — Жак
  28. 1992 — Мушкетери двадцять років по тому — де Жюссак
  29. 2000 — Марш Турецького — Геннадій Карамишев (серія «Ліки для покійника»)
  30. 2004 — Сищики-3 — Микола Протасов
  31. 2007 — Повернення мушкетерів, або Скарби кардинала Мазаріні — де Жюссак
  32. 2010 — Сивий мерин — гість Кораблева (епізод)

Постановник трюків ред.

  1. 1962 — Гусарська балада
  2. 1966 — Бережись автомобіля[18]
  3. 1969 — Ціна
  4. 1970 — Чортова дюжина
  5. 1978 — Д'Артаньян та три мушкетери — спільно з Н. Ващиліним і А. Ходюшиним
  6. 1987 — Гардемарини, вперед!
  7. 1988 — Острів ржавого генерала
  8. 1990 — Пастка для одинокого чоловіка
  9. 1992 — Золото
  10. 1991 — Облога Венеції
  11. 1992 — Гардемарини III — за участю А. Малишева
  12. 1992 — Мушкетери двадцять років по тому— за участю У. Василькова
  13. 1993 — Таємниця королеви Анни, або Мушкетери тридцять років по тому
  14. 2007 — Повернення мушкетерів, або Скарби кардинала Мазаріні

Література ред.

  • Енциклопедія кіно Кирилла і Мефодія (CD ООО «Медіа-Сервіс 2000»)

Примітки ред.

  1. ↑ Фехтування: енциклопедія: А-Я / Федерація фехтування Росії; авт.-укл. М. Ракита, В. Штейнбах; під заг. ред. Д. А. Тишлера. — М.: Людина, 2011. — 702 с. ISBN 978-5-904885-46-5
  2. ↑ Мельман, Дмитро.  // Московський комсомолець. — 4 липня 2008. — № 24801.
  3. ↑ Помер актор Володимир Балон | РіА Новини [Архівовано 3 лютого 2013 у Wayback Machine.], ria.ru (Перевірено 2 лютого 2013)
  4. ↑ Помер Володимир Балон, капітан де Жюссак з «Трьох мушкетерів». Архів оригіналу за 3 лютого 2013. Процитовано 3 лютого 2013.
  5. ↑ Владимир Балон: «Мушкетери 30 років называють мене паханом». Архів оригіналу за 24 липня 2016. Процитовано 02.
  6. ↑ а б в г д е Неофициальный сайт Владимира Балона: Биография. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 16 листопада 2015.
  7. ↑ «Ночами сидим и бредим мушкетерами». Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 16 листопада 2015.
  8. ↑ Газета «Бульвар Гордона» | Знаменитая актёрская примета: если на съёмках лег в гроб, значит, скоро умрёшь — в отношении Евгения Урбанского сработала на 100 процентов. Архів оригіналу за 17 серпня 2013.
  9. ↑ Владимир Балон: «Мушкетёры 30 лет называют меня Паханом!». Архів оригіналу за 24 липня 2016. Процитовано 2 лютого 2012.
  10. ↑ «Каскадёр в России — игрок в русскую рулетку». Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 16 листопада 2015.
  11. ↑ «Каскадер в России — игрок в русскую рулетку». Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 16 листопада 2015.
  12. ↑ Владимир Балон: «На съёмках „мушкетёров“ мы делили женщин поровну»[недоступне посилання з Май 2018]
  13. ↑ Десять интересных фактов о Сергее Жигунове. Архів оригіналу за 7 лютого 2016. Процитовано 16 лютого 2020.
  14. ↑ Интервью Владимира Балона на Официальном сайте Льва Дурова. Архів оригіналу за 8 лютого 2016. Процитовано 16 лютого 2020.
  15. ↑ 20 любопытных фактов о съёмках «Гардемаринов». Архів оригіналу за 10 жовтня 2019. Процитовано 16 лютого 2020.
  16. ↑ РИА НОВОСТИ: «Владимира Балона похоронят на Троекуровском кладбище». Архів оригіналу за 19 липня 2018. Процитовано 16 лютого 2020.
  17. ↑ Бульвар Гордона: «Не стало звезды фильма „Д'Артаньян и три мушкетёра“ — актёра и постановщика трюков Владимира Балона». Архів оригіналу за 3 березня 2014. Процитовано 16 лютого 2020.
  18. ↑ В. Балон: «Двух картин мне достаточно!». Архів оригіналу за 12 травня 2012. Процитовано 31 липня 2012.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Балон_Володимир_Якович&oldid=39610383