Балка Шарбашева
Балка Шарбашіва[1], Балка Ковалева[2] — балка (річка) в Україні у Новоазовському районі Донецької області. Ліва притока річки Кальміусу (басейн Азовського моря).
| Балка Шарбашіва | |
|---|---|
| Витік | на південно-західній стороні від села Приморське |
| • координати | 47°18′23″ пн. ш. 37°54′52″ сх. д. / 47.30639° пн. ш. 37.91444° сх. д. |
| Гирло | Кальміус |
| • координати | 47°18′03″ пн. ш. 37°49′51″ сх. д. / 47.30083° пн. ш. 37.83083° сх. д. |
| Басейн | Азовського моря |
| Країни: | |
| Довжина | ~7,03 км |
Опис ред.
Довжина балки приблизно 7,03 км, найкоротша відстань між витоком і гирлом — 6,41 км, коефіцієнт звивистості річки — 1,10[3]. У річку впадає декілька балок.[1]. На деяких ділянках балка пересихає[3].
Розташування ред.
Бере початок на південно-західній стороні від села Приморське. Тече переважно на південний захід понад селами Соснівське та Набережне і на південно-східній стороні від селища Чермалик впадає в річку Кальміус (Павлопільське водосховище)[4][2].
Цікаві факти ред.
- Від витоку балки на східній стороні на відстані приблизно 1,87 км пролягає автошлях Т 0519[3] (автомобільний шлях територіального значення у Донецькій області. Пролягає територією Донецького, Кальміуського та Маріупольського районів через Амвросіївку — Бойківське — Маріуполь. Загальна довжина — 121,6 км).
- У XX столітті на балці існували водосховища та водокачки[2].
Примітки ред.
- ↑ а б Военно-топографическая карта Российской Империи 1846—1863 гг. (издавалась до 1919 г.), созданная под руководством Ф. Ф. Шуберта и П. А. Тучкова. Масштаб: 3 версты на дюйм. Ряд: XXVIII, лист: 16. Показаны территории: Екатеринославской губернии, Область Войска Донского. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 28 лютого 2021.
- ↑ а б в Генеральний штаб // Маріуполь // Україна Донецька область // Система координат 1942 р.
- ↑ а б в https://www.google.com.ua/maps/@47.2934742,37.8689256,14.38z?hl=uk
- ↑ В Павлопольском водохранилище снова хотят разводить карпа и осетра. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 28 лютого 2021.
Джерела ред.
- Словник гідронімів України – К.: Наукова думка, 1979. – С. 618