Балка Мендалька
Балка Мендалька[1], Яр Дикий[2][3] — балка (річка) в Україні у Дергачівському районі Харківської області. Ліва притока річки Лопані (басейн Дону).
| Балка Мендалька | |
|---|---|
| Витік | на південно-західній стороні від селища Нове |
| • координати | 50°10′44″ пн. ш. 36°10′33″ сх. д. / 50.17889° пн. ш. 36.17583° сх. д. |
| Гирло | Лопань |
| • координати | 50°09′46″ пн. ш. 36°06′50″ сх. д. / 50.16278° пн. ш. 36.11389° сх. д. |
| Басейн | Дону |
| Країни: | |
| Довжина | ~5,08 км |
Опис ред.
Довжина балки приблизно 5,09 км, найкоротша відстань між витоком і гирлом — 4,77 км, коефіцієнт звивистості річки — 1,06 [3]. Формується декількома балками та загатами. На деяких у частках балка пересихає[3].
Розташування ред.
Бере початок на південно-західній стороні від селища Нове. Тече переважно на південний захід через село Безруки і впадає у річку Лопнь, ліву притоку річки Уди.
Цікаві факти ред.
- На східній стороні від села Безруки балку перетинає автошлях Т 2117[3] (автомобільний шлях територіального значення у Харківській області. Пролягає територією Дергачівського району через Дергачі — Козачу Лопань до перетину з E105. Загальна довжина — 33,6 км.).
- У XX столітті на балці існували газові свердловини[2], а у XIX столітті — багато вітряних млинів[1].
Примітки ред.
- ↑ а б Военно-топографическая карта Российской Империи 1846-1863 гг. (издавалась до 1919 г.), созданная под руководством Ф.Ф. Шуберта и П.А. Тучкова. Масштаб: 3 версты на дюйм. Ряд: XXII, лист: 14. Показаны территории: Курской губернии, Харьковской губернии.
- ↑ а б Топографічна карта Главного штабу М-37-061. Дергачі. Масштаб 1 : 100 000. Стан місцевості подано на 1989 рік.
- ↑ а б в г Балка Мендалька на Google.Maps
Джерела ред.
- Словник гідронімів України [Архівовано 31 січня 2022 у Wayback Machine.] / Ред. кол.: А. П. Непокупний, О. С. Стрижак (заст. голови), К. К. Цілуйко (голова); Укладачі: І. М. Желєзняк, А. П. Корепанова, Л. Т. Масенко, А. П. Непокупний, В. В. Німчук, Є. С. Отін, О. С. Стрижак, К. К. Цілуйко. АН УРСР. Ордена Трудового червоного прапора Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Українська ономастична комісія. – К.: Наукова думка, 1979. – С. 359